19. У поданих реченнях виділіть додатки й обставини, поясніть способи їх вираження.

1.На узвишші є місцина, що в народі й досі зветь ся Золотий Тік (О. Гончар). 2. По дорозі косарі гомоніли про різне (О. Довженко). 3.І люблю восени по коліна ходити в листі (М. Стельмах). 4. Ти приходиш до мене не раз і не двічі повідати про муки глухі і заковані (А. Малишко). 5. Вже день кладе на мудрість сиву гарячий промінь розсвітань (А Малишко). 6. Схід сонця зустріти я вийшов у поле і став на коліна до сходу (О. Олесь). 7. Дорога величезною спіраллю спускалася вниз (О. Гончар). 8. Ходить осінь дрлами в золотій обнові (А Малишко). 9. Пішла в снопи, пошкандибала Івана-сина годувать (Т. Шевченко). 10. Місяць ховається за темну стіну лісу (Леся Українка). 11. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський). 12. Кулі тонко зумкотіли над її головою (О. Гончар). 13. В той день вони вже прийшли були прощатися з Дніпром перед поверненням на батьківщину (О. Гончар). 14. Свіжа рослинність блищала під блакитним небом проти сонця (М. Коцюбинський).

20. Випишіть обставини, згрупувавши їх за значенням (місця, часу, причини, мети, способу дії, умови, допустовості).

1. Човен то здіймався високо, то спускався низько, м'яко і лагідно перебираючись з хвилі на хвилю (Леся Українка). 2. Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленуватого скла, непомітно підкрадались до берега, падали на пісок і розбивались на білу піну (М. Коцюбинський). 3. У відчинених дверях досвітнім павутинням вигойдувався дим, а назустріч йому пробивався такий сонячний пилок, наче він творився в цору яблуневих відцвітань (М. Стельмах). 4. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря (С. Воскрекасенко). 5. Обабіч вузенької доріжки чорніли ріллі, зеленіла озимина, і по ній тіні легеньких хмаринок нечутно гасали, мов бавились (А. Головко). 6. Капітан стояв біля стернового, раз у раз припадав до великого бінокля і командував, куди повертати стерно (М. Трублаїні). 7. На сході одразу якимсь чародійним помахом розгонисто вимальовувалась сонячна крона, і кілька хмаринок стали оздобою в її промінцях (М. Стельмах). 8. А Яшко сів у нього в ногах і дивився задумано у двері на леваду, де бігали тіні поміж дерев, як у хованки з місяцем грали (А. Головко). 9. На світанку вона притиснула одну дитину до грудей, а другу взяла за руку і поза селом рушила назустріч Якимові (П. Панч). 10. Раз у раз Черниш зупинявся перепочити, тримаючись за скелю руками і ногами (О. Гончар).

Підготовка до зно

УКРАЇНСЬКА МОВА

Синтаксис і пунктуація Складносурядні речення

Завдання та вправи для самоконтролю

Вправа 1. Визначте, які відношення існують між частинами складносурядних речень (єднальні, перелічувальні, причинно-наслідкові, протиставні, зіставні, розділові); поясніть розділові знаки.

1. Дорога летить, і це ніби летить самий час (Гонч.). 2. Зима… і пролісок блакитний! Навколо ще лежать сніги, А він вже скинув ланцюги! (Олесь). 3. На полях ми з Вишнею бродили Восени, шукаючи зайців, І бур’ян пожовклий, посивілий Під ногами срібно хрупостів (М. Рил.). 4. Татра сиділа у м’якому кріслі в каюті Пана Професора, а навпроти неї сидів дід Матвій (Г. Логін.). 5. З-під снігу пробиваються зелені чубчики газонів, а сонце, зустрічаючи весну, золотою паляницею пливе величаво у небесах на білих рушниках хмар… (М. Прудник). 6. З-поміж ліщини, далеко внизу, на стежку виходило троє людей – і Дунусь, поволі зсунувшись з бука, затрубив оленем і забрехав уже собакою. Далі він мав скреготати сорокою й кукурікати півнем, а тоді поволі нести до ґражди затесані жердини (М. Матіос). 7. Автомобілісти он за дорогу платять, а пішоходи за тротуари – ні (М. Прудник). 8. Боже, таке на світі твориться, а цій дітві хоч кіл на голові теши (В. Порт.). 9. Хуан бубонів безперестанку, та Анна, мабуть, не чула (Л. Романч.). 10. Ці питання мене спочатку захоплювали несподівано, і я губився, бентежився, не знаходив відповідей, особливо на початку, а потім довго над ними думав (Ю. Покальчук). 11. Син провінційного ремісника, він |Дідро| навчався в провінційному коледжі, готуючись до духовної кар’єри, але, не виправдавши батьківських сподіванок, позбавлений їхньої підтримки, Дені круто міняє свою долю – іде в Париж, вступає на шлях журналістики, боротьби, розплачуючись за політичне і релігійне вільнодумство ув’язненням у Венсенському замку (М. Аласкін). 12. А через кілька днів Василь Олександрович перемалював з газетної фотографії портрет свого земляка Олексія Калюжного, а діти виписали на великому аркуші паперу клятву героя і вивісили все те на чільному місці в просторому коридорі (І. Цюпа).

Вправа 2. Перепишіть речення, підкресліть сполучники сурядності. Визначте, у яких випадках сполучники сурядності з’єднують однорідні члени, а в яких – частини складносурядного речення. Поясніть розділові знаки.

1. Прилетіла ластівочка, сіла собі край віконця та й зачала щебетати, господаря викликати (Н. тв.). 2. Гнеться сталь в напру гості своїй, і оживає камінь степовий, і зорі сипле вольтова дуга, і пруг на пруг, як мітка днів, ляга (Тк.). 3. Минається зима, настає літо – і хати бабусиної не видно (Б. Харчук). 4. Ледь пригріває сонце, а верба вже спішить привітати світ з весною, даруючи йому пухнасті жовті котики (Журн.). 5. Слова одні нам тішать зір і слух, А інші нас відштовхують раптово. В одних – огонь і істина жива, А є й мертвотні, крижані слова (М. Рил.). 6. Немов ласкаві вересневі феї спинили час, – і всесвіт не тече… (Плуж.). 7. Яке ж це слово приязне: Карпати! Його з дитинства серцем я злюбив. У нім і грому майського розкати, І сива далечінь гірських шпилів, І співанка русявого дівчати, І голосні трембіти пастухів, І сум утрат, і мідний поклик слави… (М. Рил.). 8. Шлях часом відходив до річки, або річка огинала природні пагорби землі і відходила від шляху (Ле). 9. А тут пройде день-другий і раптом тебе як прихопить, що аж між ногами десь у глибині свербить, майже болить, так хочеться виплеснутись, що хоч на поміч волай, ну і не витримую, і виплескуюсь черговий раз (Ю. Покальчук). 10. Біда відбуяла, опала каштановим цвітом і травневими дощами, а ми простували далі, знайомі і колись обжиті мною місця я проходив безтілесно й тихо, майже не відгукуючись на віддалені лункі удари пам’яті, мене перепиняли інколи люди, колись, мабуть, знайомі, мене вхопив коло поштампу за рукав червонощокий чоловічок і гаряче говорив про нові часи і великі перспективи, а з вулички навпроти йшло через майдан моє товариство, ступаючи за Старим, їм на шляху трапилася знана колись нам з переказів дивовижа – молоді люди малювали перехожих просто неба – і товариство пройшло крізь них, не залишивши й сліду на паперах і полотнах, і я тихо вивільнив руку й рушив з ними до безлюдного осінньої пори берега ріки, де ми pecnhskb q прийняли до себе аж п’ятьох тихих і втомлених людей, а під мостом іще чотирьох, тож тепер ми йдемо крисою снігу повз талини біля Теплої Води чималим уже гуртом (В. Порт.).

Вправа 3. Перепишіть речення, поставте розділові знаки та обґрунтуйте їх вживання. Проаналізуйте подані речення, вкажіть, які семантико-синтаксичні відношення встановлюються між їх предикативними частинами.

1. На сірій скелі мак цвіте І вітер лий його гойдає І пил на цвіт його мете І лист бе жалю обриває (Олесь). 2. Із-за темного дуба то калинова вітка вигнеться і червоний кетяг ягід горить як жар то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (М. Вовч.). 3. В одному місці розрослись чималі вишняки а далі од берега коло самих хат ростуть дикі груші та яблуні розкидавши своє широке гілля понад соняшниками а ондечки серед одного города вгніздилася прездорова стара широка та гілляста груша роклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю (І. Н.–Лев.). 4. Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко проллється шипучим соком на траву і знову тиша мов у доброму сні і знову лапаті соняшники наче матері простягають на схід обважнілі руки, на яких спочивають голівки малих повних дрімливого цвіту соняшників (Стельм.). 5. І потечуть народи як ріка Одна ріка в єдине горде море і стогін ваш і ваші муки й горе І сльози, що палають і печуть, Трояндами земними розцвітуть (М.Рил.). 6. Чи то снилось мені чи то насправді було наді мною ялини елене крило (Нагн.). 7. Не залишили предки тут палаців та вони завжди були сподвижниками праці і славились геройством з давнини (Луп.). 8. Зі мною друг і знов душа розрита на чисте все на світле на живе (М. Рил.). 9. Він уже й не пам’ятає чи то старий лісничий Яременко розповідав йому овіяні курявою століть легенди чи правічний дуб шумів кроною шамотів стиха неначе чаклун (І. Цюпа). 10. Періодика продається переважно в кіосках або доставляють її додому за передплатою (Газ.).

Вправа 4. Зробіть повний синтаксичний аналіз наведених складносурядних речень за поданою схемою.

Схема аналізу:

Аналізоване речення.

З кількох предикативних частин складається? Назвіть їх.

Які семантико-синтаксичні відношення встановлюються між предикативними частинами?

Засоби зв’язку предикативних частин речення.

Аналіз частин складносурядного речення за головними й другорядними членами, за ускладню вальними засобами, за повнотою.

Розділові знаки в реченні.

Лінійна або структурна схема речення.

Зразок аналізу:

Вчора трава зеленіла, а кульбабок не було… (К. Перелісна).

Речення – складне, складносурядне, складається з двох предикат. частин, протист. віднош., частини поєднані суряд. (протиставною) інтон., спол.а, порядком розміщення частин, предикат. частини – прості речення, 1 – пошир. реч., 2 – непошир., неускладн., повні, ставиться кома.

[ ], а [ ].

1. Заквітли яблуні і груші ніжно, і кожен їхньому цвітінню рад (Тк.). 2.Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (Шиян). 3. То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить… (М. В.). 4. Що витворив ранній вересень з осикою! Йдеш просікою – і раптом яскравий пекучо-червоний колір листя (Із журналу). 5. Тільки вогонь горить з-під гранітного обеліска Невідомого солдата, та ще тихо звучить музика з глибини землі, мов з велетенського орґана (І. Цюпа). 6. Гаї спинились над водою і тихо входять в клекіт рік, і хмелем бродить під корою в березах чистий, свіжий сік (Стельм.). 7. Хлопчик усміхнувся й приліг коло баби у своїй затишній скуленій позі, а стара все незмигно дивилася на море (В. Порт.).