Міністерство культури і туризму України

Волинське державне училище культури і мистецтв

імені Ігоря Стравінського

Ігор Калинець.

Світ міфу і казки

Самостійна робота

з дитячої літератури

студентки ІІ курсу

спеціальності

«Бібліотечна справа»

Кухарук Тетяни

Луцьк

2011

Ігор Калинець. Світ міфу і казки

План.

1. Біографія І.Калинця

2. Творчість автора

2.1. Поезія

2.2. «Знане і незнане про Антонича»

2.3. Поетичні твори для дітей

2.4. Ігор Калинець – як справжній казкар

3. 3. «Я гадаю, що те визнання, яке нині переживаю, я заслужив чесно і своїм життям, і своєю творчістю».

1. Біографія і.Калинця

Ігор Калинець - унікальне явище української поезії другої половини XX століття. Його самобутня творчість відзначається високою мистецькою неповторністю, вишуканістю поетичного слова, новаторством та оригінальністю стилю. Він вважається одним з кращих українських поетів-ліриків XX століття, зачинателем українського необароко.

Народився Ігор Миронович Калинець 9 липня 1939 року у містечку Ходорів на Львівщині в сім'ї службовця. У 1956 році закінчив середню школу, вступив до Львівського університету імені Івана Франка на філологічний факультет. Хоч і покинув своє рідне село сімнадцятирічним, проте, як сам зазначає, «зв'язків із ним не пориває й понині, бо з ним пов'язані не тільки дитячі враження й спогади, бо звідти не тільки джерело натхнення – там люди, що дали мені життя й виховали в здоровому, національному дусі».

Закінчивши філологічний факультет Львівського університету 1961 року, працював в обласному архіві до 1972 року: спочатку архіваріусом, а згодом — старшим науковим співробітником.

Особиста пам’ять збагачувалася ще й історичною. Як поет-шістдесятник він виростав на традиціях рідної землі, народної обрядовості і Розстріляного Відродження. Його вчитель – Богдан-Ігор Антонич.

У поле зору партійних органів, а отже, і КДБ, Ігор Калинець потрапив десь у 1963 чи 1964 році, коли мав перший прилюдний виступ у музеї українського мистецтва. Там він прочитав вірші "Ікона", "Церква", "Вітражі" та схожі до них твори. Наступного дня його викликали до обкому партії: "Чому читаєте такі поезії?" - "Бо пишу про обряди, народне мистецтво, які пов'язані з церквою, релігійною лексикою, атрибутикою, символікою", - відповів Ігор.

Відтоді, вважає, й опинився у чорному списку. А потім разом з дружиною Іриною у 1964-1965 роках узяв участь у розмноженні та поширенні правдивого слова про приховувані події та явища суспільного й літературного життя України, зокрема статей "З приводу процесу над Погружальським", "Українська освіта в шовіністичному зашморзі", "Відповідь матері Василя Симоненка Г.Щербань", щоденника В. Симоненка "Окрайці думок" та ін.

У серпні 1965 року Україною прокотилася хвиля арештів. Подружжя Калинців тимчасово залишилося на волі. Хоч переслідувань і допитів вони не уникли.

23 грудня 1965 року за постановою слідства матеріали щодо Ігоря Калинця, як і 13 інших підозрюваних в антирадянській пропаганді, були виділені для додаткової перевірки оперативним відділом УКДБ. До цього списку, окрім Ігоря, потрапили Ольга Горинь, Василь Кобилюх, Любов Максимів, Роман Лещак, Ярослав Кендзьор, Степан Мороз, Ірина Калинець, Іван Остафійчук, Марія Влязло, Євген Наконечний, Іван Гречко, Богдан Шевчук та Теодозій Старак.

"Опіку" спецслужб Калинці відчували постійно. Особливо уважно "супроводжували" і підслуховували гостей з-за кордону, які бували у Львові у помешканні Ігоря та Ірини.

Попереднім слідством було встановлено, що Ігор Калинець "...внаслідок націоналістичних переконань, починаючи із 1965 року, з метою підриву та ослаблення Радянської влади проводив антирадянську пропаганду і агітацію шляхом створення, розповсюдження та збереження наклепницьких документів, які порочать радянський державний лад".

Отож, був репресований радянською владою: отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання, які відбув на Північному Уралі та в Забайкаллі.

В автобіографії він пише: «В ув'язненні працював токарем і кочегаром. Мучився, але не каявся — і радий з того, бо чую, що лишився людиною. Поезія допомагала вистояти і в перший, і в другий періоди. Зумів зберегти усе написане, що теж дивовижно...».

Усе це від любові до своєї донечки, про що ми дізнаємося з розповіді самого Ігоря Калинця: «У таборі на Північному Уралі, де я опинився в 1973 році, я знову взявся до писання. І не тільки для себе (для дорослих), але й для дітей. Моя дочка закінчувала саме другу клясу. І мені (з туги також) хотілося щось і від себе вкласти в душу маленької школярки. Хотілося й собі бути причетним до її виховання, до формування і світогляду, і смаків.

Найперше були віршики про явища природи, про все прекрасне, що є навколо нас, хотілося, щоб донька подивилася на світ з подивуванням».

Справді, у радянські часи залишатися поетом правди було просто неможливо, а Ігор Калинець не зрадив своїх переконань і своєї батьківщини, завдяки цьому й залишився людиною. До речі, у цьому нас переконують світлі й легкі його твори. Ніколи не скажеш, що їх автор — уярмлена свого часу в'язницею й засланням людина: від його поезії та прози віє чистотою, безпосередністю і навіть дитячою наївністю.

До 1980-х років Ігоря Калинця як поета мало хто знав в Україні. Суворі пермські концтабори та забайкальське заслання надовго відірвали його од рідної землі.

На волю вийшов лише 1981 року. У серпня того ж року повернувся до Львова. А реабілітували Ігоря Калинця, як і багатьох, лише 1990-го...

Зі спогадів автора: «1987 року увійшов до редакції позацензурного альманаху “Євшан-зілля”, який виходить до сьогодні і користується прихильністю читачів. Група “Євшан-зілля” одна з перших мобілізувала львів’ян на перебудовчі процеси, гуртувала їх для переборення страху й інерції. Тепер я редактор журналу, що його має видавати львівський обласний відділ Фонду культури.

Я гордий, що був у Львові будителем національного відродження 1987-1989 років. Але і в ці чудові роки не відчував потреби в пері поетичнім…».

За визначні заслуги в утвердженні національної ідеї, широку пропаганду українського слова 2005 року відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова.

Член Національної Спілки письменників України.

Живе й працює у Львові. Дружина Ігоря Калинця — відома українська поетеса Ірина Калинець.