1. Поняття та склад земель рекреаційного призначення

Поняття земель рекреаційного призначення. Термін «рекре­ація» в перекладі з латинської (гестгаХіо) означає відновлення сил, одужання. В економічній та юридичній літературі рекреація означає процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою рекре­аційних ресурсів і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях.

Рекреаційна діяльність відіграє важливу роль в економічному, соціальному та духовному житті суспільства. Науково-технічний прогрес, який визначає стан сучасного суспільства, істотно змінює характер життєдіяльності людини. Поступово скорочуються фізичні і відносно збільшуються розумові та нервово-психічні за­трати праці залежно від зростання її складності і напруженості. У таких умовах процес відновлення робочої сили може бути за­безпечено через споживання рекреаційних ресурсів, у першу чергу, послуг сфери відпочинку та оздоровлення.

Відпочинок стає найважливішим елементом вартості жит­тєвих засобів сучасної людини. Практикою доведено, що актив­ний відпочинок (туризм) сприяє зниженню рівня захворювань на найнебезпечніші серцево-судинні хвороби майже наполовину. Не набагато менша його дія в попередженні психічних розладів.

Завдяки організованому відпочинку захворювання органів ди­хання зменшуються майже на 40 %, нервової та кістково-м'язової систем — майже на ЗО %, органів травлення — більш як на 20 %\

Частка земель України, придатних для здійснення рекре­аційної діяльності, складає близько 9,1 млн гектарів, або майже 15 % території країни. Проте на сьогодні лише половина цих зе­мель використовуються для потреб усіх видів рекреації.

В Україні рекреаційна діяльність здійснюється на землях різних категорій. Так, згідно зі ст. 64 ВК України, важливим рек­реаційним ресурсом є води, що передбачає здійснення рекре­аційної діяльності на землях водного фонду. ЛК України перед­бачає можливість надання земель лісогосподарського призна­чення у довгострокове користування для рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей (ст. 18). Рек­реаційну цінність мають і землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Саме тому Законом України «Про природно-заповідний фонд» дозволяється вико­ристання окремих об'єктів природно-заповідного фонду в рекре­аційних цілях (ст. 9). Так, досить активно використовуються в рекреаційних цілях землі національних природних парків (ст. 22), ландшафтних парків (ст. 23), ботанічних садів (ст. 32), дендрологічних парків (ст. 33), зоологічних парків (ст. 36) та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (ст. 37). Важливі рекреаційні ресурси знаходяться й на землях історико-культур-ного призначення. Так, в Україні діє 397 музеїв державної та комунальної форми власності. Щороку музеї нашої держави, в яких налічується 10 млн музейних предметів, відвідує близько 13 млн осіб². В останні роки все більшого розвитку набуває сільський і зелений туризм, що включає в сферу рекреаційної діяльності і землі сільськогосподарського призначення.