4. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

Система педагогічних наук – це зв’язки та відношення, що склалися у процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

До системи педагогічних наук належать:

Загальна педагогіка – вивчає головні теоретичні і практичні питання виховання, навчання і освіти, досліджує загальні проблеми навчально-виховного процесу.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих) – досліджує закони та закономірності навчання, виховання та освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Колекційна педагогіка вивчає і розробляє питання виховання, навчання та освіти дітей з різними вадами:

• сурдопедагогіка – вивчає особливості навчання і виховання глухих і глухонімих дітей;

• тифлопедагогіка – вивчає особливості навчання і виховання сліпих дітей;

• олігофренопедагогіка – особливості навчання і виховання розумово відсталих дітей із затримками розумового розвитку;

• логопедія – особливості навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення.

Галузі педагогіки – військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти.

Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти у різні історичні епохи.

Окрема група педагогічних наук – часткові, або предметні, методики, предметом дослідження яких є закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

Соціальна педагогіка вивчає закономірності та модернізм становлення та розвитку особистості у процесі здобуття освіти та виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ та соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді у процесі розв’язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Науково-теоретична структура соціальної педагогіки:

• агогіка – наука про вивчення проблеми запобігання відхилення у поведінці дітей та підлітків;

• герогіка – наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;

• андрагогіка – наука про освіту та виховання людини протягом усього життя;

• віктимологія – наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

5. Методологія та методи науково-педагогічного дослідження.

Методологія – наукове знання про шляхи, способи, методи наукового пізнання, дослідження. Методологічною основою дослідження сутності явищ і процесів педагогічної діяльності є теорія пізнання, яка досліджує вихідні умови і основи будь-якого пізнання, які б уможливлювали гарантію його об’єктивності.

Методологічна основа – це науковий фундамент, з позиції якого додається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їх закономірності. Розрізняють такі її рівні:

• вищий рівень – філософська методологія, яка відображає світоглядну інтеграцію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні картини світу;

• другий рівень – опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності (систематичний підхід, моделювання, статистична картина світу);

• третій рівень – конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів дослідження у конкретній світу);

• четвертий рівень – дисциплінарна методологія, що стосується частини науки;

• п’ятий рівень – методологія міждисциплінарних досліджень.

В основу філософської методології покладено ідеї української народної філософії:

• безкінечність світу;

• вічна змінюваність життя;

• людина у центрі світобудови;

• культ дитини, людини і природи.

Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване, вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формуванням знання про досліджуваний об’єкт.

Метод науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивних закономірностей навчання і виховання.

Групи методів:

1. Традиційно-педагогічні методи:

1. педагогічне спостереження;

2. дослідницька бесіда;

3. вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду;

4. вивчення шкільної документації та продуктів діяльності учнів.

2. Педагогічний експеримент – дослідження явищ навчання і виховання у спеціально організованих і строго контрольованих умовах.

В залежності від поставленої мети розрізняють:

• констатуючий експеримент, що проводиться на початку дослідження і своїм завданням має вияснення стану справ у шкільній практиці з тієї чи іншої проблеми;

• формуючий – це впровадження в цілісний педагогічний процес певних експериментальних факторів з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

• контрольний, суть якого полягає у застосуванні апробованої методики в роботі інших педагогів і шкіл.

Методи науково-педагогічних досліджень поділяються на емпіричні та теоретичні.

До теоретичних методів належать:

• аналіз і узагальнення літератури;

• побудова програми дослідження (визначення об’єкту. Предмету, гіпотези та завдань дослідження);

• моделювання;

• прогнозування;

• синтез результатів дослідження.

До кількісних методів належать:

1 група – методи обробки результатів спостережень і експериментів:

• статистичний метод – кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності;

• шкалування – присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються.

2 група – з метою моделювання, діагностики прогнозування комп’ютеризації навчально-виховного процесу:

• метод моделювання – це створення і дослідження моделей.

Наприклад, моделювання застосовується для поліпшення планування навчального процесу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом.