Формування та затвердження вимог найманих працівників і визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, шляхом збору підписів

За ініціативою виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого уповноваженого найманими працівниками органу, або ініціативної групи, або особи, що представляє інтереси найманих працівників (не менше як третини від загальної кількості працюючих штатних найманих працівників) і яка є членом відповідного трудового колективу, може бути проведене формування і затвердження вимог найманих працівників та визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, шляхом збору підписів.

Орган чи особа, що є ініціатором висунення вимог найманих працівників шляхом збору підписів, виготовляють підписні листи, в яких зазначаються пропоновані вимоги найманих працівників та орган чи особа, що пропонується для представлення інтересів найманих працівників. Працівники розглядають пропозиції щодо вимог найманих працівників та органу чи особи, які пропонуються для представництва їх інтересів, і добровільно ставлять свої підписи в підписному листі. Після завершення збору підписів результати узагальнюються органом, уповноваженим представляти інтереси найманих працівників, про що складається протокол. Вимоги вважаються чинними за наявності у підписних листах не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:

• у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об’єднання профспілок – рішенням виборного органу відповідної профспілки, об’єднання профспілок;

• у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) – конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об’єднання профспілок, оформлені відповідним протоколом, надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику). При цьому слід врахувати те, що належною стороною у колективних трудових спорах з питань оплати праці є юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою найманими працівниками укладено трудовий договір.

Дата вручення вимог роботодавцю повинна бути зафіксована в журналі, або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції, або у формі підпису безпосередньо власника чи керівника уповноваженого власником органу (представника) на другому екземплярі вимог, який залишається у представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанцією), що підтверджує відправку вимог рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Власник зобов’язаний розглянути вимоги найманих працівників або профспілки у триденний строк з дня їх вручення, одержання поштовим чи іншим видом зв’язку. Днем одержання вимог згідно з Положенням про порядок і строки розгляду власником або уповноваженим ним органом (представником) вимог найманих працівників або профспілки, затвердженого наказом НСПП від 17 листопада 2008 р. №126, є день їх реєстрації у журналі (книзі) вхідної кореспонденції, яка ведеться відповідним структурним підрозділом чи самим власником на підприємстві, в установі, організації.

Якщо після юридичного та економічного аналізу вимог буде встановлено, що їх задоволення виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов’язаний надіслати їх на розгляд власнику у триденний строк з дня одержання і невідкладно повідомити про це представницький орган найманих працівників або профспілки. Строк розгляду вимог кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення. Пункт 3 Рекомендації Міжнародної організації праці №92 "Щодо добровільного примирення та арбітражу" 1951 р. наголошує, що "процедура примирення повинна бути безплатною та оперативною: час, відведений на процедуру законодавством держави, має бути встановлено завчасно та зведено до мінімуму".

Слід зауважити, що загальні строки розгляду вимог найманих працівників у законі та у проекті Трудового кодексу є різними. Так, Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” передбачає тридцятиденний строк для розгляду вимог найманих працівників, а у проекті Трудового кодексу України вищезгаданий строк складає десять днів. Формулювання ст. 370 проекту Кодексу є більш чітким та досконалим. Оскільки тридцятиденний строк розгляду вимог, який передбачений у Законі є абсолютно недоречним, тому що він призводить до затягування задоволення висунутих вимог та на певний термін відкладає момент виникнення колективного трудового спору, що у більшості випадків для працівників є неприпустимим. Тому, вважаю, повністю виправданим зменшення загального строку розгляду вимог працівників до десяти днів.