- •1.Предмет Історія економічних вчень
- •3.Економічна думка античного світу.
- •4.Економічна думка Київської Русі
- •5 Меркантилізм
- •6. Уільям Петті
- •7. Економічні ідеї фізіократів.
- •8. Економічне вчення а. Сміта.
- •9. Концепція «невидимої руки» а.Сміта
- •10 Економічна теорія д. Рікардо
- •12 Політична економія ж. Б. Сея
- •13. Томас Роберт Мальтус
- •14. Генрі Чарльз Кері
- •15. Теорія відтворення криз с.Сісмонді.
- •16.П. Ж. Прудона
- •18. Історична школа пе
- •19. Утопічні ідеї
- •21. Шарль Фур’є
- •23. Марксистська економічна теорія
- •24. Розвиток в.І.Леніним марксистської політичної економії
- •25 Економічні ідеї західноєвропейської соціал-демократії
- •26 Австрійська школа граничної коисності
- •27 Економічна теорія а. Маршала
- •28. Американська школа маржиналізму. Джон Бейтс Кларк
- •29. Теоретичні моделі л. Вальраса та в. Парета.
- •32. Поширення кейсіанства і його особл. В різних країнах
- •33. Теорії монополії та конкуренції. Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер.
- •34. Ек. Ідеї ф. Хайєка та л. Мізеса
- •35.В. Ойкен і його концепція «ідеальних типів господарських систем»
- •36. Концепція монетаризму.
- •37. «Економіка пропозиції». Теорія «раціаональних очікувань».
- •38. Неокласичний синтез Самуельсона.
- •39. Американський інституціоналізм початку хх ст. Та його основні напрями.
- •40. Теорія «конвергенції».
- •41. Теорії трансформації капіталізму
- •42. Теорії «індустріального суспільства»
- •46. Основні школи та напрямки в економічній теорії хіх ст.
- •47. Внесок української економічної думки в світову науку
- •48. Економічне вчення м. І. Туган-Барановського
- •43 Теорія трансакційних витрат. Економічна теорія прав власності
- •43/2Теорія трансакційних витрат. Економвчна теорія прав власності
- •44 Радянська економічна думка
- •45 Економічна думка в Україні напередодні і в період здійснення реформи 1861 року
40. Теорія «конвергенції».
Термін «конвергенція» перекладається як «наближення», «зближення». Зарубіжні економісти й соціологи застосовували цей термін до аналізу явищ суспільного життя. Вони стверджували, що капіталізм і соціалізм під впливом сучасного індустріального розвитку набувають спільних рис, зближуються, зливаються в якесь «змішане суспільство». Воно не буде ні капіталістичним, ні соціалістичним, а втілюватиме переваги обох систем.
Теорія виникла у 50-х рр.20ст.;представники: Сорокін (США), Р. Арон (Франція), В. Бакінгем (США); 60-х рр.: Ростоу (США), Ян Тінберген (Голландія), П. Дракер (США), Дж. Гелбрейт (США) та інші.
Ідею конвергенції поширювали на всі сфери суспільного життя, але її засадною частиною є економічне й технологічне обгрунтування конвергенції.
Технологічний варіант «конвергенції» Дж. Гелбрейта. Майбутнє індустріальної системи він зв’язував з конвергенцією двох систем. Злиття двох систем відбувається внаслідок розвитку однакової технологічної структури виробництва. Відмінності між країнами, що перебувають на вищому щаблі індустріалізації, зменшуються дедалі більше. Він наголошує на необхідності державного регулювання економіки.
Р. Арон визнає наявність спільних рис і для капіталізму і для соціалізму: індустріалізація, урбанізація, розвиток освіти. І капіталістична, і соціалістична економічні системи розвиваються і змінюються. У процесі розвитку відбуваються «спільні для обох систем» зміни.
Західні вчені поширювали ідеї «конвергенції» на всі сфери суспільного життя. Так соціолог П. Сорокін намагався також встановити схожі тенденції в розвитку соціальних наук і філософії.
Американський економіст В. Бакінгем зазначає, що в результаті конвергенції виникне «єдиний загальний економічний лад» на капіталістичній основі. Три з чотирьох визначальних основ капіталізму будуть включені в нову систему: приватна власність, економічні стимули і мотив прибутку, ринкова система.
Французький економіст Ф. Перру писав про створення «всесвітньої економіки», яка б об’єднувала протилежні системи і була б здатною задовольнити потреби всіх людей.
Пропагуючи зближення соціалізму і капіталізму, більшість теоретиків «конвергенції» насправді мали на увазі поглинання соціалізму капіталізмом. Цей процес виявиться насправді у збереженні принципово важливих аспектів капіталістичної системи і відмиранні ознак соціалізму, зокрема комуністичної партії і її монополії на владу. Марксистська література називала її «міфом» і бачила її призначення у спробах захистити капіталізм і спростувати досягнення соціалізму.
41. Теорії трансформації капіталізму
Розвиток світової системи соціалізму, зростання її впливу після другої світової війни стали причиною певної «непопулярності» навіть самого терміна «капіталізм». За цих умов і почали формуватися різні теорії перетворення капіталізму по-новому.
Теорія «народного капіталізму» виникла у 50-х рр. у США. З А. Берлі, М. Надлер, С. Чейз, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі.
Теорія «народного капіталізму» складається з трьох частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорії «управлінської менеджерської революції»; 3) теорії «революції в доходах».
1) Теорія «дифузії власності». З розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення розглядалося багатьма економістами як «дифузія» власності. Дрібний акціонер, нібито перетворюється на рівноправного співвласника акціонерних підприємств, на співвласника «народного капіталу».
2) Теорія «управлінської революції» —з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників слабшає або і зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців — менеджерів. Найголовніше те, що вони керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами.
Зі зростанням розмірів виробництва, з виникненням акціонерних товариств капіталісти стали доручати керівництво найманим працівника. Як власники підприємств капіталісти наймають управляючих, які керують підприємствами в інтересах капіталістів, забезпечуючи їм максимальні прибутки.
3) Теорія «революції в доходах» – в розвинутих капіталістичних країнах стався принциповий переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів капіталістичного суспільства. У післявоєнний період, як наслідок, почала збільшуватися частка тіньової економіки, що було дуже негативним для економіки країни.