20

Тема 2 операції банків з формування власного капіталу

2.1. Економічна суть, призначення та класифікація ресурсів банку

2.2. Сутність, структура, функції та порядок формування власного капіталу

2.3. Достатність капіталу банку згідно з вимогами НБУ і міжнародними стандартами

2.4. Роль резервів і фондів банку в формуванні його капіталу

2.1. Економічна суть, призначення та класифікація ресурсів банку

Термін «ресурси» (від франц. ressource) – допоміжний засіб, кошти, запаси, можливості, джерела чого-небудь. Такий підхід до розкриття суті поняття «ресурси» є загальноприйнятим і лежить в основі формування категорії «банківські ресурси».

В економічній літературі немає однозначного трактування термінів «ресурси банків» і «банківський капітал». На думку деяких авторів, «банківські ресурси» можна вважати терміном тотожним «банківському капіталу». Деякі автори (зокрема А.М. Мороз, Б.С. Івасів, А.Г. Загородній, Р.І. Шевченко, О.М. Петрук) визначають банківські ресурси як «сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення активних та інших операцій. Акумулюючи грошові накопичення фізичних та юридичних осіб, банки перетворюють їх на позиковий капітал, тобто грошовий капітал, який надається в позику їх власниками на умовах повернення за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом».

С.М. Фролов пропонує розглядати банківські ресурси як «сукупність власного капіталу і залученого банком у результаті проведення пасивних і активно-пасивних операцій (у частині перевищення пасиву), а також коштів, що є в його розпорядженні та можуть бути використані для активних операцій».

Г.Г. Коробова вважає, що ресурси комерційного банку – «це його власний капітал і залучені на умовах поверненості грошові кошти юридичних і фізичних осіб, сформовані банком в результаті проведення пасивних операцій, які в сукупності використовуються ним для здійснення активних операцій».

На думку В.І. Міщенка, Н.Г. Слав’янської, О.Г. Кореневої, банківські ресурси – сукупність зобов’язань і капіталу, що належить постачальникам коштів, або ресурси банківської установи – це сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для виконання власних операцій.

Поняття «банківський капітал», «банківські ресурси» пов’язують із використанням коштів, передусім із виконанням лише кредитних, або активних операцій. Натомість не вся сукупність банківських ресурсів може бути розміщена у працюючих активах. Частину банківських ресурсів розміщують на кореспондентському рахунку в НБУ, частину спрямовують на виконання банківських послуг та придбання основних фондів і нематеріальних активів.

Оскільки під ресурсами розуміють можливості, кошти, запаси чого-небудь, які можуть бути використані в разі потреби, доцільно дати таке визначення: банківські ресурси – це сукупність грошових коштів і виражених у грошовій формі матеріальних, нематеріальних та фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і можуть бути використані ними для кредитно-інвестиційних операцій та надання банківських послуг.

Банківський капітал – це грошові кошти і виражена у грошовій формі частка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів і надання послуг з метою одержання прибутку із урахуванням допустимого рівня ризику.

Принципова різниця між банківськими ресурсами і банківським капіталом полягає в тому, що у будь-який момент банківські ресурси більші за банківський капітал або дорівнюють йому. Рівність означає, що наявні ресурси перебувають в обороті банку з метою одержання прибутку (М.Д. Алексеєнко).

Економічну суть банківських ресурсів розкриває їх класифікація за різними ознаками (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Класифікація ресурсів банку

Класифікаційні ознаки	Види банківських ресурсів
Джерело утворення	Власні
	Залучені
	Запозичені
Економічний зміст відображення в балансі банку	Заборгованість перед НБУ
	Заборгованість перед іншими банками
	Заборгованість перед клієнтами
	Цінні папери власного боргу
	Інші зобов’язання
	Власний капітал банку
Місце мобілізації	Мобілізовані самим банком
	Придбані в інших банках (у тому числі в НБУ)
Можливість прогнозування величини ресурсів	Підлягають прямому чи опосередкованому прогнозуванню
	Не підлягають прогнозуванню
Відображення в обліку	Балансові
	Позабалансові
Термін перебування в розпорядженні банку	Постійні
	Тимчасові

Ресурси банку за джерелами утворення поділяють на: власний капітал, залучені та запозичені ресурси.

Власний капітал охоплює такі складові: статутний капітал, резервний фонд, спеціальні фонди, нерозподілений прибуток минулих років, прибуток поточного року, субординований борг.

Залучені ресурси є основою банківської діяльності, їх ще називають депозитною базою банку.

Запозичені ресурси – це грошові кошти, які банк отримує на грошовому ринку від інших банківських установ. Операції із запозичення називають купівлею фондів. Запозичені фінансові ресурси охоплюють міжбанківські кредити, емісію боргових зобов’язань (облігацій), кредити небанківських фінансових установ.

У практиці банків важливого значення набувають операції позабалансового фінансування, які забезпечують довгострокові й недорогі джерела фінансування. Позабалансові джерела ресурсів банку: сек’юритизація активів; продаж позик; випуск кредитних гарантій.

Сек’юритизація активів – це переоформлення частини дохідних активів у цінні папери з подальшим їх продажем на відкритому ринку для залучення додаткових фінансових ресурсів. Сек’юритизація активів знижує рівень ризиковості банку, покращує якість активів, дозволяє підвищити за інших однакових умов показники адекватності капіталу (Л.О. Примостка).

Продаж позик – форма інвестиційних банківських операцій, за якої банк продає частину свого кредитного портфеля іншим інвесторам. У банківській практиці виокремлюють такі форми продажу позик: участь у позиках; дроблення позик.

Участь у позиках – угода, відповідно до якої банк продає частину великого кредиту на період, що дорівнює терміну кредитування (банк не несе відповідальності у разі неплатежу боржника за кредитом).

Дроблення позик – продаж частини великого кредиту на короткий час, менший за період погашення кредиту (банк несе відповідальність за зобов’язаннями).

Фінансові гарантії – інструмент, який використовують для підвищення класу кредитоспроможності позичальника з метою зменшення вартості кредиту, що свідчить про зобов’язання відшкодувати суму кредитору в разі неплатоспроможності позичальника. Перевагами такого кредитування є прибуток банку від комісійних і нижча вартість кредиту для позичальника.