Мінералокортикоїди

Кора надниркових залоз людини продукує мінералокортикоїди альдостерон і дезоксикортикостерон, активність якого у 10–20 разів менша. Однак дезоксикортикостерон має більшу стабільність і його легше одержати синтетичним шляхом, що й зумовлює використання його препаратів (дезоксикортикостерону ацетат, дезоксикортикостерону триметилацетат) у медичній практиці. Препарати вводять внутрішньом`язово або використовують у вигляді таблеток для імплантації.

У наш час створений синтетичний препарат фторгідрокортизону ацетат (флуорокортизон), активність якого у 3–4 рази нижча, ніж у альдостерону. Додатково препарат проявляє виражений протизапальний ефект. Призначають флуорокортизон усередину.

Головним стимулятором секреції альдостерону є, очевидно, ангіо-тензин ІІ, АКТГ відіграє значно меншу роль. У дистальних канальцях та збиральних трубочках нефрона, клітинах шлунково-кишкового тракту, слинних та потових залозах є спеціальні рецептори, за допомогою яких гормон проникає у цитоплазму та ядро, де стимулює синтез білка-переносника іонів натрію. Альдостерон стимулює реабсорбцію натрію і секрецію калію у нирках. Затримка води та збільшення кількості поза- та внутрішньоклітинної рідини є вторинними ефектами.

Показані мінералокортикоїди за недостатності кори надниркових залоз (хвороба Аддісона). Крім того, препарати використовують при міастенії, адинамії, оскільки вони підвищують тонус і працездатність м`язів.

При передозуванні мінералокортикоїдів розвиваються набряки, підвищується артеріальний тиск, збільшується об`єм циркулюючої крові. Створені і використовуються антагоністи альдостерону, які блокують специфічні рецептори й усувають ефекти мінералокортикоїдів. До таких препаратів належить спіронолактон (верошпірон), який широко застосовується як діуретик.

Препарати статевих гормонів

Важливою функцією статевих гормонів, які виробляються у статевих залозах (певна їх кількість продукується також корою надниркових залоз), є участь у формуванні вторинних статевих ознак: форми тіла, розподілу жирової тканини, характеру волосяного покриву, голосу, психіки. Крім того, статеві гормони регулюють білковий обмін, проявляють слабкий мінералокортикоїдний ефект. До групи статевих гормонів належать естрогени, гестогени та андрогени. Їх синтез контролюють гонадотропні гормони гіпофіза (фолікулостимулювальний і лютеїнізуючий).

Препарати жіночих статевих гормонів

Естрогени і гестогени є основними жіночими статевими гормонами, які синтезуються у яєчниках.

Естрогени

Основним місцем синтезу естрогенів є фолікули. Крім того, джерелом естрогенів є надниркові залози і плацента, а в чоловічому організмі – сім`яники (продукують незначну кількість естрогенів). Естрогени забезпечують розвиток вторинних статевих ознак у жіночому організмі, підготовку матки до імплантації яйцеклітини, контролюють проліферацію ендометрія і гіпертрофію міометрія, впливають на ріст і функціональну активність молочних залоз.

Головним органом-мішенню для естрогенів є матка, де гормони стимулюють синтез скоротливих білків. Тривале підвищення концентрації естрогенів з одночасним зниженням рівня гестогенів може супроводжуватися патологічним підвищенням синтезу білків у міометрії і розвитком злоякісних пухлин.

Естрогени покращують енергетичний обмін, сприяють накопиченню глікогену, глюкози і АТФ у міометрії. Впливаючи на мембранний потенціал міометрія, гормони підвищують збудливість м`язів матки і їх здатність до спонтанної генерації потенціалів дії. Це супроводжується збільшенням амплітуди і частоти скорочень міометрія. Естрогени підвищують чутливість матки до окситоцину.

Ефекти естрогенів не обмежуються впливом на міометрій. Гормони сприяють затримці в організмі азоту, кальцію та фосфору в кістковій тканині, збільшують утилізацію глюкози шляхом підвищення чутливості до інсуліну, підвищують у крові рівень заліза та міді, активують систему ренін-ангіотензин. Під впливом естрогенів підвищуються синтез макрофагів, продукція антитіл і функція фагоцитів, зростає стійкість організму до інфекційних захворювань.

Класифікація естрогенних препаратів:

1. Природні естрогенні препарати: естрон, естріол, естрадіол.

2. Напівсинтетичні естрогенні препарати: етинілестрадіол (мікрофолін), метилестрадіол.

3. Синтетичні естрогени нестероїдної структури: синестрол, діетилстильбестрол, сигетин.

Естрогенні препарати застосовують у медичній практиці за такими показаннями.

1. Замісна терапія при гіпофункції яєчників. Необхідність у призначенні гормонів може бути при відставанні у статевому розвитку (інфантилізмі), дисменореях, амінореях, деяких формах безпліддя, в період менопаузи при клімактеричних порушеннях у жінок. Естрогени призначають для стимуляції розвитку вторинних статевих ознак.

2. Стимуляція скорочень матки при пологах.

3. Остеопороз у жінок у клімактеричному періоді.

4. Рак молочної залози після менопаузи (після 60 років).

5. Дисфункціональні маткові кровотечі.

6. Рак передміхурової залози у чоловіків. Ефект естрогенів зумовлений їх здатністю зв`язуватися з рецепторами для андрогенів.

7. Для пероральної контрацепції естрогени застосовують у комбінації з гестогенами.

З метою замісної терапії естрогенні препарати використовують у період менопаузи і при хірургічному видаленні яєчників. Для цієї мети призначають естрогенні препарати Прогінова-21 і клімара або естроген-гестогенний препарат клімонорм. Останній препарат містить гормональні засоби в дозах, які позитивно впливають на обмін жирів, серцево-судинну та центральну нервову системи, на фосфорно-кальцієвий обмін у кістках і також захищають ендометрій від гіперплазії.

Якщо яєчники були видалені до менопаузи, то зазвичай призначають двофазні естроген-гестогенні препарати у переривчастому режимі. А якщо після менопаузи – то ці препарати призначають безперервно, наприклад препарат клімодієн, який добре переноситься хворими.

При естрогенній недостатності призначають естроген-гестогенні препарати тривалої дії: дивіна, дивітрен, індивіна та дивігель (трансдермальний гель). Проведення замісної терапії в менопаузі усуває клімактеричні симптоми, попереджує остеопороз і зменшує ризик розвитку ішемічної хвороби серця і смерті від неї.

Терапія естрогенами може супроводжуватися набряками, головним болем, підвищенням артеріального тиску, тромбофлебітами, матковими кровотечами, порушенням функції печінки і нирок. У чоловіків естрогени є причиною фемінізації (розвиток жіночих вторинних статевих ознак) і зменшення потенції.

Особливо небезпечні естрогени через здатність стимулювати проліферацію клітин, тому їх з обережністю призначають жінкам з пухлинними захворюваннями, мастопатіями, а також віком після 40 років.