- •Гідравліка, гідро та пневмоприводи опорний конспект
- •Загальні положення. Програма курсу “Гідравліка, гідропневмоприводи” розрахована на 135 годин, з яких 14 годин відводяться на виконання лаборатоорно практичних робіт.
- •Програмою передбаченно виконання однієї домашньої контрольної
- •Розділ 1. Гідравліка.
- •Тема 1.1. Рідини і їх властивості.
- •Тема 1.2. Основи гідростатики.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 1.3. Основи кінематики та динаміки рідин.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 1.4. Гідравлічні опори.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 1.5. Витікання рідини через отвори і насадки.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 1.6. Рух рідини по напірних турбопроводах.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Розділ 2. Гідромашини і гідравлічний привод.
- •Тема 2.1. Загальні повідомлення про гідравлічні машини.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.2. Об’ємні насоси.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.3. Об’ємний гідропривод.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.4. Обладнання і схеми об’ємного гідроприводу.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.5. Лопатні насоси.
- •Методічні вказівки
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.6. Гідродинамічні передачі.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Розділ 3. Пневматичний привод.
- •Тема 3.1. Загальні повідомлення про гідравлічні машини і пневматичний привод.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 3.2. Компресори і компресорні пересувні установки.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 3.3. Пневматичні двигуни та пневматичні ручні машини.
- •Методичні вказівки.
- •Корпус ; 2. Поршень-бойок ; 3. Робочий інструмент ; 4. Клапан.
- •Тема 3.3. Системи керування машин з пневматичним приводом.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Розділ 4. Експлуатація та ремонт машин з гідро-пневмоприводами.
- •Тема 4.1. Експлуатаціія машин з гідро-пневмоприводами.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 4.2. Технічне обслуговування і ремонт гідро-пневмоприводів.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Список літератури.
- •Мандрус в.І., Лещій н.П., Звягин в.М., Машинобудівна гідравліка. Задачі та приклади розрахунків, Львів, Світ, 1995.
Питання для самоперевірки.
Які небажані явища відбуваються при експлуатації гідро-пневмоприводів у умовах високих температур оточуючого повітря?
Які небажані явища виникають при експлуатації гідро-пневмоприводі в умовах температур оточуючого повітря?
Охарактеризуйте заходи по підготовці гідро-пневмоприводів машин до літньої експлуатації.
Охарактеризуйте заходи по підготовці гідро-пневмоприводів машин до зимової експлуатації.
Тема 4.2. Технічне обслуговування і ремонт гідро-пневмоприводів.
Технічне обслуговування і ремонт гідропневмоприводів. Діагностування приводів, його призначення. Параметри, що визначають при діагностуванні. Організація ТО і ремонту приводів. Пересувні майстерні для ТО і ремонту гідроприводів. Спеціалізовані пости діагностики. Експлуатація, очищення і залив робочої рідини гідроприводів.
Література: (5).
Методичні вказівки.
ТО і ремонт гідропневмообладнення проводиться в рамках прийнятої для дорожніх і будівельних машин системи планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту (ППР).
Згідно “Рекомендацій“ гідрообладнання підлягає щоденному технічному обслуговуванню (ЩО) і періодичним технічним обслуговуванням (ТО-1, ТО-2, ТО-3), які проводяться в середньому через 60, 240, 960 мотогодин. Помимо цього, при переході до зимової і літньої експлуатації проводиться сезонне технічне обслуговування (СО).
В залежності від режиму роботи допускається відхилення встановлених періодичностей в межах 10%.
Технічне обслуговування. Для кожного вида технічного обслуговування існує перелік робіт, які проводяться в особливому порядку незалежно від конкретного технічного стану гідропривода.
При ЩО машини необхідно перевіряти рівень робочої рідини в баці, температуру нагріву в робочому стані, піноутворення, наявність підтікань; сторонні шуми і стуки; плавність виконання робичх операцій. Якщо в гідроприводі є встроєні датчики, то контролю підлягає ступінь чистоти робочої рідини на вміст в ній повітря.
В прцесі ТО-1, помимо робіт по ЩО, визначають інтенсивність нагріву робочої рідини і загальний об’ємний коефіцієнт корисної дії або тривалість робочих циклів. Одночасно, більш детально перевіряють запобіжні і перепускні клапани і фільтри.
Поведення ТО-2 супроводжується, помимо всіх контрольних робіт передбачених ТО-1, поглибленим діагностуванням гідроапаратури і визначенням вмісту повітря в робочій рідині.
Діагностування гідроприводу при ТО-3, СО і поточному ремонті відрізняється від діагностування, проведеного при ТО-2, тільки поглибленим аналізом стану робочої рідини.
Нормальними умовами для експлуатації гідроприводів вважається: відносна вологість до 100% ; висота роботи машини з гідроприводом не більше 2200 м над рівнем моря ; перепад температури за 8 годин роботи – не більше 40С ; температура навколишнього повітря для машин, що працюють в холодному, помірному, жаркому кліматі відповідно +25 … -60С , +40 … -40С , +45 … -10С.
В процесі технічного обслуговування на мийку гідропривода однієї машини затрачується 0,2 – 0,6 год , на регулювання гідропривода 22,5 , на заливку і заправку робочої рідини – 2 – 6 год , на діагностування – 0,8 – 1,2 год.
Діагностування. При загальному діагностуванні гідропривода встановлюється ступінь відповідності його робочих характеристик паспортним, що дозволяє зробити висновок про можливість подальшої експлуатації.
З цією метою визначають: тривалість робочих циклів гідрофікованого робочого обладнання; величину розвинутого робочим обладнанням зусилля; інтенсивність нагріву робочої рідини та її температуру при усталеному режимі роботи; концентрацію продуктів зносу в робочій рідині, а також її робочі характеристики (в’язкість, наявність повітря, вологи, тощо). На основі цих даних можна оцінити технічний стан гідропривода шляхом підрахунку його ефекивної потужності об’ємного ККД і стану робочої рідини.
Ремонт. Специфікою ремонта гідроапаратури являється необхідність забезпечення високої точності виконання робіт, так як деталі гідроапаратури виконуються, в основному, по 5…6 квалітету точності.
Як правило, ремонт гідроапаратури виконується на спеціалізованому ремонтному підприємстві, яке використовує заводську технологію і проводить ремон по поточному обезособленому методі. Однак в зв’язку з тим, що таких підприємств поки що мало, можлива організація і відновлення гідроапаратури на утворених в складі ремонтних заводів спеціалізованих дільниць, оснащених необхідним обладнанням і інструментом.
Гідропривод ремонтують або в процесі загального ремонта машини тупіковим, постовим чи поточним методом, або агрегатним методом. При любому із методів ремонт всіх елементів гідропривода повинен виконуватись на спеціалізованих дільницях з дотриманням відповідних квалітетів точності.
Комплексна система ТО і ремонту повинна включати в себе:
дільницю діагностування, в складі якої повинні бути: стаціонарний пост діагностування, де діагностуються машини, які проходять ТО і ремонт безпосередньо на базі механізації; мобільні установки, за допомогою яких діагностуються машини на місцях експлуатації; лабораторія по контролю за якістю робочої рідини, що знаходиться в гідросистемах працюючих машин.
дільницю ТО, на якій передбачені лінії ТО зі спеціалізованими постами пообслуговуванню гідро-пневмоприводів, пост очистки робочої рідини, мобільні установки ТО, що спеціалізуються на обслуговуванні машин з гідроприводом.
дільницю поточного ремонту в складі стаціонарного ремонтного поста, мобільних станцій “Техдопомога”, призначених для ремонту гідропневмоапаратури, складу запчастин.
Перераховані дільниці розміщуються на базах механізації управлінь механізації.
Капітальний ремонт необхідно організувати в спеціальних цехах або на заводах, що обслуговують декілька трестів механізації.
Експлуатація робочої рідини. В прцесі експлуатації робочої рідини, вона поступово втрачає свої експлуатаційні якості, що приводить до погіршення роботи гідроприводу. З метою усунення небажаних явищ, необхідно приділяти велику увагу питанням експлуатації робочої рідини, яку умовно можна розділити на два етапи:
діагностування, метою якого є встановлення відповідності основних характеристик робочої рідини нормативним і прийняття рішення про подальшу експлуатацію;
технічна експлуатація робочої рідини, в задачу якої входить її транспортування, прийомка, зберігання, роздача, регенерація і зміна в гідроприводі машин.
В процесі експлуатації основними дефектами робочої рідини є:
забруднення, що є результатом попадання в неї частинок абразива, продуктів корозії, повітря, води і інших забруднень. Забруднені робочі рідини підлягають очистці або заміняються.
зниження в’язкості, що відбувається внаслідок старіння робочої рідини, визваного деструкцією її молекул при дроселюванні через малі отвори при великих перепадах тиску, впливу високих температур, окисленню і іншими процесами. Робочі рідини з пониженою в’язкістю замінюються.