Суть морального виховання

М ОРАЛЬ

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

МОРАЛЬНІСТЬ

Моральне виховання – це свідомий цілеспрямований процес формування моральної свідомості, моральних почуттів та моральної поведінки особистості.

Кінцевою метою морального виховання є формування моральної особистості.

Моральність особистості – це здатність людини свідомо і добровільно дотримуватись моральних норм у своєму житті та поведінці.

Завдання морального виховання.

1. Розвиток в учнів моральної свідомості;

2. Формування і розвиток моральних почуттів;

3. Формування і закріплення стійких моральних звичок;

4. Розвиток волі, позитивних рис характеру.

Моральна свідомість особистості включає моральні уявлення, погляди, переконання, моральний ідеал, моральні цінності, моральну спрямованість особистості.

Моральні переконання – це пережиті та узагальнені моральні принципи і норми, закріплені в емоційно-почуттєвій сфері особистості, які стають керівництвом до моральної поведінки особистості.

Моральні почуття – емоційне ставлення до моральних понять, вчинків.

Моральна спрямованість - це стійка моральна позиція особистості, що виникає на основі світогляду, домінуючих мотивів поведінки і проявляється як властивість особистості у різних умовах та обставинах.

Моральна поведінка – дзеркальне відображення моральної свідомості. Включає сукупність моральних вчинків, які характеризують ставлення людини до інших людей і до самого себе.

Шлях формування моральної поведінки:

МОРАЛЬНИЙ ВЧИНОК

М ОРАЛЬНА ЗВИЧКА

МОРАЛЬНА ПОВЕДІНКА

М оральна звичка – корисна для суспільства, стійка форма поведінки, яка стає потребою людини і здійснюється у будь-яких умовах і ситуаціях.

Сукупність моральних звичок формує моральну поведінку особистості.

Одним із найбільш складних завдань морального виховання є формування характеру дитини.

Характер – це сукупність найбільш яскраво виражених та стійких рис, типових для людини, які систематично проявляються в її поведінці.

Характер формується у процесі виховання дитини. Він відображає умови життя людини і може змінюватися при зміні цих умов.

В структурі характеру виділяють багато різних якостей, рис характеру, назви яких відображені у більш ніж 1000 слів.

Риси характеру умовно можна поділити на 2 основні групи. До першої відносяться моральні якості, які відображають моральну спрямованість особистості, її ставлення до себе та до інших людей. До таких рис відносяться благочестя, щирість, чесність, правдивість, слухняність, працьовитість, чистота серця, милосердя, любов до ближніх, чуйність, доброчесність тощо. Для того, щоб сформувати ці риси характеру, необхідно з самого дитинства привчати дітей до всього доброго і утримувати їх від усього поганого, а також розвивати в їх серцях різні чесноти.

До другої групи рис характеру відносять вольові якості, які визначають здатність людини свідомо керувати своєю поведінкою, переборювати перешкоди та труднощі, спрямовувати свої вчинки у відповідності зі своїми переконаннями. До вольових рис характеру відносяться самовладання, наполегливість, цілеспрямованість, організованість, самодисципліна.

Характер починає формуватися уже в ранньому дитинстві. В залежності від конкретних умов життя дитини, виховного впливу батьків та близьких на першому році життя починає оформлятися індивідуальна своєрідність поведінки дитини. У дошкільному віці можна спостерігати перші прояви, схильність до тих, чи інших рис характеру, хоча на цьому етапі їх передчасно розглядати як остаточні риси характеру. Цей період виключно важливий у вихованні дитини, тому що благочестиві зерна, посіяні в душі дитини, дадуть добрий плід на все життя.

Найважливішою умовою формування характеру виступає духовна атмосфера сім’ї, традиції сімейного виховання.

Типові помилки батьків – надмірна турбота про дитину, нав’язлива опіка, або, навпаки, потурання проявам недоброї поведінки, балування – приводять до формування таких негативних рис як егоїзму, гордості, самолюбства, жадності, непослуху, обману, лінощів, пасивності, нездатності долати труднощі і управляти своєю поведінкою.

Для формування позитивних рис характеру необхідне цілеспрямоване морально-духовне виховання з боку батьків та педагогів. Важливу роль при цьому відіграє спілкування з ровесниками вході якого дитина засвоює необхідні навички піклування про ближнього, отримує уявлення про те, як розцінюється іншими людьми його власна поведінка.

Формування рис характеру спочатку проходить стадію формування відповідних тимчасових духовних станів як перехідних елементів до стійких властивостей характеру. Якщо певні форми моральної поведінки і духовні стани виникають досить часто і систематично заохочуються, то вони поступово закріплюються і стають рисами характеру.

Виховання характеру в цьому розумінні відбувається шляхом створення системи педагогічних ситуацій з метою спонукання дитини до моральних вчинків, які супроводжуються переживаннями нею духовних станів.

Подальше формування характеру відбувається в шкільному віці під впливом нового типу відносин з оточуючими і нових відповідальних видів діяльності (навчання). Значну роль у становленні характеру в шкільному віці набуває самовиховання.