3. Аналіз результатів діяльності бюджетних установ

Для оцінювання фінансового стану бюджетної проводять:

• структурно-динамічний аналіз кошторису;

• параметричний аналіз кошторису;

• факторний аналіз виконання кошторису;

• перспективний аналіз виконання кошторису;

• аналіз фінансової стійкості.

Структурно-динамічний аналіз сприяє виявленню змін структури та динаміки асигнувань в розрізі окремих статей видатків, тобто відображає абсолютні та віднос­ні відхилення рівнів фінансування, демонструє тенденції до зростання чи спаду сум асигнованих коштів. Він проводиться на основі показників Ф№2 «Звіт про виконання кошторису»

Параметричний аналіз передбачає наступні розрахунки.

• Коефіцієнт співвідношення касових видатків до фактичних (в роз­різі фінансування певними фондами):

, (1.1)

де К з(с) – коефіцієнт співвідношення по загальному (спеціальному) фонду;

КВ – касові видатки;

ФВ – фактичні видатки за певний період.

Значення коефіцієнта більше 1 свідчить про наявність дебіторської заборгованості, зворотня ситуація – кредиторської.

• Коефіцієнт співвідношення фактичних видатків загального фонду до середньоспискової чисельності:

(1.2)

де ФВ₃ - фактичні видатки загального фонду;

Ч_с - середньоспискова чисельність працівників на кінець звітного періоду.

Характеризує дійсні видатки, які понесла установа, у відношенні до одного працівника. Слід відмітити, що частка досить суттєва прак­тично для всіх бюджетних установ.

• Відношення плану до надходження коштів за звітний період (в роз­різі певних фондів):

, (1.3)

(1.4)

,

де П₃ (П_С)- планові надходження в розрізі загального фонду (спеціального фонду);

Ф₃(Ф_С) - фактичні надходження в розрізі загального фонду (спеці­ального фонду)

Показник є безпосередньою характеристикою виконання кошторису.

• Відношення видатків до доходів (в розрізі певних фондів):

(1.5)

(1.6)

Коефіцієнт є показником ефективності господарської діяльності установи. В більшості випадків він рівний або максимально наближе­ний до 1.

Досить важливими для прогнозу оцінки виконання кошторису, ви­явлення впливу на відхилення окремих показників є факторний та пе­рспективний аналіз.

Перспективний аналіз застосовується для виявлення основних тен­денцій і факторів розвитку господарської діяльності. Його метою є прогнозування напрямків подальшого розвитку суб'єкта господарсь­кої діяльності. Він забезпечує вибір найбільш оптимальних рішень на перспективу.

В міжнародній практиці існують альтернативні бюджетні систе­ми (системи планування), зокрема [Левицька с. 140]:

• складання «бюджету нульової точки»;

• «бюджети нульової точки в порівнянні з прирісним бюджетом»;

• «змінні бюджети».

«Бюджет нульової точки» - метод планування бюджету (кошто­рису), за яким всі види діяльності щоразу підлягають переоцінці. На необхідному рівні визнаються окремі показники за кожним із напрям­ків основної статутної діяльності. Після чого дані зводяться в загальний кошторис, першочергово переконавшись в достатній кількості грошових коштів.

Такий метод дуже поширений, передбачає врахування комплексу управлінських рішень, які класифікуються з використанням аналізу витрат і результатів. Разом з тим, даний підхід потребує багато часу, коштів, тому в більшості випадків застосовується на початкових ета­пах, або при реорганізації урядової установи.

«Бюджети нульової точки в порівнянні з прирісним бюджетом» - метод підготовки кошторису через коригування попередніх бюджетів або фактичних результатів. В результаті проект кошторису прийма­ється без будь-якого обґрунтування.

Якщо «бюджет нульової точки» виявляє недоліки фінансового пла­нування і таким чином анульовує їх, «прирісний бюджет» не може врахувати такі недоліки, тому останні автоматично впливають на ре­зультат господарської діяльності в наступному році.

«Змінний бюджет» - бюджет, який постійно оновлюється через врахування даних наступного періоду (зокрема, місяця, кварталу) та вирахування даних попереднього періоду. Для них характерне постійне оновлення даних.

«Змінний бюджет» готується за наступним порядком:

1. кошторис на наступний календарний рік розбивається на відповідні контрольні періоди (частіше, квартали).

2. в кінці першого такого періоду проводиться порівнян­ня фактичних результатів із запланованими в кошторисі. Зроблені висновки використовуються для оновлення коштори­су на решту періодів і додаються до кошторису на наступні три квартали.

3. процес планування повторюється в кінці кожного кон­трольного періоду.

Як уже зазначалося, при аналізі результатів діяльності бюджетних неприбуткових організацій використовують аналіз фінансової стійкості, оскільки умовою забезпечення реалізації програм (заходів) основної стату­тної діяльності бюджетної НО є стійкість організації, тобто спромо­жність успішно функціонувати.

При цьому слід зазначити, що фінансова стійкість бюджетних установ - постійне стабільне перевищення доходів над видатками, передбаченими кошторисом, що дозволяє вільне ма­неврування коштами в залежності від змін пріоритетності напрямків основної статутної діяльності.

Загальноприйнятою формулою визначення власних оборотних ко­штів є різниця між оборотними активами установи та її короткостро­ковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами.

Зазначимо, що в більшості випадків власним капіталом установи є безпосередньо Сума власного капіталу за статтями ФШ "Баланс". В результаті сума власних оборотних коштів визначається як різниця між власним капіталом та вартістю необоротних активів.

Відповідно до забезпеченості запасів варіантами фінансування мо­жливі наступні типи фінансової стійкості:

• Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо вла­сних оборотних коштів; платоспроможність організації гарантована.

• Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; пла­тоспроможність гарантована.

• Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім вла­сних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залуча­ються короткострокові кредити і позики; платоспроможність поруше­на, але її можна відновити.

• Кризовий стан - для забезпечення запасів не вистачає власних оборотних коштів, кредитів і позик; організації загрожує банкрутство.

Серед відносних показників фінансової стійкості установи в першу чергу варто зупинитись на таких коефіцієнтах [Болюх М.А., Заросило А.П., Аналіз фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, с.226]:

• Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами: розрахову­ється відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запа­сів. Показує, якою мірою запаси покриті власними коштами для вико­нання заходів статутної діяльності.

• Коефіцієнт маневреності власного капіталу: розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто дає змогу вільно маневрувати цими засобами.

• Стабільність структури оборотних коштів: розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності обо­ротних активів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією.

• Коефіцієнт реальної вартості основних засобів: розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності всіх активів установи. Відображає питому вагу основних засобів у за­гальному капіталі організації.

Отже, аналіз результатів діяльності бюджетної установи здійснюється з допомогою структурно-динамічного, параметричного аналізу кошторису, факторного аналізу виконання кошторису, перспективного аналізу виконання кошторису, аналізу фінансової стійкості, що по своїй суті є спробою за­стосування загальноприйнятих вітчизняною практикою методів аналі­зу з урахуванням особливостей неприбуткової діяльності бюджетних установ.