1.4. Поняття трудових спорів. Предмет трудових спорів.

У процесі праці виникають протиріччя між суб’єктами трудових правовідносин, відбувається зіткнення протилежних економічних і соціальних інтересів. Якщо ці протиріччя вирішені шляхом безпосередніх переговорів між даними суб’єктами, то доводиться говорити не про трудовий конфлікт, а лише про врегульовану трудову розбіжність. Якщо ж сторони не змогли самостійно врегулювати розбіжність, яка виникла, й для вирішення протиріч змушені вдатися до передбачених законодавством процедур, – то має місце трудовий конфлікт. Причому стороною, яка протистоїть роботодавцю у такому конфлікті, може виступати як окремо взятий працівник, так і колектив працівників у цілому.

Актуальною проблемою трудового права в епоху ринкових відносин є чітке визначення поняття трудового спору, конфлікту, з’ясування причин їх виникнення, підстав класифікації й способів їх врегулювання з метою забезпечення найбільш ефективного захисту інтересів і прав сторін, які сперечаються або конфліктують, й гармонізації трудових правовідносин.

Загалом можна відзначити, що трудові розбіжності, залежно від їх предмета, можуть бути двох видів – або трудовими конфліктами, або трудовими спорами. Термін «розбіжність» є синонімом як для слова „спір”, так і для слова „конфлікт”.

У чинному законодавстві України дефініції трудових спорів і трудових конфліктів відсутні, що слід розглядати як правову прогалину.

Виокремлено лише спільне визначення колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, які виникли між сторонами соціально-трудових відносин зі встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту; укладання або зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю [ст.2 Закону України від 3 березня 1998 року «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»].

Тим самим, «трудовий спір», щодо якого, як видно з вищезазначеного, немає єдності поглядів, у сучасному трудовому праві й чинному законодавстві використовується також термін «трудові конфлікти».

Виникає закономірне питання про співвідношення термінів «трудовий спір» і «трудовий конфлікт», а також про правову природу названих понятійних категорій. Дослідження названих проблем є важливим для визначення способу захисту порушених трудових прав і інтересів суб’єктів трудових відносин.

Серед учених-правознавців також немає єдності поглядів щодо поняття трудових спорів і конфліктів.

Наприклад, трудовими спорами називають неврегульовані шляхом взаємних переговорів розбіжності між суб’єктами трудових правовідносин, що виникають з приводу застосування трудового законодавства, або встановлення чи зміни умов праці. Дане визначення має узагальнюючий характер, але у ньому немає розмежування трудових спорів і трудових конфліктів, а акцент робиться на відсутності досягнення домовленості між суб’єктами трудових правовідносин, що, безумовно, є відмітною ознакою трудових спорів і конфліктів.

Окремі автори вважають, що розбіжності, не передані сторонами на розгляд до юрисдикційного органу, є трудовим конфліктом, а ті, які передані, – трудовим спором. Трудовими спорами називаються розбіжності суб’єктів трудового права з питань застосування трудового законодавства, які надійшли на вирішення юрисдикційного органу, або розбіжності зі встановлення у дво- трипартнерському порядку нових умов праці.

В етимологічному розумінні між словами «спір» і «конфлікт» є істотні розходження. Слово «конфлікт» походить від латинського «conflictus» (зіткнення) й означає зіткнення протилежних інтересів, поглядів, прагнень, серйозну розбіжність.

Слово «спір» у сучасному словнику російської мови С.І.Ожегова тлумачиться так: словесне змагання, обговорення чого-небудь, у якому кожен обстоює свою думку, свою правоту; взаємне домагання на володіння чим-небудь, що вирішується судом.

Конфлікт припускає розбіжності в інтересах, прагненнях, що стосовно трудових відносин виражається у різних поглядах роботодавця й працівників щодо встановлення або зміни умов праці.

Спір також є розбіжністю сторін. Але, відповідно до етимології даного слова, спір полягає, насамперед, в обговоренні чого-небудь, тобто, предмет обговорення повинен вже існувати. Щодо трудового права, під спором логічно розглядати різне тлумачення сторонами існуючих правових норм або порядку їх реалізації, виконання. Трудовий спір – це праводомагання, вимога зацікавленої сторони про захист, поновлення або реалізацію свого права (вже закріпленого у нормах трудового законодавства).

Новий Трудовий кодекс Російської Федерації також передбачає окремо дефініцію індивідуальних трудових спорів і окремо – дефініцію колективних трудових спорів, розглядаючи їх як самостійні інститути, але термін «трудовий конфлікт» у ньому не використовується.

Таким чином, трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між роботодавцями і працівниками щодо застосування законодавства про працю, встановлення нових або зміни існуючих умов праці, що передані на розгляд уповноваженого юрисдикційного органу.

Предметом спору може бути встановлення, зміна, застосування умов праці, не врегульованих правовими нормами. Розбіжності з приводу укладання або зміни колективного договору також відносяться до цієї категорії, оскільки вони відносяться до застосування найманої праці.

Трудові конфлікти – це зіткнення інтересів сторін, розбіжності непозовного характеру між роботодавцями й працівниками з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці, які вирішуються відповідно до встановленої законом процедури.

У даній ситуації не йдеться про порушене право, про захист його шляхом визнання й поновлення. Наявна розбіжність інтересів сторін. Трудовий конфлікт виступає, по суті, засобом захисту трудового інтересу працівників, що набуває особливої актуальності за умов розширення договірного методу регулювання суспільних відносин у сфері застосування найманої праці. Порядок вирішення трудового конфлікту, так само як і трудового спору, повинен здійснюватися у встановленому державою порядку. Однак характер такого конфлікту – непозовний. Законодавчо закріплений порядок вирішення конфлікту повинен полягати у встановленні певних примирливо-третейських процедур, що сприяють досягненню сторонами узгодження своїх інтересів і прагнень, виробленню компромісного, взаємоприйнятного рішення.