- •Хіміотерапевтичні засоби антисептики та дезінфекційні засоби
- •Детергенти
- •Похідні нітрофурану
- •Група фенолу та його похідних
- •Барвники
- •Галогеновмісні препарати Препарати, що містять хлор
- •Окисники
- •Сполуки важких металів
- •Альдегіди
- •Кислоти та луги
- •Препарати рослин, що містять бактерицидні засоби
- •Хіміотерапевтичні засоби антибіотики
- •Біосинтетичні пеніциліни
- •Напівсинтетичні пеніциліни
- •Цефалоспорини
- •Цефалоспорини і покоління
- •Цефалоспорини іі покоління
- •Цефалоспорини ііі покоління
- •Цефалоспорини IV покоління
- •Монобактами
- •Карбапенеми
- •Препарати і покоління
- •Препарати іі покоління
- •Макроліди та азаліди
- •Препарати і покоління
- •Препарати іі покоління
- •Препарати ііі покоління (азаліди)
- •Тетрацикліни
- •Левоміцетини
- •Аміноглікозиди
- •Поліміксини (циклічні поліпептиди)
- •Рифаміцини
- •Лінкозаміди
- •Глікопептиди
- •Фузидин (фузидієва кислота)
- •Антибіотики для місцевого застосування
- •Сульфаніламідні засоби
- •Комбіновані препарати сульфаніламідів із триметопримом
- •Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної будови
- •Хінолони
- •Хінолони і покоління
- •Хінолони іі покоління
- •Нітрофурани
- •Похідні хіноксаліну
- •Оксазолідони
- •Найбільш ефективні препарати Похідні ізонікотинової кислоти
- •Антибіотики групи рифаміцину
- •Препарати середньої ефективності Аміноглікозиди
- •Синтетичні засоби
- •Препарати з низькою ефективністю Похідні парааміносаліцилової кислоти
- •Похідні тіосемікарбазону
- •Противірусні засоби
- •Протигрипозні засоби
- •Протигерпетичні та протицитомегаловірусні препарати
- •Засоби, які впливають на вірус імунодефіциту людини (протиретровірусні препарати)
- •Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (рнк-віруси)
- •Препарати, які діють на вірус натуральної віспи
- •Протималярійні засоби
- •Гематошизотропні засоби
- •Гістошизотропні засоби
- •Гамонтотропні засоби
- •Принципи вибору протималярійних засобів
- •Засоби для лікування амебіазу
- •Засоби для лікування лямбліозу
- •Засоби для лікування трихомонадозу
- •Засоби для лікування лейшманіозу
- •Засоби для лікування системних мікозів
- •Засоби для лікування епідермомікозів
- •Препарати для лікування кандидомікозів
- •Протиглисні засоби
- •Засоби для лікування кишкових гельмінтозів Засоби для лікування кишкових нематодозів
- •Засоби для лікування кишкових цестодозів
- •Засоби, що застосовують при кишкових трематодозах
- •Засоби для лікування позакишкових трематодозів
- •Засоби для лікування позакишкових цестодозів
- •Протипухлинні засоби
- •Алкілувальні засоби
- •Антиметаболіти
- •Протипухлинні антибіотики
- •Препарати рослинного походження
- •Ферментні препарати
- •Гормональні препарати та їх аналоги
- •Цитокіни
- •Моноклональні антитіла
- •Інгібітори тирозинкіназ
- •Видалення отрути Видалення отрути, що не всмокталася
- •Видалення токсичної речовини із кровотоку
- •Усунення дії (інактивація) токсичної речовини
- •Антидоти, які зв`язують отруту і сприяють її видаленню із організму
- •Антидоти, які прискорюють біотрансформацію отрути до нетоксичних метаболітів
- •Антидоти – фармакологічні антагоністи
- •Симптоматична терапія при гострих отруєннях
Протималярійні засоби
У минулому малярія була однією з найпоширеніших хвороб на планеті. Щорічно від неї помирало близько 1 млн людей. У 50-60-х роках ХХ століття під егідою ВООЗ була проведена масштабна кампанія з боротьби з малярією, у результаті якої захворюваність різко зменшилась. Однак останніми роками через формування резистентних до препаратів штамів малярійного плазмодія і популяцій комарів, стійких до інсектицидів, захворюваність на малярію знову зросла.
Джерелом інфекції є хворий малярією або здоровий гаметоносій. Зараження людини відбувається під час укусу інфікованим комаром (рідко при переливанні крові від хворого на малярію). При цьому у кров потрапляє збудник хвороби – малярійний плазмодій.
Відомо 4 види збудників малярії:
-
Plasmodium vivax, Plasmodium ovale – збудники триденної малярії;
-
Plasmodium malarie – збудник чотириденної малярії;
-
Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії;
Plasmodium ovale спостерігається лише в тропіках.
Малярійний плазмодій проходить у організмі людини безстатевий цикл розвитку (шизогонія), а у тілі комара – статевий цикл (спорогонія). Під час укусу зараженим комаром у кров людини потрапляють спорозоїти. З током крові та лімфи вони швидко потрапляють до гепатоцитів, де проходить процес тканинної (прееритроцитарної або екзоеритроцитарної) шизогонії. У результаті багатократного поділу із одного спорозоїта утворюються десятки тисяч мерозоїтів. Цей період проходить безсимптомно. Після завершення екзоеритроцитарної шизогонії тканинні мерозоїти проникають у еритроцити, де проходить стадія еритроцитарної шизогонії. Вона супроводжується руйнуванням еритроцитів і нападами малярійної лихоманки. Еритроцитарні мерозоїти знову проникають у еритроцити, після чого процес безстатевого розмноження повторюється у певному ритмі. При зараженні Pl. vivax i Pl. ovale цикл повторюєьтся через 48 год, при зараженні Pl. falciparum – через 6 годин, і при Pl. malarie – через 72 години. Поряд із безстатевим розмноженням у крові людини утворюються статеві форми малярійного плазмодія – гаметоцити (гамонти, гамети): чоловічі (мікрогамети) і жіночі (макрогамети). Наявність їх у крові не супроводжується симптомами хвороби, але є небезпечною в епідеміологічному плані. Такі хворі – джерело для зараження комарів.
При тропічній і чотириденній малярії після завершення екзоеритроцитарної шизогонії паразити виходять із печінки у кров і їх подальший розвиток проходить лише в еритроцитах. При триденній малярії спостерігається зараження сукупністю спорозоїтів, що гетерогенна у генетичному відношенні. Частина з них (тахіспорозоїти, або первинні форми) проходять стадію тканинної шизогонії відразу ж після проникнення у гепатоцити і після її закінчення залишають печінку. Інша частина спорозоїтів (брадиспорозоїти, або вторинні форми) здатні перебувати у печінці у “сплячому” стані впродовж від кількох місяців (8–9) до 2 років. Після латентного періоду у них настає екзо-еритроцитарна шизогонія, яка завершується виходом паразитів у кров і розвитком первинної малярії або її рецидивом.
Тривалість спорогонії, екзо- та еритроцитарної шизогоній, можливість появи резистентних форм плазмодіїв для кожного виду паразиту різні.
У наш час для лікування малярії застосовують препарати різних хімічних груп.
1. Похідні хіноліну: хінін, хінгамін, мефлохін, примахін, хіноцид.
2. Бігуаніди: бігумаль.
3. Похідні піримідину: хлоридин.
4. Похідні 9-аміноакридину: акрихін.
5. Сульфаніламіди.
6. Сульфони.
7. Тетрацикліни.
Промисловість випускає ряд комбінованих препаратів: “Метакельфін” (містить піриметамін і сульфален), “Факсидар” (містить піриметамін і сульфадоксин), “Факсимеф” (містить піриметамін, сульфадоксин і мефлохін), “Дарахлор” (містить піриметамін і хінгамін) та інші.
Залежно від спектра антималярійної дії виділяють такі групи препаратів.
1. Гематошизотропні засоби – засоби, які вибірково діють на безстатеві форми плазмодіїв на стадії шизогонії в еритроцитах. Під їх впливом шизоцити зникають із периферичної крові на 3–5-й день лікування. Застосування цих препаратів у гострому періоді малярії попереджає і купірує напади. До цієї групи препаратів відносять хінгамін, хінін, мефлохін. Також у вигляді комбінованих препаратів застосовують такі засоби, як гідроксихлорохін, хлоридин, бігумаль, сульфадоксин, доксициклін.
2. Гістошизотропні засоби впливають на тканинні форми плазодіїв. Препарати, які пригнічують прееритроцитарні форми плазмодіїв (тахіспорозоїти): бігумаль і хлоридин. Їх застосовують для попередження захворювання. Препарати, які діють на параеритроцитарні форми плазмодіїв (брадиспорозоїти): примахін, хіноцид. Їх застосовують для профілактики рецидивів малярії.
3. Гамонтотропні засоби пригнічують розвиток статевих форм плазмодіїв у організмі людини (в еритроцитах): примахін, хіноцид. Препарати, які пригнічують процес спорогонії у тілі комара: бігумаль, хлоридин. Ці препарати застосовують для загальної профілактики малярії.