3.3.3 Людське усвідомлення об’єктивної реальності

Думка співвідноситься з буттям,

як зір зі світлом. Я мислю, отже, буття є, оскільки моя думка по-требує буття. Вона не охоплює його аналітично, але перебуває у стосунках із ним.

Габріель Марсель

Проблема людського усвідомлення об’єктивної реальності має принципове значення для формування уявлень про навколишній світ, сутність і форми буття в цілому. Знання про світ – складова частина вчення про людину. Тільки через пізнання світу, його сутності, структурних рівнів організації, законів розвитку та існування людина може пізнавати саму себе, свою природу, зв’язки з іншими людьми.чим більше розвинуті форми діяльності людини, тим сильніше цей світ олюднюється.

У процесі розвитку людини змінюється уявлення про світ, воно наповнюється конкретно-історичним та чуттєво-сприйнятним змістом. Із розкриттям сутнісних сил людини світ для неї стає не просто об’єктивною реальністю, а й реальністю її сумістних сил.

Духовно-практичне освоєння світу формує типологію відповідно до його форм: життєвий світ повсякденного буття, світ культури, світ символів тощо. Адекватне рокриття проблеми існування світу стає можливим завдяки активізації таких форм світовідношення, в яких людина, виходячи за межі наявного буття, творить світ свого буття.

Після вивчення матеріалу теми Ви будете

Знати

• основні функції, що їх виконує поняття буття у філософії; як пов’язане із людським способом самоутвердження в світі;

• послідовність категоріальних визначень буття в історії європейської філософії;

• відмінності між філософським і науковим розумінням буття.

Вміти

• проводити порівняння класичного та некласичного розуміння буття;

• використовувати у конкретних випадках основні ознаки наукового та філософського визначення реального існування чогось;

• аналізувати переваги та недоліки конкретно-наукового та філософського витлумачення буття.

Розуміти

• рівні осмислення буття у різних науках та у філософії;

• зв’язок основних категорій, якими історично визначалося буття у європейській філософії;

• основні аспекти розуміння буття у сучасній науці.

Програмна анотація

1. Місце онтології у структурі філософського знання.

2. Світ як єдність об’єктивної реальності і людських сутнісних сил.

3. Моделі світу.

4. Криза онтології і її сучасні інтерпритації.

Ключові терміни

►Антропічний принцип – у деяких сучасних науках: початкове припущення того, що без урахування факту наявності людинив світі природні процеси не можна зрозуміти в їх єдності та провідних характеристиках, а наукова картина світу не зможе набути логічного та змістового завершення і навпаки, поза цим принципом із стихії природних процесів появу людини пояснити просто не можливо.

►Буття-небуття – гранична межа філософського узагаль-нення; співвідношення через яке визначається буття, проте не лише в наслідок позначення межі, за якою буття вже немає, а й тому, що такого роду межа вказує на ті якості сущого втрата яких рівнозначна втраті самого такого сущого; означена межа позначає також граничну щирість людської думки, її вміння утримуватися у власних актах при бутті, а не зриватися в небуття.

►Інтенція – властивість людської думки та свідомості, пов’язана із їх принциповою спрямованістю на певний предметний зміст; визнання того факту, що не може бути думки «ні про що, свідомості» із «нульовим змістом».

►Метафізика та онтологія – за усталеною традицією ХХст. – основні філософські науки про буття; метафізика розглядає найперші, позачуттеві і позафізичні засоби буття, а онтологія – види, рівні форми проявів буття.метафізика у дослідженні буття тяжіє до вирішення питання «Що?» («Що є буття?», «Що є перше буття?»), а онтологія – до вирішення питання «Як?» («Як проявляє себе буття?»).

►Реальність – те, що має буття. У широкому розумінні реальність – весь матеріальний світ, суспільство и його продукти, в тому числі і ідеальні витвори.

►Світ – це цілісна система, яка розвивається в діалектичній єдності природи і суспільства; це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як суб’єкт діяльності, котрий створює власний світ – світ людського буття.

Виділяючи предметні рівні у проблемному полі філософії, як вже зазначалося, - найважливішим виступає онтологічний; саме тут людина ставить питання про сутність буття (світу, космосу), про те, що лежить в його основі, про основні форми його існування і напрямки його розвитку;

окремі науки відповідають на ці питання лише в рамках, власного придметного поля; наприклад, фізик вихлдячи з певної концепції, може стверджувати, що світ кінечний або, що простір і час є певними заданими «вмістилищами» реальних об’єктів і відношень;

виокремлення онтології в окрему філософську дисципліну означає, що вона, будучи основоположною частиною метафізики, не ототожнюється з нею; це свого роду метафізика буття, в усьму його розмаїтті, тому онтологія опирається на інші теоретичні дисципліни, а також на конкретні науки.