34. Правовий статус державного службовця України.

Державний службовець повинен: 1. сумлінно виконувати свої службові обов'язки; 2. шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників; 3. дотримуватися високої культури спілкування; 4. не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні права держслужбовців

1. Додержання Конституції України та інших актів законодавства України.2. Забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції.3. Недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина.4. Безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.5. Збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню.6. Постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.7. Сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

40. Правоздатність та дієздатність фізичної особи. Цивільні правовідносини — це майнові або особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що виникають між автономними і рівноправними суб'єктами, наділеними суб'єктивними правами та обов'язками. Елементи цивільних правовідносин: Суб’єкт Об’єкт Зміст

Суб'єкти цивільних правовідносин: Фізичні особи, Юридичні особи, Держава Україна, Автономна Республіка Крим, Територіальні громади, Іноземні держави, Інші суб'єкти публічного права Цивільна правосуб'єктність фізичної особи:

1. Цивільна правоздатність - це спроможність особи мати цивільні права й обов'язки. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з його смертю

2. Цивільна дієздатність - це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільні права і створювати цивільні обов'язки – Повна (з 18 років), Неповна (від 14 до 18 років), Часткова (до 14 років), за рішенням суду: Обмежена, Визнання недієздатним.

35. Фінансове право: поняття, предмет, метод та джерела.

Фінансове право як самостійна галузь права має свій власний предмет правового регулювання. Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються у сфері фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування з приводу планомірного утворення, розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань держави.

Метод фінансово-правового регулювання – органічна система прийомів і способів безперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин та на характер взаємозв’язків між ними.

Методи фін- правового регулювання Сукупність прийомів і способів правового впливу на учасників фінансово-правових відносин для реалізації ними своїх функцій: владних приписів, субординації, погодження, рекомендації Загальним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (приписів) (імперативний, командно-вольовий).

Фінансове право – це сукупність юридичних норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі планової акумуляції, розподілу та використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Джерела фінансового права — це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що містять норми фінансового права. Класифікація джерел фінансового права За територіальною ознакою: загальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади тощо) , місцеві нормативно-правові акти (наприклад, фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування) За характером правових норм: нормативні (акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку), ненормативні (такі, що не містять норм загального характеру) Джерела фінансового права України є: Конституція України, Бюджетний кодекс України, загальні закони, спеціальні закони, статутні закони, підзаконні нормативно-правові акти (акти президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Держ податкової адміністрації України, НБУ та інших міністерств і відомств).