3.3.6 Пізнання і творчість

Жодна уява не спроможна винайти

стільки суперечливих почуттів,

які постійно співіснують в одному

людському серці

.

Франсуа де Ларошфуко

Пізнання-процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як теорія пізнання. Головним у теорії пізнання є питання про відношення знання про світ до світу, чи спроможна наша свідомість (мислення, відчуття, уявлення) давати адекватне відображення дійсності. Без певних вирішень пізнавальної проблематики навряд чи можливі виправдані, обґрунтовані філософські вчення та дослідження. Крім того філософські проблема пізнання служать орієнтирами для наукових пошуків, а також для життєвого людського самоутвердження.

Після вивчення матеріалу теми Ви будете

Знати:

• існуючі погляди на пізнаваність світу;

• основні смислові наголоси поняття пізнання;

• існуючі у філософії витлумачення істини, її співвідношення із життєвою практикою людини;

• основні види, рівні та форми наукового пізнання.

Вміти:

• застосовувати на практиці моделі теорії пізнання;

• спів ставляти між собою життєво-досвідне, наукове та художньо-мистецьке пізнання, відокремлювати їх переваги та недоліки;

• використовувати поняття істини для оцінки ідеальних знань;

• пояснювати відмінність між істиною і заблудженням.

Розуміти:

• значення методів для якісних характеристик наукового пізнання;

• складність і неоднозначність зв’язку людини і пізнання;

• цілісний, системний та процесуальний характер пізнавальної діяльності;

• багатоаспектність філософського поняття істини.

Програмна анотація

1 Генеза поглядів на пізнаваність світу.

2 Емпірична модель теорії пізнання.

3 Синтетична модель теорії пізнання.

4 Емпіризм і раціоналізм.

5 Методи і форми наукового пізнання.

Ключові терміни

►Агностицизм-позиція у підході до пізнання, яка заперечує принципову можливість або мати істині знання, або мати можливість надійно оцінювати знання щодо, їх відношення до істини.

► Епістемологія-розділ філософського знання, філосовсько-методологічна наука про знання, переважно про наукове знання.

►Гносеологія-одна із фундаментальних наукових дисциплін, що вивчає пізнання, його роль у людській життєдіяльності, рушійні сили, суперечності пізнання, критерії та ознаки істинних знань.

► Догматизм-надмірне наголошування на цінності та незмінності виправданих знань.

► Істина-якісна характеристика знання та мета пізнання- така характеристика знань, згідно із якою знання повністю співпадають із реальним станом справ, проте пряме дублювання реальності позбавляє людське пізнання сенсу, а тому істина постає як еталон та ідеал пізнання, який спрямовує пізнання, якісно його зумовлює; в своїй же повноті пізнання постає багатостороннім процесом продукування засобів наближення до істини.

► Метод-свідомо відфіксований шлях досягнення бажаних результатів у різних сферах людської діяльності; у науковому пізнанні методи постають теоретично обґрунтованими, ретельно проробленими, а тому їх інколи називають “генетичним кодом науки”.

►Факт науковий-подія або явище дійсності, зафіксовані засобами, що викликають довіру науки та описані із допомогою наукових понять або категорій.