- •1.Предмет Історія економічних вчень
- •3.Економічна думка античного світу.
- •4.Економічна думка Київської Русі
- •5 Меркантилізм
- •6. Уільям Петті
- •7. Економічні ідеї фізіократів.
- •8. Економічне вчення а. Сміта.
- •9. Концепція «невидимої руки» а.Сміта
- •10 Економічна теорія д. Рікардо
- •12 Політична економія ж. Б. Сея
- •13. Томас Роберт Мальтус
- •14. Генрі Чарльз Кері
- •15. Теорія відтворення криз с.Сісмонді.
- •16.П. Ж. Прудона
- •18. Історична школа пе
- •19. Утопічні ідеї
- •21. Шарль Фур’є
- •23. Марксистська економічна теорія
- •24. Розвиток в.І.Леніним марксистської політичної економії
- •25 Економічні ідеї західноєвропейської соціал-демократії
- •26 Австрійська школа граничної коисності
- •27 Економічна теорія а. Маршала
- •28. Американська школа маржиналізму. Джон Бейтс Кларк
- •29. Теоретичні моделі л. Вальраса та в. Парета.
- •32. Поширення кейсіанства і його особл. В різних країнах
- •33. Теорії монополії та конкуренції. Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер.
- •34. Ек. Ідеї ф. Хайєка та л. Мізеса
- •35.В. Ойкен і його концепція «ідеальних типів господарських систем»
- •36. Концепція монетаризму.
- •37. «Економіка пропозиції». Теорія «раціаональних очікувань».
- •38. Неокласичний синтез Самуельсона.
- •39. Американський інституціоналізм початку хх ст. Та його основні напрями.
- •40. Теорія «конвергенції».
- •41. Теорії трансформації капіталізму
- •42. Теорії «індустріального суспільства»
- •46. Основні школи та напрямки в економічній теорії хіх ст.
- •47. Внесок української економічної думки в світову науку
- •48. Економічне вчення м. І. Туган-Барановського
- •43 Теорія трансакційних витрат. Економічна теорія прав власності
- •43/2Теорія трансакційних витрат. Економвчна теорія прав власності
- •44 Радянська економічна думка
- •45 Економічна думка в Україні напередодні і в період здійснення реформи 1861 року
5 Меркантилізм
У Зх Європі він зародився вже у XV ст., але великого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою генезису м був розклад феодалізму та зародження капіталізму. У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хрематистика — «породження» грошей грошима. М шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу.
Ранній м виник ще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній (монетарний) м грунтувався на т грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: 1 залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; 2 — зберегти гроші в самій цій країні.
У 2 половині XVI ст. система монетарного м змінюється системою м мануфактурного, що досягла свого розквіту у XVII ст. Осн представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне система м, для якої характерною є т торгового балансу. Пізні м центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту нац прод передовсім пром; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто Е>І, розширювалося мореплавство. висувалася політика протекціонізму. Отже, в центрі уваги всіх м була проблема збагачення країни. єдиним справжнім багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступають на захист максимального нагромадження грошей.
6. Уільям Петті
Уільям Петті (1623—1687) — основоп клас політ економії в Англії. Завдання науки Петті вбачав у необхідності пояснити «таємничу природу» цілого ряду явищ, з’ясувати суть економічних процесів.
Визначення багатства. Уже сама постановка цього питання була в Петті іншою, ніж у м. Він намагається не просто дати його визначення, а й кількісно підрахувати його з тим, щоб сприяти впорядкуванню оподаткування.На відміну від м, він бачить багатство як суму рухомого й нерухомого майна.Петті вважають засновником трудової теорії вартості. Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла, які з самого початку функціонують як мінові вартості.
Заробітну плату Петті розуміє як ціну праці. Якщо меркантилісти просто схвалювали закони, що фіксували максимальний рівень заробітної плати, то Петті намагається знайти її об’єктивні фактори, визначити природну ціну праці
Рента також є продуктом праці. Її величина — це різниця між вартістю с/г продуктів і витратами виробництва, відносить зарплату й витрати на насіння. Отже, рента, як визнає Петті, — це результат неоплаченої праці робітника.
Теорія процента. Процент Петті називає «грошовою рентою» і розглядає його як щось похідне від ренти. Величина процента залежить від розмірів земельної ренти й кількості грошей в обігу. У праці «Різне про гроші» він трактує процент як страхову премію і плату за утримання. Петті заперечує необхідність законодавчого регулювання процента.