1. Криміналістична характеристика убивств на замовлення

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України).

Замовленим є умисне вбивство, яке вчиняється особою за винагороду в інтересах третьої особи.

Убивства на замовлення складають відносно незначну частку у структурі реєстрованих умисних убивств - у серед­ньому 2-3%. Однак, як уже зазначалося, вони привертають до себе підвищений громадський інтерес, оскільки, незважаючи на всі зусилля правоохоронних органів, здебільшого залишаються нерозкритими.

Цей факт має своє пояснення. Вбивства на замовлення -найбільш складна для розкриття група насильницьких злочи­нів, їх здебільшого вчиняють висококваліфіковані «спеціаліс­ти» - кілери, які діють в умовах глибокої конспірації. Часто замовник (організатор) і виконавець між собою не знайомі, во­ни відокремлені цілим ланцюгом посередників, на «вирахуван­ня» яких потрібні тривалий час і значні сили.

Окрім того, вбивства на замовлення, зазвичай, вчиняються в умовах неочевидності. Тому бути абсолютно впевненим у тому, що такий злочин вчинений найманими особами, можна тільки після його розкриття і встановлення замовника.

І все ж цілеспрямована організація роботи щодо розкриття замовлених злочинів передбачає їх діагностику і на ранніх ета­пах провадження у справі.

Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналіс­тичні ознаки, які відрізняють убивства на замовлення від інших умисних убивств уже за наявності первинної інформації про подію злочину, а саме:

1. Зухвалість злочину.

2. Використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї, вибухових пристроїв.

3. Залишення знарядь злочину на місці його вчинення.

4. Невжиття заходів, спрямованих на приховання трупа.

5. Велика кількість ушкоджень життєво важливих органів жертви (у багатьох випадках має місце «контрольний» постріл).

6. Відкритий характер багатьох злочинів.

7. Відсутність ознак інших складів злочинів за наявності у жертви грошей, цінностей, документів.

8. Соціальний стан жертви тощо.

Основними елементами криміналістичної характеристики вбивств на замовлення виступають узагальнені типові відомості про:

• мотив учинення вбивства на замовлення;

• спосіб готування, вчинення, приховування злочину;

• місце, час, знаряддя вчинення замовного вбивства та інші матеріальні його наслідки;

• особу жертви;

• особу злочинця;

• оплату за виконане замовлення.

Мотивом учинення вбивства на замовлення може бути ба­жання:

1. усунути конкурентів щодо комерційної діяльності, зокрема нелегальної, що забезпечує високі «тіньові» доходи;

2. ліквідувати осіб, яким відома інформація про криміналь­ну підприємницьку діяльність ділків «тіньової» економіки і то­му небезпечних для них;

3. звести рахунки у ході «розбірок» між протиборчими угру­пованнями, що провадять протизаконну підприємницьку діяльність (торгівля стратегічною сировиною, коштовним ка­мінням і металами, ювелірними виробами, викраденими витво­рами мистецтва, наркотиками тощо);

4. знищити кредитора, з тим щоб не повертати борг;

5. знищити політичного противника (конкурента);

6. ліквідувати представників ЗМІ, публікації чи програми яких мають викривальний характер і є небезпечними для ко­румпованих чиновників, учасників кримінальних угруповань і «тіньової» економічної діяльності;

7. усунути державних і громадських діячів, працівників пра­воохоронних органів, діяльність яких спрямовано на виявлення й викриття мафіозних структур і угруповань;

8. усунути спадкоємців значних матеріальних засобів і цін­ностей;

9. помста, ревнощі, особисті рахунки;

10) ліквідувати власників чи розпорядників житла для вчи- нення різноманітних оборудок із вивільненою нерухомістю тощо.

Спосіб готування, вчинення і приховуватія злочину. Способи вбивств на замовлення традиційно складаються з трьох етапів: підготовчого, власне вчинення і приховування.

Етан підготування охоплює такі дії:

• підшукання виконавця вбивства (виконавців);

• розроблення плану (сценарію) злочинної акції;

• вибір місця, часу і способу вчинення злочину;

• організація спостереження за майбутньою жертвою (хро­нометрується «життєвий графік» жертви, перевіряється, де і з ким проживає, що робить, з ким зустрічається, розпорядок дня, наявність охорони тощо);

•забезпечення виконавців зброєю, транспортом, засобами зв'язку;

• визначення шляхів залишення місця вбивства, способів приховування слідів убивства;

• забезпечення алібі учасникам злочинної групи тощо.

Спосіб учинення. Способів позбавлення життя людини бага­то, але вбивствам на замовлення притаманний, як уже наголо­шувалося, відкритий, зухвалий напад на жертву.

Спосіб учинення вбивства може бути небезпечним для життя ін­ших людей: відкрита перестрілка в багатолюдних місцях, викорис­тання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї, гранатометів. Може застосовуватись і снайперський постріл у життєво важливі органи.

Під час використання стрілецької зброї вбивці, залежно від обстановки, відкривають вогонь із різних віддалей від наміче­ної жертви - від пострілу впритул до дистанції у 80 м. Тільки тоді, коли використовують снайперські гвинтівки, ця відстань може сягати 100-120 м.

За техніко-технологічним критерієм способи вбивства на за­мовлення поділяються на такі підгрупи.

> Способи вбивства із застосуванням вогнепальної зброї. Злочинці здебільшого використовують автоматичну і напівав­томатичну стрілецьку зброю, рідше - гвинтівки зі снайпер­ським прицілом.

Якщо на початку 90-х років кілери використовували переваж­но вітчизняну зброю - автомати «АК-47», «АКМ», «АКС-74У», пістолети «ТТ», «ПМ», то вже по декількох роках їхній арсенал став поповнюватися за рахунок ізраїльських пістолетів-куле-метів «УЗЇ», італійських пістолетів «беретта», американських «кольтів», австрійських «глоків», «вальтерів» і «парабелумів» (Німеччина).

У багатьох випадках, як уже зазначалося, злочинці викорис­товують вогнепальну зброю, обладнану оптичними і лазерними прицілами, глушниками, приладами нічного бачення.

У загальній масі вбивств на замовлення питома вага вчине­них із вогнепальної зброї складає до 70%.

> Способи вбивств на замовлення із використанням вибу­хових пристроїв різноманітної конструкції (від саморобних до армійських моделей). їх злочинці встановлюють у будинках, квартирах, офісах, скидають зверху, мінують автомобілі і ліфти, відсилають посилки-вибухівки тощо.

У застосуванні вибухових пристроїв очевидним є криміналь­ний прогрес.

Замість тротилу та іншої традиційної вибухівки дедалі часті­ше використовуються пластикові вибухові речовини, які швид­ко й непомітно можна прикріпити до ліфтів, дверей приміщень, транспортних засобів, технологічних механізмів тощо.

Часто використовуються радіокеровані вибухові пристрої, а не тільки контактної та теплової дії.

Вибухові пристрої кілсри застосовують десь у 25% від за­гальної кількості вчинюваних найманих убивств.

• Способи вчинення найманих убивств із використанням холодної зброї становлять у загальній масі близько 5%.

• Ще рідше замовлені вбивства вчиняються за допомогою транспортних засобів у спосіб безпосереднього наїзду або з ви­користанням наперед спланованих технологічних або транс­портних аварій - до 2%.

• Одне з останніх місць у статистиці способів замовних убивств посідає застосування отрут, спеціальних хімічних пре­паратів, сильнодіючих наркотичних чи інших засобів. Прикла­ди їх використання є одиничними.

Щоб локалізувати захисні дії охорони, кілери чимраз часті­ше працюють групами, відкриваючи вогонь із декількох на­прямів. Навіть такий російський суперкілер, як О. Солонік, під час убивства добре охоронюваного «злодія у законі» В. Вінера (Бобона) змушений був діяти зі своїми спільниками, які разом із ним стріляли в потерпілого та його охоронців із чотирьох то­чок. Майже в половині злочинних епізодів (46,8%) виконавці діяли групою від двох до дев'яти осіб.

У під'їздах будинків убивці зазвичай використовують пісто­лети з глушником, стріляючи в жертву з близької відстані. Ді­ють вони здебільше поодинці, дочікуючи виходу жертви із квартири або ж її повернення додому. Однак для гарантії ре­зультату крім кілера, що чекає жертву в під'їзді будинку, непо­далік може перебувати його спільник. Тоді стрільба ведеться з двох напрямків, що значно зменшує шанси потерпілого на по­рятунок.

Під час нападу па потерпілого, який перебуває в транспорт­ному засобі, вбивці відкривають вогонь не тільки тоді, коли автомобіль зупиняється чи під час посадки або виходу жертви назовні, а й по рухомій цілі із засідки або ж у ході переслідуван­ня. Частіше за все кілери використовують 2-3 автомобілі, один із яких перекриває шлях руху в місці, найбільш придатному для вчинення замовленого вбивства.

Убивства потерпілих під час їх виходу з офісів, банків та інших закладів частіше за все здійснюються із засідок виконан­ням пострілів на ураження з близької відстані з однієї чи кіль­кох точок.

Замовні вбивства, вчинювані у помешканнях і службових приміщеннях із використанням довгоствольної стрілецької зброї, відбуваються нечасто. У таких випадках використовують пістолети з глушником. Щоб не залишати випадкових свідків убивства, кілери зазвичай чинять розправу і над ними. Коли дозволяють обставини, кілери виконують «контрольний» по­стріл у голову потерпілого.

Використовуючи вибухові пристрої, злочинці зазвичай міс­цем розправи вибирають автомобілі потерпілих, інколи їхні офіси або помешкання. Доволі часто, припаркувавши в потріб­ному місці наперед викрадений автомобіль, кілери підривають його, заклавши потужний заряд вибухівки. Щоб компенсувати недостатню вибірковість вибуху, вони збільшують заряд. Це призводить до значного збільшення ударного впливу вибуху і до загибелі не тільки наміченої жертви, а й сторонніх людей.

Характерні способи вчинення замовних убивств із викорис­танням вибухових пристроїв багато в чому залежать від типу запальника і пов'язаної з цією обставиною функції кілера.

Вирізняють три основні тини запалів: 1) ті, що приводяться в дію автоматично і спрацьовують через певний час (викорис­тання годинникового механізму, хімічного реагента тощо); 2) ті, що спрацьовують унаслідок передбачених убивцею дій са­мого потерпілого (натискування на контакт механічного запаль­ника, замикання електрокола, розрив розтяжки, що утримує ударний механізм); 3) ті, що приводяться в рух безпосередньо виконавцем замовного вбивства за допомоги приладів радіоке-рування або інших спеціальних пристроїв дистанційної дії.

Передаиня радіосигналу - найбільш ефективний спосіб, що дозволяє спостерігати за діями жертви і в потрібний момент пі­дірвати поблизу нього замаскований заряд вибухівки.

Дещо менш ефективним, але більш розповсюдженим є спо­сіб приведення в дію вибухового пристрою через бікфордів шнур або розрядом струму через дріт.

До вибухових пристроїв відносять і боєприпаси - гранати і міни, що також використовуються під час учинення вбивств на замовлення. Кілери скидають гранати і міни зверху, закидають у двері або вікна помешкань, офісів тощо.

Хоча холодна зброя використовується під час вчинення вбивств па замовлення порівняно не часто, найманці інколи дають перевагу саме їй. Ножі, кинджали, кортики, примітивні «заточки» використовуються кілерами підчас посадки в потяг, автобуси, трамваї, у підземних переходах, у ході «випадкових» зустрічей, за відсутності охоронців і за інших сприятливих си­туацій.

Коли використовуються як знаряддя вбивства транспортні засоби, частіше за все кілерами практикується наїзд на пішохо­дів або зіткнення легкового автомобіля жертви з набагато важ­чим транспортним засобом убивці (вантажний автомобіль, всюдихід тощо). Коли ж є вільний доступ до автомобіля наміче­ної жертви, то злочинці псують його (впливають на гальмівні пристрої, механізм керування), з тим щоб під час руху машини сталася ДТП із тяжкими наслідками. У ході реалізації цього способу вбивства його виконавці враховують особливості мож­ливих маршрутів жертви, професіоналізм і реакцію водія на аварійну ситуацію і відповідно вносять корективи для досяг­нення запланованого результату.

Хоча різноманітні отруйні речовини, спеціальні хімічні пре­парати, сильнодіючі наркотики та інші схожі засоби використо­вуються для вчинення вбивств на замовлення не часто, їх засто­сування свідчить про суттєвий професіоналізм кілерів. За та­ких випадків вони мають надійні підходи до своїх жертв або ж погрібні контакти (стосунки) з їхнім оточенням, володіють ін­формацією про стан здоров'я намічених жертв і навіть певними знаннями відповідних розділів медицини. Як приклад можна навести вбивство відомого московського банкіра І. Ківіліді та його особистого секретаря 3. Ісмаїлової, яких було отруєно в серпні 1995 р. за допомоги порошку фосфорорганічних речо­вин, розсипаного у службовому кабінеті жертви.

Цей спосіб убивства специфічний тим, що слугує одночасно і способом приховування кримінального характеру настання смерті, оскільки патологоанатомічний аналіз зазвичай називає тільки безпосередню причину смерті - загострення певного со­матичного захворювання (напад астми, гостра сердечна недо­статність або ж, як у згаданому вище випадку, «швидкий розви­ток набряку головного мозку»).

Звичайно, є й інші способи вбивства на замовлення, такі як утоплення жертв, утоптування в асфальт, розчинення в кислоті (це способи, що їх полюбляють мафіозні структури), побутові ушкодження електрострумом і т. ін.

Спосіб приховування вбивства на замовлення чи його слідів. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинен­ня злочину. Майже не буває випадків приховання трупів керів­ників великих підприємств, фінансово-кредитних установ, «авторитетів» злочинного світу.

Найбільш поширений спосіб приховування зв'язку між зброєю кілера і ним самим - залишення цієї зброї на місці вчи­нення вбивства або ж його викидання під час втечі. Це передба­чається планом учинення вбивства на замовлення і виступає, як уже зазначалось, однією з виразних його ознак. Для усклад­нення або унеможливлення встановлення зброї кілери її «шус­ту ють», тобто знищують ідентифікаційні ознаки (заводські но­мери та інше маркування).

Останнім часом є багато випадків використання кілерами зброї, спеціально пристосованої для вчинення вбивства на за­мовлення. Вона взагалі без жодного маркування, малогабарит­на, обладнана найсучаснішими глушниками і прицілами, під час стрільби використовуються кулі зі зміщеним центром.

У ході вчинення замовних убивств злочинці частіше за все використовують викрадений транспорт, рідше - автомобілі, придбані за підробленими або чужими (викраденими, загубле­ними) документами. Інколи виконавці користуються і своїм транспортом, встановлюючи на ньому викрадені чи підроблені номерні знаки. Доволі часто після виконання замовлення вбив­ці, залишивши місце події, підпалюють автомобіль, знищуючи ще сліди і свого перебування у ньому. Звичними є випадки зни­щення кілерами свого одягу, головних уборів і взуття, щоби та­кож ускладнити їх можливе майбутнє впізнавання у ньому, а та­кож щоб попередити виявлення слідів пострілу та металізації.

Велику увагу організатори приділяють заходам щодо прихо­вування й спотворення інформації про осіб виконавців і замов­ників убивства. Для цього підбираються оптимальні час, місце, зброя, враховуються інші чинники, що будуть забезпечувати швидкоплинність кримінальної акції, раптовість нападу, від­сутність великої кількості очевидців, короткочасність перебу­вання кілерів на місці злочину.

До способів, які ще більш утруднюють розслідування, можна віднести:

а) залучення виконавців злочину з інших, за можливістю віддалених регіонів або ж навіть інших держав;

б) лжесвідчення;

в) створення штучного алібі;

г) виїзд замовників до інших регіонів (або за кордон) ще до вчинення злочину, а виконавців - негайно після реалізації замовлення. З цією ж метою більшість кілерів йде на знищення водіїв, охоронців, співпрацівників, родичів і випадкових оче­видців події.

Отже, можна резюмувати, що спосіб учинення вбивства на замовлення (у широкому розумінні) - одна з найбільш змістов­них обставин справи, дослідження якої дозволяє значно опти-мізувати розкриття таких убивств.

Місце вчинетш злочину. Більшість (майже 41% від загальної кількості) вбивств на замовлення вчиняється за місцем прожи­вання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під'їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля будинку чи під'їзду.

Доволі поширеними місцями таких убивств (близько 22%) слугують під'їзди будівель, де розташовано офіси потерпілих, автомобільні стоянки, магістралі й вулиці, якими рухаються ав­томобілі жертв, а також території біля входу в банки.

Третю позицію з поширеності вчинення таких убивств займа­ють ресторани, бари, казино, нічні клуби та інші подібні заклади, а також прилеглі до них території (майже 20%).

Четверту позицію займають квартири і дачі потерпілих, їхніх друзів і знайомих, а також службові кабінети жертв злочину або їхніх бізнесових партнерів і колег (9%).

Решту (8%) становлять інші місця: узбіччя дороги, що най­частіше використовується під час застосування вибухових при­строїв; випадкові (заздалегідь не визначені) місця, наприклад, якщо використовується валіза-пастка, наповнена вибухівкою.

Час учинення вбивства на замовлення. Найчастіше вбивства цієї категорії відбуваються у проміжку між 8-10 годинами ран­ку будніх днів. У цей час потерпілі їдуть на службу, відвідують банки та офіси, своїх партнерів або клієнтів, йдуть у гараж за автомобілями, а інколи вигулюють собак.

Другий за поширеністю період нападу припадає на вечірній час, переважно між 18-20 годинами, коли потерпілі закінчують роботу, виходять зі своїх закладів, фірм, банків, повертаються додому, ставлять свої автомобілі в гаражі або на стоянки, бе­руть участь у різноманітних зустрічах і заходах. На ранкові й вечірні години припадає близько 60% всіх таких злочинів. На решту часу - близько 40% (за винятком періоду з першої годи­ни ночі до семи годин ранку), коли «замовні» вбивства майже не вчиняються.

Типові дані про потерпілих дозволяють вирізнити такі основні групи жертв убивств на замовлення:

1) особи, які обіймають керівні посади в бізнесі (президенти акціонерних товариств, керівники фінансово-кредитних уста­нов, директори великих торговельних, промислових, будівель­них фірм і комплексів) - 47%;

2. лідери і члени злочинних угруповань, «злодії в законі», ін­ші «авторитети» злочинного середовища - 34%;

3. працівники правоохоронних і правозастосовних органів (прокуратури, МВС, СБ, судів, податкових служб та ін.) - біль­ше 7%;

4. представники органів державної влади та управління, ак­тивні члени політичних партій та громадських рухів - близь­ко 4%;

5. працівники засобів масової інформації (телебачення, радіо, друку) - більше 4%;

6) інші особи - близько 4%.

Людину вбивають, здебільшого, не за зроблене, а за те, що вона могла би зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися різних сфер діяльності чи особистих стосунків.

Відоме правило розкриття вбивств - «від потерпілого до злочинця» має тут особливе евристичне (пошукове) значення. Саме тому з'ясування всіх даних про особу загиблого, сторін його діяльності, способу життя, зв'язків, зокрема й найбільш за­вуальованих, як із найближчим, так і з віддаленим оточенням, дозволить визначити оптимальні напрями розслідування, сконструювати й успішно перевірити перспективні версії.

Зрозуміло, що коло осіб, які могли бажати смерті потерпіло­му, може бути значним, одначе поверхнева перевірка версій є неприпустимою; кожна з них повинна бути відпрацьована якіс­но і до кінця.

Складність установлення зв'язків убитих полягає в тому, що багато з них інтегровані у кримінальні структури, активно діють у «тіньовій» економіці, є причетними до інших сфер зло­чинної та папівзлочигшої діяльності, а тому ретельно маскують свої найрізпоманітиі відносини та інтереси.

Виявлення всіх цих фактів та обставин дозволяє встановити безпосередній мотив убивства на замовлення, побудувати пра­вильні загальну та окремі версії й розкрити злочин, діючи за правилом «від потерпілого - до мотиву вбивства, а потім до замовника та інших учасників злочину».

Типові дані про злочинців. Вбивство на замовлення характе­ризується складним злочинним переплетінням: замовник - кілер або замовник - посередник (декілька посередників) - кілер.

Замовники. Замовник («наймач») зазвичай є ініціатором зло­чинної акції. Саме йому необхідно або вигідно фізичне усунення певної особи. Як замовники виступають комерційні партнери -бізнесмени, корумповані посадові особи, «авторитети» злочин­ного світу. Серед замовників - багато осіб із вищою освітою, представників інтелектуальної праці, матеріально непогано за­безпечених.

За характером цс люди егоїстичні, заздрісні, нетерпимі до не­погодження з їхньою думкою, часто ображаються, мстиві, схильні до лідерства, агресивності. Більшості з них властиві сильно виражені вольові якості, готовність на все заради свого успіху.

Зазвичай замовники й потерпілі проживали в одному насе­леному пункті, часто в одному мікрорайоні, часом в одному й тому ж будинку чи навіть в одному помешканні. У 70% усіх випадків замовниками були особи чоловічої статі.

Інколи замовник, не обмежуючись роллю ініціатора вбив­ства, виступав безпосереднім автором плану фізичного знищен­ня конкурента. У більшості випадків замовник несе всі фінан­сові витрати щодо вчинення злочину.

Наймані вбивці (кілери або ліквідатори, «курки»). Наймані вбивці є одним із важливих структурних елементів групової криміналістичної характеристики злочинів, встановлення яко­го - неабияке складне завдання. Часто вона вирішується тільки після виявлення замовника, організатора і посередника, однак інколи реальним є і зворотній напрям у розкритті, коли пер­шою встановленою ланкою буде вбивця.

Кілер у перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з'явилась наприкінці 80-х років XX ст. До не­давнього часу професія «мокрушник» - убивця - не користува­лася «повагою» у злочинному середовищі. Сьогодні криміналь­ний світ стає жорстокішим, а професія кілера перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних.

Умовно кілери можуть бути переділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризують­ся низькою вартістю послуг, їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок, дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.

Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гаран­тію своєї безпеки. Він володіє достатньо високими навичками у «мистецтві» вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв'язку, здійснює заходи з підготування до вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ні­коли не повинен запідозрити в ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинюватись» у натовпі.

Своєю чергою, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів-одинаків, які виконують замовлення від випадку до ви­падку, і кілерів, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання.

До початку 90-х років разові (несерійні) вбивства вчиняли частіше за все злочинці-рецидивісти, раніше судимі за насиль­ницькі і корисливо-насильницькі посягання. Одначе, в останні 12-15 років утворився своєрідний клан кілерів (убивць-ирофе-сіоналів), для яких головним джерелом доходів стало постійне виконання кримінальних замовлень. Так відомий кілер О. Со-лонік (Биков, Струганов - Паша світломузика) (Красноярські алюмінієві заводи) мав значні кошти в іноземних банках, прес­тижні імпортні автомобілі, регулярно «відпочивав» від непра­ведної праці на фешенебельних заморських курортах, дарував своїм дівчатам дорогі прикраси, машини, значні суми грошей тощо.

Змінився і склад найманих убивць. Серед них зараз чимало колишніх військовослужбовців, що пройшли через «гарячі точ­ки»; працівників правоохоронних органів, звільнених за дисцип­лінарні проступки; працівників охоронних агентств, а також ко­лишніх і діючих спортсменів, які захоплюються переважно схід­ними єдиноборствами, біатлоном, стрілецькими видами спорту.

Зрозуміло, що серед кілерів чимало і представників кримі­нального середовища, котрі свого часу оволоділи необхідними навичками стрільби та застосування вибухових речовин і рані­ше були судимі за насильницькі та насильницько-корисливі злочини.

Усі безпосередні виконавці замовних убивств - особи чолові­чої статі переважно у віці від 20 до 35 років, але в підготовці зло­чину і наданні допомоги кілерам інколи беруть участь і жінки.

Буває, що наймані вбивці маскуються під жінок. Останнім часом у вчиненні вбивств па замовлення виявилися нові тен­денції: до таких вбивств стали залучати жінок. Так, згідно з інформацією МВС України, у складі групи кілерів, які вбили в Києві відомого банкіра, народного депутата В. Гетьмана, най­більш активну роль відігравала жінка. Безсумнівно, що зустрі­нута в під'їзді гарненька дівчина або пара молодих людей, які цілуються, не насторожить намічену жертву або охорону. Навіть більше, спеціалісти-психологи стверджують, що скласти фоторобот жінки набагато складніше, оскільки свідки-чоловіки особливу увагу приділяють не рисам обличчя, а фігурі незна­йомки, а свідки-жінки в основному оцінюють її одяг.

Більшість кілерів-професіоналів не мають постійних шлюб­них відносин і сімей, вони часто змінюють місце проживання, використовують цілий набір фіктивних документів. їхній освіт­ній рівень доволі широкий - від незакінченої середньої освіти до закінченої вищої. У переважній більшості вони слідкують за своєю спортивною формою, особливо в стрільбі.

Виконавці замовних убивств - рішучі, вольові, замкнуті лю­ди, не зловживають алкогольними напоями, обережні в поведін­ці та виборі друзів, коло яких є доволі обмеженим.

Необхідно також враховувати, що виконавці (і це не такі вже й поодинокі випадки!) безжально ліквідовуються організатора­ми замовних убивств, щоби гарантувати свою безпеку від мож­ливого викриття і не виплачувати великих сум грошей за вико­нане замовлення.

Якщо хтось із групи виконавців «засвітився» під час розслі­дування (складенням щодо нього фоторобота, викривальними показаннями свідків, вилученням із місця події слідів пальців рук тощо), його негайно ліквідовують кримінальні колеги.

Посередники. Інколи підшукати оплатного вбивцю замовни­кові допомагає посередник. Це особа, яка так чи інакше має пев­ні зв'язки зі злочинним середовищем і у сфері декласованих елементів.

Посередниками у більшості вбивств на замовлення були здебільшого особи чоловічої статі у віці 28-45 років із пред­ставників різноманітних соціальних груп - від робітників (слюсарів, теслярів, зварників тощо) до службових осіб. Із за­мовниками і виконавцем вони мешкали зазвичай в одному на­селеному пункті, перебуваючи з ними, а також із наміченою жертвою, у відносинах звичного знайомства.

Як показує практика, в ролі посередника може виступати не тільки фізична особа, а й офіційно зареєстроване криміналізо-ванс підприємство (страхова фірма, приватна охоронна струк­тура тощо).

Пособники-приховувачі - це особи, яким із тих чи інших причин стало достовірно відомо про вчинений або такий, що го­тується, злочин, але вони приховують свою обізнаність від пра­воохоронних органів. Приховувачами можуть виявитися й ті особи, яких замовник чи посередник намагався залучити до ви­конання злочинного плану і які відмовились від пропозиції, але не повідомили про це правоохоронним органам.

Специфічним структурним елементом криміналістичної характеристики вбивств на замовлення є оплата за виконане замовлення. Його розмір зазвичай залежить від соціального ста­новища жертви або її кримінальної ваги у злочинному середо­вищі, від складності виконання замовлення, матеріальних мож­ливостей замовника, а також від «елітності» кілера.

Частина винагороди - своєрідний аванс, а також гроші на придбання зброї, транспорту, засобів зв'язку зазвичай переда­ються наперед. Оперативні дані про це повинні стати інформа­ційною основою для напрацюваиня заходів зі своєчасного при­пинення, попередження замовного вбивства. Кінцевий розра­хунок відбувається частіше за все незабаром після «акції». За добре організованої оперативно-розшукової роботи про його місце й час можуть надійти негласні дані, що дозволить органі­зувати затримання, вилучити винагороду й інші докази.

Усе наведене вище обумовлює особливу суспільну небезпеч­ність убивств на замовлення і складність у їх розкритті, викрит­ті всіх причетних до злочину осіб.