- •1. Походження та сутність держави.
- •5. Форма державного устрою.
- •2. Поняття та ознаки держави.
- •4. Форма державного правління.
- •6. Державний режим: поняття та види.
- •7. Функції держави.
- •8. Механізм та апарат держави.
- •9. Поняття, ознаки права
- •14. Систематизація нор-пр актів.
- •10. Правова норма та її структура.
- •45. Захист права власності у цивільному праві.
- •11. Поняття та структура правовідносин.
- •12. Система права.
- •13. Джерела права.
- •15. Поняття,озн правопорушення.
- •16. Юридична відповідальність: підстави та види.
- •17. Пон та дже консти права.
- •19. Поняття принципи громадянства в Укра
- •21. Підстави прип грома у країни.
- •20. Підстави виникнення громадянства України та обмеження
- •23. Конституц-прав статус вру.
- •22. Система органів влади в у кра
- •26. Система органів виконавчої влади в Україні.
- •24. Конституц-пра статус През Ук.
- •28. Конституційний суд України, його завдання та функції.
- •25. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •27. Судова влада в Україні.
- •29. Державне управління та його принципи.
- •32. Адміністративні стягнення та їх види.
- •30. Поняття, предмет та метод адміністративного права.
- •31. Адміністративна відповідальність: поняття та підстави.
- •33. Державна служба в Укра та її принципи.
- •34. Правовий статус державного службовця України.
- •35. Фінансове право: поняття, предмет, метод та джерела.
- •36. Організація та органи фінансового контролю.
- •37. Податки і збори (обов'язкові платежі) та їх види.
- •38. Предмет та метод цивільного права України.
- •39. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин.
- •42. Поняття та строки позивної давності.
- •43. Поняття права власності. Форми власності в у країні.
- •47. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
- •48. Засоби забезпечення виконання зобов'язань.
- •49. Спадкування за законом та за заповітом.
- •1.Походження та сутність держави.
13. Джерела права.
Форма (джерело) права - це державно-офіційні способи виразу і закріплення його нор, надання загальним правилам загальнообов'язкового, юридичного значення.
Джерело права – офіційний спосіб зовнішнього вираження й організації у належну юридичну оболонку норм права. Зовнішні форми (джерела) права: правовий звичай, нормативний договір, нормативно-правовий акт, міжнародний правовий акт, релігійно-правові норми, правовий прецедент.
Правовий звичай – санкціонований державою звичай, який набуває в силу цього загальнообов’язкового значення. Правовий звичай походить від простого звичаю, який стає правовим тоді, коли його закріплює (санкціонує) держава. Він полягає у визнанні державою та в наданні захисту тим чи іншим нормам, які давно склалися в даному суспільстві або в даній місцевості, в даній сфері відносин.
Юридичний ( правовий) прецедент — судове або адміністративне рішення у конкретній юридичній справі, яке набуває загальнообов'язкового значення при розв'язанні усіх наступних аналогічних справ. Тобто це рішення компетентного органу держави (судового, адміністративного) по конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ. Нормативно-правовий договір — об'єктивоване, формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлено за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою. Це документ загального характеру, який встановлюється за взаємною згодою кількох суб'єктів і забезпечується державою. Нормативні договори бувають внутрішньодержавними і міжнародними, установчими і звичайними, типовими і поточними.
Основною формою права є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави (а також органу місцевого самоврядування), в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правовий акт — офіційний юридичний документ, який приймається внаслідок правотворчості компетентним державним органом і містить правові норми. Нормативні акти спрямовані на встановлення, зміну або скасування правових норм. Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти. Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу держави або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, відображає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу. Вища юридична сила закону полягає в тому, що він – акт вищого представницького органу держави, і цей акт може скасувати чи змінити лише орган, який його видав. Усі інші нормативні акти видаються тільки на підставі закону. Ознакою закону є також особливий порядок його прийняття, який включає ряд обов'язкових стадій. Характеристика законів як правових документів вищої юридичної сили означає, що всі інші нормативні акти - акти іншої юридичної якості: всі вони перебувають "під" законом, тобто є підзаконними нормативно-правовими актами. Це акти компетентних органів держави, які видаються на підставі закону, згідно із законом та з метою його виконання.
Інколи зовнішньою формою права вважають релігійно-правові норми та міжнародно-правові акти. Релігійно-правові норми — санкціоновані державою церковні канони та інші релігійні норми, яким надається загальнообов'язковий характер.
Міжнародно-правові акти – документи міжнародних угод, у яких містяться правила відносин нинішніх і майбутніх учасників угоди на невизначений час. Звичайно міжнародно-правовий акт має пріоритетну дію перед нормами національного права.