3.3.2 Граничні засоби буття людини в світі.
Людина сама обирає спосіб буття на тлі абсолютної випадковості, але вона тримає у своїх руках усі зв’язки зі світом.
Жан-Поль Сартр
З’ясувавши собі, що таке світ і ставлення до світу, як вони відтворюються людиною у вигляді світогляду, нам належить зосередитись на тому, як саме якою людиною в світі, способи буття людини у світі, його протиріччя, його долини і вершини, обернення світу на різні людські світи є специфіка освоєння їх людиною.
Людина для самої себе постає як найперший предмет зацікавленості та осмислення. Все що, людина знає, з чим пов’язано практично життєво або уявно – усе це врешті-решт, замикається на неї саму як на реальний суб’єкт та центр свого універсуму. Водночас саме буття людини, з одного боку, незбагненне різноманітне у своїх проявах, з іншого – проблематичне в тому сенсі що воно не передбачуване і не гарантоване як у своїй якості, так і в кінцевій виправданості.
Буття людини у світі не є чимось спостережуваним, речовинним, принципово вимірювальним. Це само очевидність, яку саму по собі бачити не можна. Це щось на зразок світла: ми бачимо за допомогою світла але не саме світло. Отже за своїми характеристиками людське буття не може перевищувати звичну для нас просторово-часову метрику. Вже сполученість його з небуттям означає набуття ним нових вимірів знаменує його подальше смислове розгортання і зростання. Тому філософія розглядає людину в окресленнях свободи, самоздійснення, пошуку та утвердження життєвих сенсів.
Після вивчення матеріалів теми Ви будете
Знати
у якому сенсі буття людини проблематичне;
ієрархічну будову сутнісних проявів людини;
окреслення найперших цінностей людського буття;
основні виявлення свободи людини.
Вміти
застосовувати ієрархічну будову основних складових людського способу буття для самооцінки та оцінки реальних процесів життя;
пояснювати позитивні та негативні сторони незавершеності людського буття;
проводити зв’язки між поняттями „людина – індивід – особа – особистість - індивідуальність”;
самостійно використовувати окреслення основних проявів свободи для пояснення складних ситуацій людської діяльності.
Розуміти
які перспективи відкриває людині усвідомлення нею проблематичності людського буття;
як поєднуються між собою сутнісні сили людини та основні складові людського способу буття;
важливість аналізу послідовності основних понять що позначають якості і прояви людини;
основні смислові навантаження понять смерті та безсмертя для людини в її свідомому самоутвердженні.
Програмна анотація
Філософські концепції сутності людини.
Проблематичність людського буття. Життя буття та існування як характеристики людини.
Реальність буття і небуття.
Просторово-часові рівні буття.
Рух і розвиток.
Системність буття.
Ключові терміни
►Відкритість – фундаментальна характеристика людини, її здатність в наслідок біологічної неспеціалізованості змінюватись, поставити незавершеною .відкритою різним вимірам культурно історичного процесу та напрямам людської діяльності; відкритість також слід розуміти і в плані сенсу людського життя: поки людина живе і діє, сенс її життя постає невизначеним до кінця, бо вона може його суттєво трансформувати.
►Екзистенціал – характеристика людини (атрибут людського існування), поза якого немає людини як людини, та поза якою у світі не було би того, що в нього привносить людина.
►Індивідуація – унікальна людська властивість належить до людського роду, але втілювати його в собі в неповторному вигляді, тобто здатність людини бути персоною, особистістю, мати своєрідний універсам свого життєвого само здійснення.
►„Самість” – означає внутрішній центр людської особистості, концентрацію особистих якостей людини.
►Буття – філософська категорія для позначення незалежного від свідомості існування об’єктивного світу, матерії природи і процесу матеріального життя.
►Буття людини – філософська категорія для позначення буття людини у світі речей і специфічно людського буття („буття – супереч - смерті”).
►Небуття - філософська категорія для позначення ступенів перед існування світу або будь-якої його частини і за своїм змістом входить до більш загальної категорії „ніщо”.
►Людина небуття – розуміє себе як небуття свого небуття, життя як небуття смерті, любов як небуття ненависті, вірність як небуття зради, істину як небуття заблудження, побачення як небуття розлуки тощо.
►Простір – форма координації співіснуючих матеріальних об’єктів їх рядовстановленості взаємозв’язку одного з одним.
►Час - форма координації матеріальних процесів, яка полягає в зміні їх стану, тривалості, переході від одних етапів їх розвитку до інших.
►Матерія – філософська категорія, що позначає об’єктивну реальність, тобто світ речей, властивостей відношень, станів і процесів, що відображається людськими відчуттями і існують незалежно від них .
►Розвиток – це зміна змін; це закон і спосіб здійснення буття; це постійне зростання буття, набуття ним нових смислових ознак.
