3.4.3 Людина як суб’єкт історичного процесу.

Історія палахкотить, як величезне вогнище, а кожен із нас кидає в нього свій хмиз.

Фрідріх Ніцше

Проблема людини належить до числа “вічних” питань філософії. З різного роду витлумаченнями і розумінням сутності людини ми стикаємося практично в усіх видатних філософських творах. Виникли численні теорії, концепції, гіпотези, присвячені проблемі людини в цілому і, зокрема, питанням співвідношенням “людина-світ”.

Людина – унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Людина “найдивніше з дивних див” – з її неповторністю, із багатоманітними біологічними, соціальними, культурними, моральними, психологічними рисами є об’єктом різних наук.

Філософія ж на основі узагальнення досягнень, здобутих різними науковими дисциплінами, має своє, специфічне бачення людини. Вона вивчає людину як суще особливого роду, осмислює питання про природу, буття, сутність і велетенські духовні ресурси людини.

Про важливе місце проблеми людини у філософії свідчить той факт що сформувалася навіть спеціальна дисципліна – філософська антропологія, тобто філософське вчення про людину. Підвищений інтерес до людини як індивідуального явища, як особи – характерна прикмета соціальної філософії. Суть людини як суб’єкта всіх видів діяльності проявляється завдяки взаємодії з іншими суб’єктами, а також з власним середовищем проживання – суспільством і досліджується в системі : людина - людина, людина - спільність людей, людина –суспільство, людина –світ. У соціальному бутті людини формується і набуває змісту проблема її свободи, автономії і відносної незалежності від суспільства і обумовленості будь-яких форм і її взаємодіїє

Після вивчення матеріалу теми Ви будете:

Знати

• людину як суб’єкта історичного процесу;

• як ствердити себе як господаря власної волі;

• парадокси та безвихідь особистої свободи;

• регулятивні механізми розвитку історичного процесу.

Вміти

• пояснювати механізми функціонування соціуму;

• розрізняти свідомість та діяльність як головні засади суб’єкта суспільного розвитку;

• прогнозувати та коригувати можливі наслідки діяльності;

• пізнавати, оцінювати, мислити і діяти індивідуально.

Розуміти

• діяльність як спільну основу предметного існування;

• проблему особистості в історії;

• основні відмінності регулятивних механізмів функціонування та розвитку соціуму;

• шляхи, що визначають перспективний розвиток особистості.

Програмна анотація

1. Поняття суб’єкта суспільного розвитку.

2. Парадокси та безвихідь особистої свободи.

3. Регулятивні механізми функціонування та розвитку соціуму.

Ключові терміни

►Суб’єкт і об’єкт – у філософії в широкому розумінні – категорії, якими позначають носія певного роду діяльності - суб’єкт, і те, на що спрямовано цю діяльність, те, що підлягає діянню, - об’єкт.

►Історизм – принцип наукового пізнання, який вимагає розглядати процеси дійсності в їхньому закономірному історичному розвитку, коли кожний попередній етап є передумовою наступного, в тісному зв’язку з конкретно- історичними умовами їхнього існування.

► Суб’єкт соціальний - індивід, який спрямовує на зовнішній світ своє пізнання і дію. Його дії детерміновані системою “взаємних очікувань.”

►Суспільне життя – процес існування, розвитку і взаємодії соціальних суб’єктів, що відбувається в конкретних історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності, відносин, спілкування, духовного освоєння і перетворення людиною дійсності.