4. Особливості тактики слідчих дій початкового і наступного етапів розслідування вбивств

Процес розслідування вбивства, як і будь-якого іншого зло­чину, можна умовно поділити на декілька етапів (періодів): а) початковий; б) наступний (подальший); в) завершальний.

Такий поділ сприяє системному аналізу та послідовності прак­тичної реалізації згаданого процесу.

Основне завдання початкового етапу розслідування вбив­ства полягає у збиранні якомога об'ємнішої інформації щодо всіх елементів складу цього злочину: про особу вбивці, спів­учасників, жертву, очевидців; мету, мотиви злочину; механізм злочину та його наслідки тощо.

На початковому етапі розслідування будь-якого різновиду вбивства обов'язково складається загальний розгорнутий план розслідування, що будується з урахуванням загальних версій та початково одержаної інформації.

Комплекс слідчих і розшукових дій у ході розслідування вбивств визначається, як уже зазначалося, наявною криміналіс­тичною (слідчою) ситуацією, що склалася на конкретному ета­пі провадження. Враховують особливості злочину, рід і вид смерті, спосіб її спричинення, застосовані знаряддя вбивства, способи маскування, дані про особу загиблого та осіб, імовірно причетних до вчинення злочину, мотиви вбивства. У плані важ­ливо також реально визначити строки, оптимальну послідов­ність виконання слідчих та оперативно-розшукових дій.

Так чи інакше, до типового переліку слідчих дій на початко­вому етапі розслідування входять:

- огляд місця події та трупа;

• допити очевидців, інших свідків (із кола родичів, знайо­мих, сусідів, співпрацівників тощо);

• призначення й проведення судово-медичної експертизи трупа; різновидів криміналістичних експертиз речових доказів тощо;

• підготовка до пред'явлення трупа для впізнання і його пред'явлення;

• переслідування і розшук убивці;

• затримання, особистий обшук, огляд і допит підозрюваного;

• підготовка і пред'явлення підозрюваного для впізнання;

- обшук за місцем проживання і праці підозрюваного та ін. А зараз розгляньмо особливості тактики проведення окре­мих слідчих дій у ході розслідування вбивств.

Огляд місця події та трупа проводиться невідкладно після одержання повідомлення про виявлення трупа (його частин) зі слідами насильницької смерті. Огляд виконує слідчий - керів­ник слідчо-оперативної групи, до складу якої входять: а) спеці­аліст у галузі судової медицини (його участь обов'язкова -ст. 192 КПК України); б) спеціаліст-криміналіст; в) оператив­кий працівник; г) іпспектор-кінолог; д) дільничний інспектор міліції, можуть входити й інші - на розсуд слідчого.

Прибувши на місце події, слідчий за допомогою судового ме­дика чи іншого лікаря (за відсутності судово-медичного експер­та), щонайперше перевіряє, живий чи мертвий потерпілий. Як­що у потерпілого наявні ознаки життя, йому негайно надають медичну допомогу. З дозволу лікаря тяжко травмованому по­терпілому можна поставити декілька коротких запитань: хто спричинив ушкодження, їхні імена або прикмети, який мотив конфлікту тощо. Потім слідчий опитує громадян, що перебувають на місці події та мають стосунок до неї, знайомиться з навко­лишньою обстановкою, одержує інформацію від оперативних працівників, які вже встигли опитати громадян до прибуття слідчо-оперативної групи, дає доручення оперативним праців­никам переслідувати злочинця «по гарячих слідах», коли у цьо­му є потреба і про виконання відповідних оперативно-розшуко-вих заходів під час огляду та після його закінчення.

За наявності на місці події трупа, огляд провадиться у певній послідовності ексцентричним способом, тобто від центра місця події (трупа) і спіраллю до периферії.

Огляд трупа викопують першим для того, щоби визначити, яке знаряддя і його сліди треба шукати оглядом у поєднанні з оперативно-розшуковими засобами; який стан трупних явищ, а отже - яким, нехай поки що наближено, є час настання смерті; чи змінювалася поза трупа і чи його переміщали.

Фіксуються стать трупа, приблизний вік, будова тіла, поза (положення тіла, голови, рук і ніг), розміщення його відносно нерухомих орієнтирів, стан одягу, сліди на його поверхні, зокрема на підошвах взуття, малостійкі сліди на відкритих ді­лянках тіла (ворсинки, пушинки, травинки, волосинки, частин­ки ґрунту і т. іп. па обличчі, руках, на відкритих частинах ніг), пошкодження, сліди крові та інші сліди на одязі, ушкодження на тілі. Усі сліди на одязі й тілі початково фіксуються на вер­хній площині тіла, а потім, після того як труп повернули,- на нижній. Трупні явища - охолодження, закляклість, висихання, трупні плями,- фіксуються під час огляду і під час складення протоколу з точним зазначенням часу. Ретельно оглядаються ложа трупа і предмети довкола нього. З місця події вилучають­ся зразки ґрунту, рослинності. Фіксують температуру повітря, вологість, швидкість і напрямок вітру, оскільки ці чинники впливають на швидкість розвитку трупних явищ.

У ході огляду трупа досліджують предмети, виявлені в кише­нях; із кишень вилучають мікрочастинки; описують ступінь зношення одягу, взуття, відповідність їх сезону, фізичним да­ним потерпілого. Зішкрябами та зрізанням нігтів вилучають піднігтевий вміст із пальців рук потерпілого.

Перевіряючи оглядом дві протилежні версії, слідчий звертає увагу на сліди, що підтверджують ту чи іншу версію, на нега­тивні обставини, які суперечать не тільки певній версії, а й за­кономірностям перебігу процесів досліджуваної події, оскільки взяті за основу припущення можуть бути помилкові чи, взагалі, бути відсутніми. Перевіряючи версію про можливе самопові-шсння особи, слідчий шукає сліди ніг на місці, над яким висить (висів) труп; сліди поверхні землі на підошвах взуття; сліди одягу на стовбурі дерева, стіні, яких повинна була торкатися людина, коли закріплювала петлю; сліди від цих предметів на одязі; сліди рук на місці закріплення петлі та сліди від сторон­ніх речовин з цього місця на руках загиблого; наявність або від­сутність підставки, на яку повинен був ставати самогубець, щоб закріпити петлю; сліди на підставці від взуття трупа; сліди вдавлювання під підставкою на м'якому грунті; сліди від петлі па місця її кріплення, на шиї трупа (странгуляційна борозна), па руках; сліди невимушених виділень тіла в нижніх частинах одягу (за вертикального положення тіла) тощо.

Особу потерпілого зазвичай установлюють через його впі­знавання свідками (очевидцями події, родичами, знайомими тощо), або за документами, знайденими в одязі трупа.

Якщо оглядають невпізнаний труп, то його описують за методом словесного портрета, звертаючи увагу на прикмети елементів зовнішності, одягу, стан зубного апарату; труп дакти-лоскопіюють, виконують сигналетичне фотографування. Скла­дають карту невпізнаного трупа, яку відсилають у відповідну картотеку невпізнаних трупів.

У ході огляду місця, на якому ймовірно спалювали чи роз-члепили труп, шукають сліди крові між дошками, паркетинами, лінолеумом, іншим покриттям підлоги, під обшивкою меблів, у відвідній трубі вашій, раковини; шукають шмату і відро зі слі­дами крові, знаряддя розчленування тіла, сліди цього знаряддя на підлозі та стінах приміщення. Якщо є пічка, вилучають вміст її камери для згорання.

Оглядом місця пожежі, на якій загинули люди, шукають слі­ди підпалу, місця (місце) загорання, напряму розповсюдження вогню, предметів, що їх використовував злочинець, знаряддя можливого вбивства тощо. За допомогою пожежно-технічного спеціаліста і судового медика відбирають зразки для пожежно-технічної та судово-медичної експертиз. Обстановка пожежі фіксується на відеострічку.

Коли оглядають місце вибуху, фіксують ознаки дії вибухово­го пристрою, його сили, шукають деталі цього пристрою, части­ни трупа. За допомогою спеціалістів - вибухотехпіка, судового медика виявляють та вилучають предмети й частини тіла. Міс­це події фіксують відеозаписом.

Перелік дій, що їх судмедексперт виконує разом із експертом НДЕКЦ стосовно виявлення та фіксації інформації, які допо­можуть установленню особи загиблого:

• виконують фотознімання голови трупа в рентгенівських променях;

• встановлюють вік загиблого, довжину тіла, ступе'нь, ок­ружність голови;

• збирають зразки волосся, крові, кісткових фрагментів зі слідами переломів, операцій, ділянки шкіри з рубцями, ушко­дженнями, татуюваннями та іншими особливими прикметами;

• заповнюють карту на невпізнаний труп і направляють її до ІБУВС-МВС;

• кров та інші біологічні об'єкти направляють до біологічних відділень бюро судово-медичної експертизи для встановлення групової та індивідуальної належності потерпілого;

• якщо мають місце гнилісні процеси чи скелетування трупа, до відділення медичної криміналістики судово-медичних лабо­раторій направляють череп, кістки скелета та інші об'єкти для встановлення раси, статі, довжини тіла і ступень, окружності го­лови, слідів захворювань, травм та їхніх наслідків, професійних ознак, механізму утворення виявлених ушкоджень тощо.

Призначення судово-медичної експертизи трупа, речових доказів. У справах про вбивства судово-медична експертиза трупа призначається обов'язково (ст. 76 КПК України). При­значення цієї експертизи є невідкладною слідчою дією, яка ви­конується зазвичай негайно після огляду місця події. На судо­во-медичному дослідженні трупа бажана присутність слідчого або оперативного працівника. Під час розтину трупа можуть бути виявлені такі обставини, які оперативний працівник або слідчий негайно використає для розкриття злочину (виявлення кулі, кінчика ножа, ранового каналу незвичної форми, ударів завдано лівою рукою тощо). Для провадження експертизи, крім трупа і протоколу огляду місця події, інколи потрібно надати відповідні медичні документи, знаряддя спричинення ушко­джень, предмети зі слідами від дп цих знарядь, дати про умови, в яких перебував труп від часу вбивства до його виявлення, до огляду, після огляду до розтину тощо. Експертові можуть бути надані показання осіб, які першими знайшли труп, очевидців події.

Типові питання, що їх має вирішити експерт:

• яка причина смерті;

• коли настала смерть;

• який спосіб завдання ударів;

• які ушкодження на трупі;

• чи всі ушкодження спричинено одним знаряддям;

• яка тяжкість тілесних ушкоджень;

• яка послідовність заподіяння ушкоджень;

• смерть настала негайно після ушкоджень, якщо ні, тоді че­рез який проміжок часу;

• чи був у змозі потерпілий на той момент (після одержання ушкоджень і до смерті) вчинити певні цілеспрямовані дії;

• у якому положенні перебували потерпілий, нападник і зна­ряддя на момент спричинення ушкоджень;

• чи не змінювалася поза трупа;

• яка група крові потерпілого;

- чи вживав потерпілий безпосередньо перед подією алко­голь, наркотики;

- за скільки годин до смерті він уживав їжу і яку тощо. Коли досліджується труп жінки, то додатково ставлять такі

запитання:

• чи жила потерпіла статевим життям;

• якщо ушкоджено дівочу пліву, то коли це мало місце;

• чи є сліди статевого акту безпосередньо перед смертю;

- чи є ушкодження статевих органів, якщо є, то якими пред­метами вони були спричинені;

• чи не була потерпіла вагітною;

• який термін вагітності;

• чи наявні ознаки аборту;

• чи є ознаки венеричного захворювання тощо.

Залежно від способу вбивства та ситуації можуть форму­люватися й інші питання¹.