2. Лексикалізація граматичних форм

Лексикалізація відбувається тоді, коли конкретна словоформа відмінюваного слова відокремлюється від парадигми, переходячи в іншу частину мови і отримуючи ознаки цієї частини мови у цілому.

Лексикалізація використовується при утворенні прислівників, вигуків, часток.

1. Перехід у прислівники:

а) іменників у різних відмінюваних формах: сором, слідом, літом, краплина, додолу, дома, хором, гуртом, страх;

б) прикметників у формі середнього роду називного відмінка однини: рішуче, краще. добре (добре серце і вчинив добре);

в) дієслівних форм: мовчки, пішки, лежачи. стоячи.

2. Перехід у вигук, частки:

а) іменників у вигуки: жах! господи! лишенько!

б) у частки: саме у цей день, були собі дід та баба, а воно ніяк не смішно.

У змінюваних словах при лексикалізації змінюється і структурне членування слова. Наприклад, іменник слід-ом (-ом — флексія) і прислівник слід-ом (-ом — суфікс). Оіже. у лексикалізованій словоформі відмінюваного слона закінчення стає суфіксом. Тут відбувається явище декореляції. Морфолого-синтаксичним способом утворені назви військових посад і звань у Січі: бунчужний, значковий, кошовий, обозний, хорунжий та ін.

Отже, морфолого-синтаксичне творення слів — активне джерело словотвору.

Лексико-семантичний спосіб

Лексико-семантичним (семантичним) називається такий спосіб, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, набуває нового значення і твірне слово стає, таким чином, похідним. Наприклад: Поділля (географічно окреслена територія) і «Поділля» (кав'ярня); свобода (воля) і «Свобода» (назва газети).

При лексико-семантичному способі не застосовуються спеціальні словотворчі засоби, а формантом є зміна семантики (Горпинич, 1998:129).

Більшість мовознавців дотримується думки, що суть цього способу полягає у семантичному розщепленні полісемічного слова на два або більше омонімів (В.Виноградов, М.Шанський, В.Потіха, І.Ковалик). Семантичний (лексико-семантичний) спосіб словотвору заснований на тому, що з колишнього багатозначного слова виділяється омонім, який втрачає семантичний зв'язок «зі значенням цього багатозначного слова і, в результаті додаткового навантаження, отримує нове лексичне значення (Ковалик, /961 6: 24). Наприклад: перо (І) — пір'їна, перо (2) — знаряддя праці; корінь (І)— частина рослинного організму, корінь (2) — основна морфема, корінь (3) — математичний знак.

Розрізняють три різновиди лексико-семантичного словотворення:

1) розщеплення полісемічного слова на омоніми: рукав (1) — частина одягу, рукав (2) — руки;

2) концентрація значень фразеологічного звороту в одному опорному слові І в пропуску залежних від нього слів: температура — підвищена (висока температура), мороз (І)— явище природи, мороз (2) — великий мороз;

3) Існуючим словам дасться значення, не пов'язане з основним (умовна номінація) (Горпинич, 1998: 129); «Україна», «Галичина» (готелі), «Дзвін», «Сучасник» (журнали), «Муза», «Зустріч», «Плане­та» — (заклади харчування), «Промінь», «Сонечко» (дитячі садки), «Прометей», «Метеорит», «Куроч­ка ряба», «Дубок» (цукерки), «Горизонт», «Елект­рон», «Славутич» (телевізори) та ін. Цей різновид, на думку Циганенко має власне семантичне словотворення і досить поширене в сучасній мові. Тому ця обставина підтверджує думку про те, що семантичне словотворення можна розглядати як в плані діахронії, так і в плані синхронії (Циганенко, 1978: 129).

Лексико-семантичний спосіб використовується в ономастиці: апелятив вовк і прізвище Вовк, апслятив заздрість і назва села Заздрість, апелятив буковина і власна географічна назва Буковина.

При лексико-семантичному способі нових слів не виникає, переосмислюються значення наявних лексичних одиниць. Це дало підставу деяким мовознавцям розглядати цей спосіб як суто лексичне явище, пов'язане з темами «Полісемія», «Омонімія» (Потіха, 1970: 150).

Однак більшість учених розглядає лексико-семантичний словотвір як один з основних способів творення нових слів. Правомірність цього способу показали В. Троїцький, 1. Ковалик, говорячи про те, що слово — це єдність форми і змісту, порушення цієї єдності спричиняє видозміну слова, створення нового слова (Троїцький, 1940:300).

Семантичний спосіб — це навантаження новим лексичним значенням слова, яке існує в даній мові, при одночасному зберіганні здебільшого первісного значення слова. (Ковалик. 1961 б: 51),

Потреба в нових словах пов'язана часто з позамовним фактором (розвитком науки, техніки, культури). І тому семантичних омонімів у мові дуже багато. Семантичне словотворення, по суті, економить човні засоби.

Лексико-синтаксичний спосіб

Лексико-синтаксичний спосіб — це спосіб утворення слів шляхом злиття, зрощення в одному слові двох чи більше лексичних одиниць (словосполучень). Це дало підставу окремим мовознавцям (В. Виноградов, І. Ковалик) називати цей спосіб синтаксичним. І. Ковалик підкреслює, що синтаксичний словотвір у мові є, хоч і зустрічається дуже рідко. Синтаксичний словотвір, на думку вчених, проходить поза межами основного словникового фонду мови (Ковалик 1961 6: 22-23).

Лексико-синтаксичний спосіб (зрощення) — це такий спосіб, коли похідне слово утворюється на базі синтаксичного вільного словосполучення, компоненти якого зливаються (зростаються) в єдину цілісну лексичну одиницю беї жодних формально-граматичних змін. Наприклад: втридорога, звіробій.

Похідні слова лексико-синтаксичного способу, а відтак і сам спосіб, часто називають зрощенням. При лексико-синтаксичному способі не використовуються спеціальні словотворчі засоби. Словосполучення кам'яніє, застигає і зливається в одне слово (Горпинин. 1977: 119), наприклад: той рік → торік, три ста → триста, пройди світ → пройдисвіт.

В одну лексичну одиницю найчастіше зливаються:

1. Повнозначні слова, які входять у синтагму (Циганенко, 1978:127):

а) означення з означуваним словом: Білгород, Вишгород, сьогодні:

б) обставина з дієприкметником: вищевказаний, сильнодіючий, дикоростучий;

в) означенім з дієсловом: зірвиголова, спасибі, перекотиполе, пройдисвіт. Такі утворення є частинами в українських (козацьких) прізвищах, наприклад: Замрикіт, Верни гір, Лупириба, Перебийніс, Палихата та ін.

Лексико-синтаксичним способом утворюються:

— іменники (Новгород, горицвіт, ломикамінь);

— прикметники (вічнозелений. малознайомий, нижчепідписаний);

— прислівники (босоніж, запанібрата, натщесерце, бознащо);

— числівники (двісті, п'ятсот, чотириста).

Специфіка лексико-синтаксичного способу полягає у тому, що похідні слона в основному зберігають значення твірних словосполучень. У складі похідного спостерігаються фонетичні зміни. іноді похідні ускладнюються суфіксами (бог зна що → бознащо, ні се ні те - і нісенітниця).

Цей спосіб близький до складання, оскільки деривати також мають характер складних слів. При складанні похідна лексема утворюється поєднанням слів, основ (часто за допомогою інтерфіксів), а при лексико-синтаксичному способі похідне слово виникає шляхом зрощення двох чи більше слів. Порівняйте, наприклад, водопостачання, вівцеферма і не пий ниво → Непийпиво, на тоще серце → натщесерце.