12. Визначте прямі й непрямі додатки. З'ясуйте, які члени речення та які частини мови керують додатками.

1. Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, болотом і травами... (О. Довженко). 2. Перехожі з подивом зиркали на дівчину, на її танець, на заволохаченого, з намерзлими ніздрями коня (М. Стельмах). 3. Хмари снігу свистіли над усім безмежжям рідного краю — ласкавого й суворого, але завжди дорогого серцеві (О. Донченко). 4. Величезна калюжа заросла травами, ліловими дзвониками і скидалась на озеро (О. Донченко). 5. Якийсь тихий спокій вас обіймає (Панас Мирний). 6. Гарячий степовий вітерець подихнув і обдав польовими пахощами — зігрітою травою, чебрецем, материнкою (Панас Мирний). 7. У мене нема тут знайомих (М. Коцюбинський). 8. Сиджу я під вербою, стережу рушники та крадькома од хазяйки вишиваю хмелем собі сорочку (І. Нечуй-Левицький). 9. Не хились додолу, зраджений козаче, про лиху пригоду навіки забудь, найлютішу муку серце переплаче... (П. Грабовський). 10. Отож ми проїхали добрих п'ять верст, поки побачили, врешті, село (М. Коцюбинський). 11. Перехрестився неборак, коня найкращого сідлає і скаче в Київ (Т. Шевченко).

13. Випишіть речення з непрямими додатками, установіть значення кожної відмінкової форми додатка та засоби його вираження.

1. Теплий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля (В. Земляк). 2. Ти мечем стрічала супостата і вогнем ненависті палила, і козацька вдача заповзята гайдамацьким гнівом клекотіла (М. Луків). 3. Вийду в поле, стану серед жита, задивлюся в небо голубе. Земле рідна, скільки буду жити, стільки і любитиму тебе (М. Луків). 4. Мені здалося, що тримаєш ти не серце, а планету на долоні (А. Головко). 5. Ти мене з дитинства підіймала, хліб дала з піснями солов'я, відвела доріг мені немало, земле, зореносице моя! (А. Малишко) 6. Я сама себе винувачу, сама на себе жалію і нічого не враю з собою (Панас Мирний). 7. На довгім шляху до сивин було вам спокійно без мене (А. Чубинський). 8. Заросли шляхи тернами на тую країну (Т. Шевченко). 9. Пропахли села сіном і травою в чеканні жнив і спілої черешні (А. Чубинський). 10. Я так давно тягнуся до краси (А. Чубинський). 11. Місяць світить на білу постать і на хату (С. Васильченко). 12. За селом, на житниці, показався рідкісний в цих місцях ховрах. Він ніс пророслого колоска (В. Земляк). 13. Не щебече соловейко в луці над водою (Т. Шевченко). 14. Ринуло з неба ціле море тихого світла, все на землі потопляючи (С. Васильченко).

14. Виділіть у поданих реченнях другорядні члени речення. Розмежуйте означення та додатки, поясніть, чому.

1. По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко). 2.І смутно, і радо покинути парту, де ріс і мужнів, розпущені віти весняного саду, на березі човен, політ голубів (В. Швець). 3. Химерними візерунками лягли на шлях тіні акацій (О. Гончар). 4. Молодь заповнила невеличку кімнату вчительки (О. Войченко). 5. Ріку переходили бродом, з боями — і бродом, і вплав (В. Швець). 6. Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплях, як у дорогому намисті (С. Васильченко). 7. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини (С. Васильченко). 8. Ще чути бурі десь шалений клекіт (Г. Коваль). 9. Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, укриті шкурами, закурені в далекій дорозі (М. Коцюбинський) 10. Іду майданом, розгортаю листя і слухаю вечірній спів соборів (І. Жиленко). 11. Хто в дикий вихор гопака втіляв життя назустріч степу (Є. Маланюк). 12. Доторкнусь до яблуневих віт — і в дорогу до вершин зберуся (А. Чубинський).