Г. Допит на очній ставці (зводах)

Відповідно до вимог ст. 172 КПК, слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, у показан­нях яких є суперечності.

Процесуальний порядок проведення очної ставки регламен­тується статтями 173, 304 КПК. Не всі науковці вважають, що мстою очної ставки є лише усунення суперечностей у показан­нях раніше допитаних осіб.

Так М. М. Михеєнко та А. Я. Дубинський вважають, що ме­тою очної ставки є не усунення суперечностей, а перевірка правдивості раніше одержаних показань. Видається за доцільне об'єднати обидва підвиди і конкретними завданнями очної ставки вважати:

• усунення суперечностей у показаннях раніше допитаних осіб;

• перевірку правдивості раніше одержаних показань, а також усіх інших зібраних у справі доказів;

• викриття неправди;

• усунення добросовісної помилки, самообмови;

• викриття інсценувань чи обмови одного допитуваного іншим.

Реалізація ж усіх цих завдань, з урахуванням особливостей обставин розслідуваної події, сприятиме досягненню єдиної ме­ти - встановленню дійсного стану речей та прийняття у справі правильного рішення.

Очну ставку може бути проведено між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим, або підозрюваним; між двома обвинуваченими чи підозрюваними очна ставка про­водиться і в суді.

Класифікація очної ставки.

1. За віком: а) за участі повнолітніх; б) за участі неповноліт­ніх; в) за участі осіб похилого віку.

2. За процесуальним статусом: а) між свідками; б) між потер­пілими; в) мДж свідком і потерпілим; г) між обвинуваченими (підозрюваними); д) між свідком і обвинуваченим (підозрюва­ним); е) між потерпілим і обвинуваченим (підозрюваним).

3. За послідовністю проведення: а) первинні; б) повторні.

4. За обсягом: а) основна; б) додаткова.

5. За характером слідчої ситуації: а) за умов конфліктної си­туації; б) за умов безконфліктної ситуації.

6. За складом додаткових учасників: а) без участі третіх осіб; б) за участі третіх осіб.

7. За місцем проведення: а) в кабінеті; б) в іншому місці. Головними характеристиками очної ставки є:

• єдність предмета (особи допитуються з одних обставин);

• єдність об'єкта (очна ставка - це процес неперервного по­рівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);

• єдність часу (допит двох осіб здійснюється за їхньої при­сутності протягом слідчої дії);

• єдність місця (особи допитуються в одному місці);

• допитувані повинні бути поставлені у рівні умови спри­йняття запитань слідчого і показань один одного;

• єдність документування (процедура очної ставки фіксує­ться в одному протоколі слідчої дії).

Порівняно зі звичним допитом психологічна атмосфера очної ставки зазвичай є складнішою.

Це обумовлено самим фактом участі іншого допитуваного, емоційною напруженістю через можливість бути викритим у неправді, почуттям страху за свої правдиві показання або не­зручність за брехню.

Практично очна ставка так чи інакше завжди проходить у конфліктній ситуації, хоча гострота конфлікту може бути різ­ною: від очевидної ворожості до звичного спору щодо правиль­ності того чи іншого твердження.

Як уже наголошувалося, тактика очної ставки має завданням усунути суперечності в показаннях осіб.

Однак завдання і мети цієї слідчої дії можна досягнути ли­ше в тому разі, якщо суперечності усунуто саме з використан­ням правдивих показань, тобто таких, які дійсно і достовірно відображають реальність.

Але треба мати на увазі й можливі негативні результати та­кого допиту, коли один із учасників очної ставки, який раніше давав правдиві показання, міняє їх на неправдиві або навмисно, або під впливом іншого учасника очної ставки.

Подальшим негативним моментом очної ставки може бути зміпсиня показань обома учасниками і давання ними нових, також неправдивих, показань, але вже не суперечливих між собою.

Вирішуючи питання про доцільність проведення очної став­ки, слідчий повинен враховувати суттєвість суперечностей у показаннях допитуваних, можливість настання небажаних (не­гативних) наслідків від цієї слідчої дії.

Коли суперечності можна усунути іншими засобами і з мен­шим тактичним ризиком, то від очної ставки краще відмовитися.

Періодизація до очної ставки нагадує періодизацію допиту:

1. Підготовча стадія.

2. Стадія проведення очної ставки. Підготування до очної ставки охоплює такі моменти:

- вибір моменту (часу) проведення слідчої дії.

Очну ставку доцільно проводити тоді, коли слідчий досто­вірно знає, які з показань відповідають дійсності.

Від цього залежать тактична лінія, послідовність ставлення запитань учасникам очної ставки.

Водночас зволікання з проведенням очної ставки може при­звести до того, що вона втратить характер раптовості, який значною мірою забезпечує успішність її проведення;

• між якими особами буде проведено очну ставку та аналіз взаємовідносин між ними. Це необхідно для визначення мож­ливої лінії поведінки між ними, впливу один на одного, оцінки ймовірності зміни показань одним із учасників в інтересах ін­шого тощо;

• визначення предмета очної ставки, тобто, які саме супе­речності треба усунути, що потрібно з'ясувати;

• визначення змісту і формулювання запитань допитуваним;

• черговість допиту на очній ставці, тобто кому надавати можливість першому відповідати на запитання. Є такі рекомен­дації щодо визначення першого серед допитуваних на очній ставці осіб:

а) за загальним правилом першим допитують того учасника, тобто ставлять йому першому те чи інше запитання, коли:

• на думку слідчого, він давав на попередніх допитах правди­ві показання;

• один із учасників на допиті підтверджував певний факт, а інший його заперечував, тоді першим допитувати доцільно са­ме того, хто поводив себе позитивно;

• один із допитуваних викривав у своїх показаннях іншого, тоді на очній ставці його доцільно допитувати першим;

б) першим доцільно допитувати того, хто дає неправдиві по- казання, тоді, коли:

• слідчий твердо переконаний, що правдивий учасник буде дотримуватися раніше даних показань і зможе дати більш аргу­ментовані показання, вислухавши першого;

• коли можна припустити, що показання недобросовісного сильно обурять добросовісного, і той повідомить додаткові відомості, і навіть зможе примусити недобросовісного казати правду;

• далі необхідно підготувати докази та матеріали справи, котрі можуть бути потрібними під час очної ставки;

• з'ясувати, які потрібно буде застосувати тактичні прийоми у поєднанні з вибором місця проведення слідчої дії та порядку виклику на неї учасників очної ставки.

Слідчий повинен забезпечити психологічну готовність учас­ників до проведення очної ставки, якої особливо потребують по­терпілі та свідки, які вперше залучаються до сфери криміналь­ного процесу і можуть неадекватно зреагувати на спілкування з підозрюваним чи обвинуваченим, внаслідок чого мети очної ставки не буде досягнуто; в необхідних випадках, для уточнення і деталізації показань осіб, у яких є суперечності, слідчий може їх додатково допитати перед проведенням очної ставки.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обстави­ни, щодо яких виявлено істотні суперечності. Допит здійснює­ться за кожним суперечливим епізодом окремо, з дотриманням певної послідовності їх дослідження.

Порядок проведення очної ставки:

• запросивши до кабінету, слідчий повідомляє мету виклику;

• на самому початку свідка і потерпілого попереджають про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а свідка - ще й за відмову з дотриманням вимог ст. 691 КПК;

• слідчий з'ясовує, чи знають учасники один одного, та їхні стосунки - від якого часу, за яких обставин тощо;

• далі слідує пропозиція слідчого щодо особи, визнаної як пер­ша, дати показання з тих обставин, які є об'єктом суперечностей;

• слідчий з'ясовує в іншого допитуваного, чи підтверджує той почуті показання, уточнює їх новими запитаннями;

• якщо другий допитуваний заперечує почуті показання, слідчий ставить запитання особі, яка відповідала першою, чи наполягає вона на своїх показаннях;

• слідчий з'ясовує, чи мають допитувані запитання один до одного. Якщо мають, тоді з дозволу слідчого можуть їх постави­ти і отримати відповідь, а інколи з тактичних міркувань слідчий може відвести озвучене запитання;

• слідчий з'ясовує причину змін раніше даних показань, як­що хтось із допитуваних на очній ставці змінив їх. Утім, причи­ну такої зміни може бути з'ясовано і після очної ставки, через проведення повторного допиту;

• складається протокол слідчої дії (про це згодом).

У ході проведення очної ставки слідчий повинен уважно сте­жити і спостерігати за поведінкою допитуваних з метою фікса­ції їхньої реакції на поставлені запитання, запобігання мож­ливій змові між ними або небажаного впливу одного з них на іншого.

Якщо перебіг очної ставки вийшов з-під контролю слідчого, її необхідно негайно зупинити або перервати.

У випадку, коли у проведенні очної ставки беруть участь інші особи (захисник, спеціаліст, педагог, представник тощо), вони з дозволу слідчого можуть ставити запитання кожному з допитуваних.

Тактика очної ставки має специфіку, якщо вона пов'язана з:

• розширеним складом її учасників;

• ускладненим інформаційним обміном;

- сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного;

• зниження рівня прогнозу слідчого;

• можливістю зміни показань;

• підвищеним ступенем тактичного ризику.

Під час очної ставки можуть виникати дві найрозповсюдже-ні ситуації:

• безконфліктна, коли суперечності в показаннях є наслід­ком добросовісних, ненавмисних помилок одного чи обох допи­туваних, які обумовлені природою формування свідоцьких по­казань;

• конфліктна, коли показання одного чи обох учасників є завідомо неправдивими.

Тактичними прийомами очної ставки, що рекомендується застосовувати для усунення суперечностей, які виникли вна­слідок завідомо неправдивих показань, є такі:

• використання показань організаторів чи найбільш актив­них учасників злочинних діянь, які щиросердно визнали свою вину у вчиненні злочинів;

• поділ предмета очної ставки на декілька епізодів (спірних питань) і поетапне з'ясування кожного з них із використанням не тільки показань допитуваних, а й інших доказів (документів, речових доказів, висновків експертів, протоколів слідчих дій тощо);

• повторні очні ставки;

• деталізація обставин, що підлягають установленню на очній ставці, що сприятиме виявленню внутрішніх супереч­ностей у показаннях недобросовісного учасника, отриманню найбільш повних та аргументованих показань від недобросовіс­ного і спонукати його до дання правдивих показань. Допит за участі іншого слідчого

КПК не містить положень, які перешкоджають проведенню допиту двома слідчими одночасно.

Потреба в цьому може виникнути для неперервного спосте­реження за реакціями та емоціями допитуваного, прискорення темпу допиту, а також у випадку, коли предмет допиту стано­вить відповідний інтерес для слідчого з тієї ж бригади.

Такий допит дає можливість здійснювати різноманітні пси­хологічні комбінації. Наприклад, один слідчий свідомо загост­рює обстановку допиту, чим викликає до себе несприятливе ставлення, а інший (своїми «запереченнями» першому в по­трібний момент) розряджає ситуацію і легко вступає в контакт з допитуваним, спонукаючи його до повідомлення правдивих показань.

Допит експерта

У випадку, коли у слідчого виникають питання щодо виснов­ку експерта і їх треба з'ясувати, слідчий може це зробити допи­том експерта.

Предметом можуть бути: ті формулювання або термінологія, яку використав експерт у своєму дослідженні; питання, що належать до процесу виконаного дослідження, його методів та підстав до висновків; компетентність експерта і причини супе­речностей з іншими експертами, коли експертиза була комісій­ною чи повторною.

Особливістю такого допиту є відсутність вільної розповіді, оскільки з'ясування відбувається через постановки слідчим конкретних запитань. Експерт має можливість не лише дати відповіді на запитання, а й власноручно письмово викласти від­повіді па запитання слідчого.

Внаслідок допиту експерта слідчий доходить висновку про:

• відсутність потреби для призначення додаткової чи по­вторної експертизи, якщо всі попередньо наявні сумніви чи не­зрозумілості усунено;

• потребу призначити додаткову експертизу, коли прогали­ни та незрозумілості у висновку не усунено допитом;

• призначення повторної експертизи, якщо допит підтвер­див сумніви слідчого про некомпетентність експерта або про необґрунтованість його висновку тощо.

Слід пам'ятати, що відповіді експерта можуть мати ймовір­ний характер, як і весь його висновок.

Допит особи, раніше судимої

Така особа, особливо якщо її обвинувачено, здебільшого доб­ре знайома з процедурою допиту і зі своїми правами; зазвичай вона добре знає і можливості слідчого щодо використання ним різноманітних тактичних прийомів.

Добрим орієнтиром для слідчого можуть слугувати дані з архівних кримінальних справ:

• про позиції, що їх ця особа раніше у тих справах займала;

• про її особистість і зв'язки, реакції на пред'явлення доказів, які викривають у злочині;

• про хитрощі, до яких може вдатися нині допитуваний для дезорганізації та дезінформації слідства, маскування вчинено­го, зменшення ступеня винуватості.

Всі ці дані корисно виписати на окрему картку, яка дозво­лить оперативно використати їх на допиті. Суттєво може допо­могти і схема зв'язків допитуваного з його співучасниками чи іншими особами, що проходять у справі, а також складання плану розслідування взагалі.

Особливості й види судового допиту

Відомо, що основним процесуальним засобом доказування під час судового слідства є допит.

Від умілого проведення в суді допитів чи не найбільше зале­жить постановления законного та обґрунтованого рішення.

Через це питання тактики судових допитів також відіграють пріоритетну роль в організації та проведенні судового слідства.

1. Спочатку з'ясуймо, за якими ознаками судовий допит від­різняється від допиту на судовому слідстві.

> Публічність судового допиту, тобто на суді допит має пуб­лічний характер.

Через це він позбавлений суттєвої умови своєї успішності -інтимності обстановки, яка сприяє встановленню психологіч­ного контакту з допитуваною особою і створює атмосферу для «довірливої», або навіть сповідальної, бесіди, розмови.

Допит у суді набуває офіційного характеру.

Присутність сторонніх сковує допитувану особу не тільки у виборі висловлень та образності мови, айв оцюванні описува­них нею фактів, у судженнях щодо них.

У допиті беруть участь декілька осіб, які відповідно до свого процесуального становища вирішують різні завдання, через що ставлять різноаспектні запитання.

Усе це гнітить допитуваного, заважає зосередитися на го­ловному, призводить до розгубленості, інколи до неточностей і коливань у відповідях, до помилковості в оцінюванні деяких важливих обставин, що входять у предмет допиту.

Своєю чергою, недобросовісна сторона судового змагання намагатиметься це використати, створюючи під час допиту стресову ситуацію.

> Короткочасність судового допиту. Якщо допит на судово­му слідстві триватиме декілька годин, а в разі потреби - з вико­ристанням перерв - декілька днів, то на суді «в одноепізодній справі» він звичайно триває не більше півгодини.

Через це той, хто допитує, повинен бути добре підготовле­ним до допиту, щоб провести його раціонально, «економно», а це можливо лише за наявності чіткої програми допиту.

Інакше допит обов'язково міститиме прогалини, не зможе всебічно охопити всі необхідні моменти, внаслідок чого може й не досягнути своїх цілей, особливо за вмілої «контргри» опози­ційної сторони.

Очевидний дефіцит часу під час судового допиту (кількісна категорія) може бути компенсований тільки високою якістю допиту, а це забезпечується його планом.

> Віддаленість у часі від події злочину. Допит на суді, порів­няно з допитом під час попереднього розслідування, суттєво віддалений у часі від події злочину.

Це призводить до забувань допитуваною особою деталей розглядуваної судом події, її подробиць, про які ця особа свого часу без проблем повідомляла у попередніх показаннях.

Відомості про факти втрачають попередню чіткість, виникають прогалини, особливо в показаннях про послідовність подій.

Існує можливість допитуваного скористатися вигадками з тим, щоб компенсувати забуті ним моменти минулої події, що значно послабить вартість минулих показань.

Цим неодмінно може скористатися захист. Тільки детальне знання справи і тактично правильне ведення прокурором судово­го допиту може компенсувати ці недоліки, обумовлені розривом у часі між кримінальною подією та судовим допитом щодо неї.

> Раптовість (більш точно - її відсутність). Під час допиту в суді значно обмеженим є коло тактичних прийомів, які зазви­чай використовуються під час допиту на судовому слідстві.

Так, у суді втрачається можливість тактичного використан­ня раптовості допиту.

Викликана до суду особа знає, про що її будуть допитувати, оскільки предмет допиту залишається таким, яким він був на попередньому розслідуванні.

Суттєво обмежується можливість застосування в суді й та­кого тактичного прийому як раптовість запитання.

> Допитуваний незнайомий для обвинувача і судді.

Слід також урахувати той факт, що в суді прокурор здебіль­шого вперше бачить допитуваного, доволі обмежено обізнаний про його особисті риси, властивості (якщо не брати до уваги, що прокурор міг отримати у певних межах цю інформацію з матеріалів кримінальної справи).

Через це в суді, будучи змушеним зразу ж переходити до до­питу, прокурор позбавлений можливості використати з тактич­ною метою інформацію про особливості допитуваного.

> Перевірково-посвідчувальний характер судового допиту. Допитові на досудовому розслідуванні притаманний пошу­ковий характер.

А судовий допит є не стільки пошуковим, скільки перевір-ково-посвідчувальним.

Із пошуковими ж проблемами суд стикається не часто, лише в ситуації відмови допитуваного від попередніх показань і зна­ходження нових пояснень, які вимагають пошуку інформації для свого підтвердження або спростування. Водночас, якщо цей пошук буде надмірно складним і тривалим у часі, суд не стане ним займатись, а поверне справу на додаткове розслідування.

Відповідно міняється і спектр, і результативність тактичних прийомів, що використовуються в обох процедурах. Наприклад, тактичне значення попередження недобросовісного свідка (по­терпілого) за дання завідомо неправдивих показань зростає (стає більш ефективним) під час допиту в суді, оскільки цей до­пит - останній для допитуваного.

Узагальнюючи сказане, можна дійти висновку, що допит у суді є дещо складнішим за допит на досудовому слідстві.