42. Поняття та строки позивної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Позовна давність: 1.Загальна позовна давність 3 роки; 2. Спеціальна позовна давність 1 рік, 5 років, 10 років.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність не поширюється 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) та в інших випадках

43. Поняття права власності. Форми власності в у країні.

Право власності: в об'єктивному сенсі - це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності і є юридичною підставою існування і реалізації права власності, котре належить певному суб'єкту; в суб'єктивному сенсі - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб Зміст права власності:

Право володіння – це фактична належність особі майна Право користування – це право на вилучення з речі її корисних властивостей Право розпоряджання – це право власника визначати фактичну та юридичну долю речі

Форми власності відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України: приватна, державна, комунальна. Форми власності відповідно до Закону України „Про власність”: приватна, державна, колективна.

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни й осо­би без громадянства. Об'єктами права приватної власності є житлові будинки, квартири, предмети особистого користування. Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури і мистецтва. Право колективної власності: суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи; об'єктами права колективної власності можуть бути будівлі, споруди, продукція, що вироблена, отримані прибутки, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Право державної власності: Суб'єктом права загальнодержавної, є держава в особі Верховної Ради України і Верховної Ради Республіки Крим. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі облас­них, селищних, сільських рад народних депутатів. Об'єкти права загальнодержавної власності: земля; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонних об'єктів; Об’єкти права комунальної власноті: кошти місцевих бюджетів, майно установ народної освіти та