4.2. Механізм здійснення операцій з міжбанківського кредитування

Міжбанківський ринок кредитних ресурсів є ефективним механізмом перерозподілу грошових коштів.

Кредитні відносини між банками або відкриття депозитів здійснюються на договірних засадах або оформляються генеральною угодою про співпрацю. Ці документи повинні містити: предмет, термін дії договору (угоди), розмір кредиту, процентну ставку, способи погашення, об’єкт кредитування, відповідальність сторін та умови забезпечення.

На міжбанківському ринку укладають кредитні угоди трьох типів:

– одноденні;

– строкові;

– безстрокові.

Одноденні угоди («овернайт») укладають без письмового оформлення та забезпечення. Вони передбачають повернення коштів наступного операційного дня.

Строкові кредитні угоди надають на термін від декількох днів до декількох місяців і оформляють у письмовій формі після оцінки кредитоспроможності банку-позичальника.

Оцінку фінансової стійкості банку-позичальника здійснюють на основі аналізу: прибутковості й ліквідності; якості активів і пасивів; дотримання банком економічних нормативів; створення резервів; кредитної історії банку та рейтингу надійності й конкурентоспроможності на ринку банківських послуг.

Безстрокові кредитні угоди продовжують автоматично щодня до тих пір, поки один із учасників не виступить ініціатором припинення дії угоди. Процентна ставка за такими кредитами – плаваюча, термін дії угоди – невизначений.

Заборонено видачу міжбанківських кредитів (НБУ): збитковим банкам; банкам, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення; філіям банків.

Механізм надання кредитів через коррахунки, відкриті одним банком в іншому, здійснюють за порядком, зображеним на рис. 4.1:

1) банк «А» надає кредитні ресурси банку «Б» згідно з умовами кредитного договору (переказує кошти на власний коррахунок у банку «Б»);

2) для виконання угоди укладається додатковий договір про кореспондентські відносини, в якому зазначається, що банк «А» депонує на своєму рахунку кошти у банку «Б»;

3) кошти банк «Б» списує на підставі платіжного доручення банку «А».

Рис. 4.1. Механізм здійснення міжбанківського кредитування

Коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки «Ностро» і «Лоро».

«Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок «Ностро» відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку – в пасиві балансу.

«Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого – його власника. Тому один i той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком «Ностро», а для обслуговуючого банку – рахунком «Лоро». За своїм характером рахунок «Ностро» – активний, а рахунок «Лоро» – пасивний.

Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній практиці ще називається рахунком «Востро». Для банків України рахунки «Востро» – це, власне, те ж саме, що й рахунки «Лоро».

Традиційною формою короткострокового кредитування на міжнародному фінансовому ринку є єврокредит (приставка «євро» в даний час – данина традиції), який існує учотирьох основних видах позик:

– позика з фіксованою ставкою;

– позика з плаваючою ставкою (роловерний кредит – один з видів довгострокового кредиту з процентною ставкою, що періодично переглядається);

– резервний кредит або овердрафт у євровалюті;

– консорціумний кредит, який надає група міжнародних банків.

Процентні ставки за єврокредитами базуються на ставці LIBOR, до якої може додаватися маржа, що залежить від кон’юнктури ринку та кредитоспроможності позичальника.