Заняття 1. Японія в 1945 – 2007 рр.

1. Японія в умовах американського окупаційного режиму (1945 – 1952 рр.). Сан-Франциський мирний договір 1951 р. і його наслідки.

2. Економічне відродження Японії в 50 – 60-х роках ХХ ст. Причини швидкого економічного зростання.

3. Японія у другій половині 70-х – 80-х роках ХХ ст.: формування “нової економічної моделі“. Фінансово-економічна криза 1997 – 1998 рр. у Південно-Східній Азії та проблеми японського суспільства.

4. Суспільно-політичний розвиток Японії у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

5. Зовнішня політика Японії у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Роль і місце Японії в економіці та політиці сучасного світу.

Методичні вказівки

Для кращого розуміння феномену Японії у другій половині ХХ ст. (знищення мілітаризму після поразки у Другій світовій війні, корінна трансформація внутрішньої структури суспільства, стрімкий розвиток економіки, переорієнтація зовнішньополітичної активності у мирне русло) студенти повинні пригадати відмінності двох основних модифікацій далекосхідної (конфуціанської) моделі розвитку – японської та китайської [див. Васильев Л.С. История Востока. В 2-х т. 3-е изд., доп. Т.2. – М., 2005. – С. 239-245, 274-275]. Під цим кутом слід розглядати проблеми післявоєнного розвитку Японії.

1. Почати відповідь на перше запитання слід із з’ясування політичних, соціально-економічних, морально-психологічних наслідків Другої світової війни для Японії. Чому США мали найсильніші позиції серед західних держав в Азійсько-Тихоокеанському регіоні? Виділити, у чому полягали цілі і завдання США щодо Японії; чи співпадали вони з принципами політики союзних держав, сформульованими у Потсдамській декларації (демілітаризація, демократизація Японії). На відміну від Німеччини, Японія була окупована не в ході воєнних дій, а через два тижні після прийняття умов капітуляції і виключно американськими військами. Яке це мало значення для країни? Студенти мають охарактеризувати повноваження і оцінити діяльність Далекосхідної комісії і Союзної ради. Чому з початком “холодної війни“ робота цих органів була паралізована, і американці отримали повну свободу дій?

Далі слід проаналізувати реформи американської військової адміністрації під керівництвом генералів Д.Макартура та М.Б.Ріджуея в 1945 – 1952 рр.: спочатку політичні (спрямовані на ліквідацію тоталітарно-мілітаристських тенденцій у суспільстві), потім соціально-економічні, реформи в галузі освіти та ін. Розкрити значення реформ І-го окупаційного періоду (1945 – 1947 рр.), зосередившись на відміні дзайбацу, аграрних перетвореннях, поглибленні ринкових реформ, розвитку трудового законодавства. Зробити акцент на тому, що вони поступово вивели японців із післявоєнного шокового стану і дозволили активно залучитися до відродження країни. Чому реформи ІІ-го періоду окупації (1948 – 1952 рр.) розглядаються як “зворотний курс“ США, спрямований на розвиток важкої промисловості Японії, реставрацію армії і флоту, тобто на перетворення Японії в основний плацдарм американської політики на Далекому Сході? Студенти повинні вказати причини переорієнтації окупаційного курсу США в Японії.

США сприяли формуванню режиму представницької демократії в Японії. Початком цього процесу стало прийняття японським парламентом Конституції у жовтні 1946 р. Студенти мають проаналізувати основні риси Конституції, зосередивши увагу на наступних: обмеження влади імператора, розширення прав парламенту і кабінету міністрів, проголошення демократичних прав і свобод західного взірця, відмова від війни і збройних сил як засобів розв’язання міжнародних конфліктів. Чому Конституція 1946 р. в історіографії часто називається “американською“? Довести чи спростувати це твердження, відповідно аргументуючи його. Розкрити значення прийняття Конституції Японії.

Однією з основних проблем міжнародних відносин далекосхідного регіону стало мирне врегулювання з Японією. Спираючись на джерела, наукову і навчальну літературу, студенти мають дати оцінку конференції 1951 р. у Сан-Франциско, визначивши інтереси делегацій СРСР, США та країн, які входили до кола їх впливу; розкрити умови договору та його наслідки. Чому Сан-Франциський договір свідчив про “фіаско радянської дипломатії“? Чому виникла проблема “північних територій“ для Японії, яка її роль у сучасних японсько-російських відносинах?

На завершення розгляду першого питання студенти повинні з’ясувати значення Сан-Франциського договору у післявоєнному врегулюванні в далекосхідному регіоні, а також роль американсько-японського Договору безпеки 1952 р. у здобутті Японією повного суверенітету.

2. Статус без’ядерної держави і перекладення функцій оборони Японських островів на США за Договором безпеки 1952 р. вивільнили внутрішні резерви японського суспільства для стрімкого зростання економіки в середині 50-х – на початку 70-х років ХХ ст.). Студентам рекомендується оцінити вислів японського економіста К.Кобаясі щодо мети і завдань цієї політики – “забезпечити імпорт природних ресурсів із країн, найбільш багатих сировиною, переробити їх з максимальним ефектом у високоякісну конкурентоспроможну продукцію і реалізувати її з прибутком на найбільш містких і вигідних ринках“. Визначити значення реформ американської окупаційної адміністрації для економічного піднесення Японії.

Студентам пропонується виділити чинники “економічного дива“ 1950 – 1960-х років – стрімкого прориву Японії до кола високорозвинутих країн світу, звернувши увагу на соціально-економічні, політичні, ідеологічні.

Ідеологічним модулятором “економічного дива“ і символом згуртування нації стала Ліберально-демократична партія Японії (ЛДПЯ). Студенти мають приділити увагу аналізу цього фактору. Слід зосередити увагу на ментальному (етно-психологічному) чиннику економічного піднесення Японії в даний період. При аналізі причин, сутності і показників економічного зростання Японії доцільно провести аналогії з країнами Заходу (Німеччина, Італія).

У підсумку студенти повинні з’ясувати наслідки даної політики японського уряду, зокрема досягнення швидких темпів економічного зростання, вихід Японії на ІІ місце в світі після США за обсягом ВНП на кінець 1960-х років, лідерство в регіональному економічному співробітництві країн Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР).

3. Головною причиною кризових явищ в японській економіці середини 1970-х років стала світова енергетична криза 1973 – 1974 рр., викликана арабо-ізраїльським конфліктом і введенням країнами ОПЕК ембарго на постачання нафти Ізраїлю і країнам, які підтримували його, у тому числі й Японії. Ситуація погіршилася після другого “нафтового шоку“ 1979 р. Поява на світовому ринку в кінці 1970-х років “нових індустріальних країн“, які створювали конкуренцію в галузях, що вважалися монополією промислово розвинутих держав, теж змінила ситуацію не на користь Японії, яка економічно потерпала від четвірки “східноазійських тигрів“ – Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню і Гонконгу.

Студенти повинні усвідомлювати труднощі, з якими зіштовхнулася Японія в 70-х роках ХХ ст.: зростаюча залежність від імпорту нафти, колосальне негативне сальдо у торгівлі зі США, екологічна проблема, що спричинили економічний спад і стимулювали японський уряд до структурної перебудови економіки (1978 – 1988 рр.). Треба глибше проаналізувати ці процеси, визначити характерні риси японської “нової економічної моделі“, з’ясувати її значення для розвитку економіки.

Які фактори викликали “перегрівання економіки“ Японії на початку 90-х років? Студенти повинні звернути увагу на такі причини, як системна криза економічної моделі (акцент не на класичну вільну конкуренцію, а цільові вузькопрофільні програми, їх державна дотація, що призвело до дисбалансу виробництва); “горизонтальна конкуренція“ між компаніями; спекулятивність фінансового ринку, махінації з нерухомістю, акціями та ін. Бажано провести дискусію: ця криза мала національне походження чи була складовою валютно-фінансової “азійської кризи“ 1997 – 1998 рр.? У кінці студенти мають з’ясувати сутність антикризових заходів японських урядів і основні тенденції розвитку економіки країни на початку ХХІ ст.

4. На демократизацію суспільного життя, формування політичної системи Японії у післявоєнний період вплинула політика американського окупаційного режиму. Студенти повинні мати уявлення про адаптацію системи представницької демократії західного взірця до японських умов. Слід виокремити етапи розвитку партійно-політичної системи післявоєнної Японії і дати їм характеристику:

І-й етап (1945 – 1955 рр.) – політичної нестабільності і продовження соціально-політичної структуризації суспільства. Бажано проаналізувати політику перших національних урядів С.Йосіда, І.Хатояма. Чому ліворадикальні сили, зокрема КПЯ, не мали в Японії широкої соціальної підтримки?

ІІ-й етап (1955 – 1993 рр.) – політичної стабільності, пов’язаний із домінуванням у суспільно-політичному житті Японії Ліберально-демократичної партії. Характерною рисою цього періоду була “півторапартійність“ (дати визначення терміну). Які причини 40-річного перебування ЛДПЯ при владі? Визначити розмежування політичних сил Японії в даний період. Які чинники підірвали імідж ліберальних демократів і вплинули на розкол партії і втрату нею парламентської більшості в 1993 р.? Доцільно обговорити проблему політичних криз як явища, притаманного постіндустріальній цивілізації.

ІІІ-й етап (1993 р. – до сьогодення) характеризувався спробами ЛДПЯ утримати владу, вступаючи в коаліції з різними партіями та блоками. Оцінити перспективу створення двопартійної системи, пов’язаної з діяльністю Партії нових рубежів (1994 – 1998 рр.). Завдяки чому з кінця 90-х років зміцнюються політичні позиції ліберальних демократів? Використовуючи новітні дослідження, матеріали періодики, бажано проаналізувати політику кабінетів І.Морі (2000 – 2001 рр.), Д.Коідзумі (2001 – 2006 рр.), а також парламентські вибори 26 вересня 2006 р., у результаті яких уряд очолив молодий і амбітний прем’єр-міністр С.Абе.

5. В основі зовнішньополітичної діяльності післявоєнної Японії лежала стратегія мирного розвитку, що ґрунтувалася на “трьох неядерних принципах“ Е.Сато і військово-політичному союзі зі США в умовах “холодної війни“. Студенти мають визначити етапи зовнішньої політики Японії повоєнного періоду та дати їм характеристику:

І-й етап (1950 – 60-ті роки) визначався “периферійною“ роллю Японії у світовій політиці, регіональним вектором діяльності (треба визначити чому);

ІІ-й етап (1970-ті роки – початок ХХІ ст.) – період активної зовнішньополітичної діяльності Японії. З’ясувати чинники виходу держави на світову політичну арену. У його межах слід проаналізувати відносини Японії зі США, країнами Західної Європи, КНР, Тайванем, країнами-членами АСЕАН, державами Близького та Середнього Сходу. Виділити нерівномірність розвитку японсько-радянських (японсько-російських) стосунків, серйозним бар’єром у яких є проблема “північних територій“. Бажано розглянути японсько-українські відносини на сучасному етапі.

Наприкінці заняття студенти повинні з’ясувати особливості післявоєнної японської моделі розвитку та визначити місце країни у світовій економіці і політиці.