- •Засоби, що впливають на процеси обміну вітамінні препарати
- •Препарати водорозчинних вітамінів
- •Рибофлавін (вітамін в2)
- •Пантотенова кислота (вітамін в5)
- •Піридоксин (вітамін в6)
- •Ціанокобаламін (вітамін в12)
- •Фолієва кислота (вітамін Вс)
- •Аскорбінова кислота (вітамін с)
- •Рутин (вітамін р)
- •Метилметіонін (вітамін u)
- •Жиророзчинні вітаміни Ретинол (вітамін а)
- •Ергокальциферол (вітамін d)
- •Токоферол (вітамін е)
- •Нафтохінон (вітамін к)
- •Роль мікроелементів цинку і міді в організмі людини
- •Антивітаміни
- •Гормональні препарати
- •Препарати гормонів гіпоталамуса
- •Препарати гормонів передньої частки гіпофіза
- •Адренокортикотропний гормон
- •Соматотропний гормон (гормон росту)
- •Тиреотропний гормон
- •Фолікулостимулювальний гормон
- •Лютеїнізуючий гормон
- •Лактотропний гормон
- •Меланоцитостимулювальні гормони
- •Препарати гормонів задньої частки гіпофіза
- •Препарати гормонів епіфіза
- •Препарати гормонів щитовидної залози
- •Антитиреоїдні засоби
- •Кальцитонін (тирокальцитонін)
- •Препарат гормона паращитовидних залоз
- •Препарати гормонів підшлункової залози і синтетичні протидіабетичні засоби
- •Гіпоглікемічні препарати для перорального застосування
- •Похідні сульфанілсечовини
- •Бігуаніди
- •Різні препарати
- •Глюкагон
- •Препарати гормонів кори надниркових залоз
- •Глюкокортикоїди
- •Мінералокортикоїди
- •Препарати статевих гормонів
- •Препарати жіночих статевих гормонів
- •Естрогени
- •Антиестрогени
- •Гестогени
- •Антигестогенні засоби
- •Гормональні контрацептивні засоби
- •Комбіновані естроген-гестогенні препарати
- •Препарати, що містять мікродози гестогенів
- •Пролонговані прогестиновмісні препарати
- •Посткоїтальні контрацептиви
- •Вагінальні контрацептиви
- •Чоловічі контрацептиви
- •Препарати гормонів чоловічих статевих залоз (андрогени)
- •Антиандрогени
- •Анаболічні стероїди
- •Протиалергічні засоби
- •Антигістамінні засоби
- •Засоби, що перешкоджають вивільненню із сенсибілізованих тучних клітин і базофілів гістаміну та інших медіаторів алергії
- •Інгібітори лейкотрієнових рецепторів
- •Засоби, що зменшують прояви алергічних реакцій
- •Цитостатики
- •Глюкокортикоїди
- •Імуномодулятори
- •Засоби, які знижують рівень холестерину у крові Статини (інгібітори синтезу холестерину)
- •Секвестранти жовчних кислот
- •Антиоксиданти
- •Ненасичені жирні кислоти
- •Антикоагулянти
- •Ангіопротектори
- •Засоби для лікування ожиріння
- •Засоби, що пригнічують апетит Засоби, що впливають на катехоламінергічну систему
- •Засоби, які замінюють жири
- •Кислоти
- •Препарати лужних і лужноземельних металів
Засоби, що пригнічують апетит Засоби, що впливають на катехоламінергічну систему
Одним із перших препаратів із анорексигенними властивостями був фенамін. Для нього типова центральна і периферична непряма адреноміметична дія. Фенамін посилює виділення із нервових закінчень норадреналіну і дофаміну, порушує їх зворотне нейрональне захоплення. Фенамін стимулює центр насичення, що супроводжується зменшенням активності центру голоду. Препарат є потужним психостимулятором, тому анорексигенний ефект супроводжується масою побічних ефектів: неспокоєм, безсонням, тахікардією, підвищенням артеріального тиску. Препарат може стати причиною розвитку психічної і фізичної лікарської залежності.
У медичній практиці як анорексигенні засоби застосовують аналоги фенаміну: фепранон і дезопімон. Механізм дії у них такий самий, як і у фенаміну. Препарати поступаються фенаміну за анорексигенною дією, меншою мірою стимулюють центральну нервову систему, у них менше виражені периферичні побічні ефекти. Призначають препарати всередину за 30 хвилин до їди в першій половині дня. Можливі побічні ефекти у вигляді тахікардії, аритмії, підвищення артеріального тиску, неспокою, порушення сну. До препаратів розвиваються звикання і лікарська залежність.
Мазиндол за анорексигенною активністю перевищує фенамін у 5–10 разів. Механізм його дії подібний до фенаміну. Крім того, препарат пригнічує всмоктування тригліцеридів у шлунково-кишковому тракті, пригнічує їх синтез, знижує рівень холестерину. Ризик розвитку лікарської залежності при застосуванні мазиндолу незначний. Приймають мазиндол після їди у першій половині дня. Можуть бути такі побічні ефекти, як порушення сну, сухість у роті, диспептичні розлади, алергічні реакції.
Засоби, які впливають на катехоламінергічну
і серотонінергічну системи
Фенфлурамін і сибутрамін виявляють седативну дію на центральну нервову систему і не підвищують артеріальний тиск. Механізм їх дії пов`язаний зі стимулюванням вивільнення із пресинаптичної мембрани катехоламінів і серотоніну. Крім того, препарати пригнічують зворотне захоплення цих медіаторів нервовими закінченнями. Підвищується метаболізм серотоніну у тканинах мозку. Препарати впливають на обмін ліпідів, пригнічуючи їх усмоктування із кишечника і гальмуючи синтез тригліцеридів. Із побічних ефектів можливі підвищення артеріального тиску, диспепсії, тахікардія, порушення сну, депресія.
Останніми роками були створені анорексигенні засоби, які блокують канабіноїдні рецептори (СВ-1). Представником цієї групи препаратів є римонабант. Препарат призначається всередину, легко всмоктується в кров, де зв`язується з білками. Метаболізм його проходить у печінці, продукти метаболізму виводяться в основному з каловими масами. Ефективність римонабанту близька до ефективності сибутраміну. Препарат добре переноситься хворими. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсія, запаморочення, депресія.
ЗАСОБИ, ЯКІ СТИМУЛЮЮТЬ ЛІПОЛІЗ
І ТЕРМОГЕНЕЗ (3-АДРЕНОМІМЕТИКИ)
Відкриття 3-адренорецепторів у жировій тканині та їх здатності при стимулюванні активізувати ліполіз і термогенез дозволили створити препарати для лікування ожиріння з принципово новим механізмом дії. Застосування цих препаратів супроводжується зниженням ваги у всіх пацієнтів, однак широкого застосування препарати поки що не набули.
ЗАСОБИ, ЯКІ ПОРУШУЮТЬ
ВСМОКТУВАННЯ ЖИРІВ У КИШЕЧНИКУ
До цієї групи відносять орлистат (ксенікал). Препарат порушує всмоктування жирів у кишечнику за рахунок блокування ферменту ліпази шлунка та кишечника. У результаті порушується гідроліз тригліцеридів і зменшується всмоктування їх та холестерину приблизно на 30%. Орлистат виводиться кишечником переважно у незміненому вигляді впродовж 3–5 днів. Побічні ефекти проявляються болями у животі, діареєю, нудотою, блюванням.