- •1.Предмет Історія економічних вчень
- •3.Економічна думка античного світу.
- •4.Економічна думка Київської Русі
- •5 Меркантилізм
- •6. Уільям Петті
- •7. Економічні ідеї фізіократів.
- •8. Економічне вчення а. Сміта.
- •9. Концепція «невидимої руки» а.Сміта
- •10 Економічна теорія д. Рікардо
- •12 Політична економія ж. Б. Сея
- •13. Томас Роберт Мальтус
- •14. Генрі Чарльз Кері
- •15. Теорія відтворення криз с.Сісмонді.
- •16.П. Ж. Прудона
- •18. Історична школа пе
- •19. Утопічні ідеї
- •21. Шарль Фур’є
- •23. Марксистська економічна теорія
- •24. Розвиток в.І.Леніним марксистської політичної економії
- •25 Економічні ідеї західноєвропейської соціал-демократії
- •26 Австрійська школа граничної коисності
- •27 Економічна теорія а. Маршала
- •28. Американська школа маржиналізму. Джон Бейтс Кларк
- •29. Теоретичні моделі л. Вальраса та в. Парета.
- •32. Поширення кейсіанства і його особл. В різних країнах
- •33. Теорії монополії та конкуренції. Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер.
- •34. Ек. Ідеї ф. Хайєка та л. Мізеса
- •35.В. Ойкен і його концепція «ідеальних типів господарських систем»
- •36. Концепція монетаризму.
- •37. «Економіка пропозиції». Теорія «раціаональних очікувань».
- •38. Неокласичний синтез Самуельсона.
- •39. Американський інституціоналізм початку хх ст. Та його основні напрями.
- •40. Теорія «конвергенції».
- •41. Теорії трансформації капіталізму
- •42. Теорії «індустріального суспільства»
- •46. Основні школи та напрямки в економічній теорії хіх ст.
- •47. Внесок української економічної думки в світову науку
- •48. Економічне вчення м. І. Туган-Барановського
- •43 Теорія трансакційних витрат. Економічна теорія прав власності
- •43/2Теорія трансакційних витрат. Економвчна теорія прав власності
- •44 Радянська економічна думка
- •45 Економічна думка в Україні напередодні і в період здійснення реформи 1861 року
46. Основні школи та напрямки в економічній теорії хіх ст.
Англійська політична економія початку XIX ст. характеризувалась відносною сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.
Навколо Рікардо групувались найкваліфікованіші тогочасні економісти, що визнавали існування рікардіанської системи, але одні коментували її, деталізували та намагались уточнити окремі положення, а інші піддавали критиці окремі її сторони.
З Рікардо полемізували видатні вчені, серед них — англійці То-мас Мальтус і Нассау Сеніор. Вони не намагались спростувати класичне вчення, а зробили спробу з інших вихідних позицій довести життєздатність та висвітлити механізми саморегулювання економічної системи капіталізму.
Найортодоксальнішими послідовниками Рікардо були Джеймс Мілль та Джон Мак-Куллох, які не лише сприйняли його ідеї, а й застосовували їх для аналізу економічних процесів капіталістичного суспільства.
Представниками французької класичної економічної школи були Жан Батист Сей, найбільш видатний послідовник Сміта на континенті, праці якого остаточно розвінчали меркантилізм (кольберизм) та фізіократію, і Фредерік Бастіа, котрий абсолютизував ідеї лібералізму.
Американська економічна наука XIX ст. розвивалась під впливом англійської класичної політекономії, але водночас мала певні особливості, зумовлені специфікою розвитку капіталізму в США:він панував на Півночі, тоді як Південь усе ще залишався рабовласницьким. Засновником ліберальної економічної теорії в США вважають Генрі Чарльза Kepi (1793—1879), у працях якого капіталізм розглянуто як економічний устрій, що керується об'єктивними економічними законами і не потребує втручання держави.
Основні праці Кері опубліковано протягом 1835—1859 pp., коли країна перебувала у стадії бурхливого розвитку: населення зростало, але теорія Мальтуса не підтверджувалась, оскільки земля була дешевою, плодючою і в необмеженій кількості, заробітна плата досить високою, ціни низькими.
В останній третині XIX ст. в економічній теорії виникла нова течія — маржиналізм. Об'єктивна зумовленість її появи полягала в глибоких змінах, що стались у цю добу в суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу під впливом науково-технічного прогресу, а саме: перехід економіки в монополістичну стадію розвитку, формування складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником
споживачем, інтенсивний процес розширення ринку поза національні межі. Найбільш вагомий внесок у розробку ідей маржиналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX ст. Її репрезентували професори Віденського університету Карл Менгер, Фрідріх фон Візер та Ейген Бем-Баверк .Її теоретичними принципами були суб'єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності. Внесок у науку і впливовість їхніх теорій ставлять цих економістів на чільне місце після класичної школи.