22. Конституція-Основний Закон держави та суспільства.Класифікація конституцій.Загальна характеристика Конституції України.

Конституція – основний Закон держави, у якому закріп-люються засади суспільного і державного ла-ду, правовий статус людини і громадянина, основні принципи організації та діяльності держ. апарату, місцевого самоврядування, здійснення оборони країни, гарантування її безпеки.

Основні риси конституції:

1) основоположний хар-р – предмет регулювання конституції є найважливіші політико-правові суспільні відносини.

2) народний хар-р – конституція виражає інтереси народу та має служити йому.

3) реальний хар-р – відповідність фактично існуючим суспільним відносинам.

4) стабільність

Конституція України складається з преамбули (вступної частини) та 15 розділів (161 стаття)

Класифікація Конституцій:

1. за фомою вираження ( писані, не писані, змішані)

2. за порядком прийняття ( даровані, народні, договірні)

3. за порядком внесення змін і доповнень( гнучкі, жорстокі)

4. за часом дії ( тимчасові, постійні)

5. за характеристикою форми державного устрою ( федеративні, унітарні, суб’єктів федерації)

23. Основні функції держави Україна.

Внутрішні функції держави: 1) економічні, 2) культурно виховні, 3) регулювання міри праці і міри покарання, 4) соціальне обслуговування, 5) охорона і захист усіх форм власності, 6) охорона правопорядку, прав і свобод людини, 7) екологічна. Зовнішні: 1) організація співробітництва з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством в цілому, 2) захист держ суверенітету, 3) підтримка миру і співіснування, 4) правоохоронна, 5) екологічна, 6) участь у вирішенні світових проблем сучасності. .

24. Державні символи України.

Відповідно до статті 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

25. Адміністративно-територіальний устрій України.Статус Автономної Республіки Крим.

Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи державної влади і управління. Початки такого поділу можна вбачати в землях-князівствах Київської Русі (Київська, Чернігівська, Переяславська, Волинська, Галицька), які ділилися на волості, що здебільшого були малими князівствами. Більш стійка система адміністративно-територіальних одиниць склалася у XV — XVI ст. у Польсько-Литовській державі — воєводства, землі і повіти. У гетьманських державах XVII — XVIII ст. на українських землях витворився своєрідний адміністративно-територіальний устрій, продиктований суворими воєнними умовами, — поділ на полки, сотні і курені. У часи входження українських земель до складу інших держав на них формувалися такі адміністративно-територіальні одиниці, які існували в цих країнах: в Росії — губернії, повіти, волості, у Польщі — воєводства, повіти, гміни. За часів Української Народної Республіки (1918 р.) її територію планувалося поділити на землі (всього ЗО), волості і громади, але проект цей не було реалізовано. У складі СРСР адміністративно-територіальний устрій України неодноразово змінювався, аж поки в 1932 р. не набув сучасного вигляду — поділу на адміністративні області, райони і місцеві ради (міські, селищні, сільські). Кількість адміністративно-територіальних одиниць також не була сталою у зв'язку з їх реорганізацією (роздрібненням чи укрупненням) і приєднанням до УРСР нових земель. Так, на західноукраїнських землях, що відійшли в 1939 р. від Польщі, було створено 6 нових областей (пізніше Дрогобицьку область об'єднано із Львівською), на землях, що відійшли в 1940 р. від Румунії, —- 2 області (Чернівецьку та Ізмаїльську, останню пізніше об'єднано з Одеською), а на Закарпатті, яке в 1945 р. відійшло від Чехо-Словаччини, — однойменну область. У 1954 р. Україні було передано Кримську область, а в 1991 р. її перетворено в автономну республіку (автономний статус Криму існував у складі Росії з 1921 до 1944 р.). На сьогодні територія України поділяється на 24 адміністративні області і АР Крим. Вони є найбільшими адміністративно-територіальними одиницями. До них прирівнюються два міста з окремим статусом — Київ (як столиця країни) і Севастополь (місце перебування військово-морських флотів України і Росії). Одиницями середньої ланки в адміністративно-територіальному поділі України є райони і міста обласного (а в АР Крим — республіканського) значення (див. табл. 1). Найнижчою ланкою адміністративно-територіальної системи є міста районного значення, селища міського типу і сільські ради; останні можуть охоплювати одне або декілька сіл. Кожна з адміністративно-територіальних одиниць має свої органи управління з тими чи іншими повноваженнями. Найбільші міста (Київ, більшість обласних центрів, Севастополь, Кривий Ріг, Маріуполь та ін.) поділяються також на міські райони. Україна є республікою. Державна влада в країні здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Найвищими органами їх є відповідно Верховна Рада (парламент), Кабінет Міністрів і Верховний Суд. Главою держави є Президент, який обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. За таким же принципом кожних чотири роки обираються депутати парламенту та органів місцевого самоврядування всіх рівнів — від обласного до сільського. Україна — унітарна держава. Це означає, що управління країною здійснюється з одного центру (столиці), в ній діє єдина для всієї території Конституція, існує єдина система найвищих органів влади, єдине правове поле. Адміністративно-територіальний поділ країни сприяє реалізації державної влади на місцях і здійсненню місцевого самоврядування. Правда, в рамках, закріплених Конституцією України та відповідними законами, певну самостійність у вирішенні питань соціально-економічного і культурного розвитку й охорони природи має Автономна Республіка Крим. У ній прийнята своя Конституція, діють свої органи державної влади — Верховна Рада і Рада Міністрів. Однак нормативно-правові акти і рішення, які приймаються ними, не можуть суперечити Конституції і законам України. Автономна Республіка Крим (далі — АРК) є невід'ємною складовою частиною України. У межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, вона вирішує питання, віднесені до її відання, та здійснює інші повноваження, делеговані їй нормативно-правовими актами відповідно до Конституції і законів України. Вона утворює свою Верховну Раду і Раду міністрів.Конституція і закони України, Конституція АРК інші її нормативно-правові акти визначають повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі — ВР АРК) і Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі — РМ АРК) з питань, віднесених до її власної компетенції. ВР АРК є представницьким органом АРК, що обирається безпосередньо громадянами і здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні, кординаційні функції та повноваження в межах своєї компетенції. РМ АРК — її виконавчий орган, який здійснює виконавчо-розпорядчі функції та повноваження у межах своєї компетенції.