Методичні вказівки.

Пневматичні системи керування широко застосовуються завдяки відносній простоті виготовлення, плавності ввімкнення механізмів і використанню в якості робочої рідини атмосферного повітря. Наряду з цим застосування відносно невисоких тисків (до 1 мПа) збільшує габаритні розміри і масу системи, а замерзання конденсату затрудняє керування при низьких температурах.

При розгляді цієї теми необхідно розглянути схему системи керування декількох машин (наприклад: екскаватор ЭО 4111Б і автомобіля КамАЗ 5410), простежити “шлях” тиску до виконавчих органів, з’ясувати принцип дії пневмоапаратури і обладнання.

Питання для самоперевірки.

1. Призначення пневматичної системи керування.

2. Властивості пневматичних систем керування.

3. Показати на схемі пневматичної системи керування однієї із машин шлях тиску до виконавчих органів і пояснити принципи дії пневмообладнання.

4. Назвати головні несправності пневмоприладів.

Розділ 4. Експлуатація та ремонт машин з гідро-пневмоприводами.

Тема 4.1. Експлуатаціія машин з гідро-пневмоприводами.

Привила експлуатації гідро-пневмоприводі. Особливості експлуатації приводів в умовах низьких і високих температур оточуючого повітря.

Література: (5) c. 143-152.

Методичні вказівки.

При переході до весняно-літнього періоду умови експлуатації машин в основному покращуються, але підвищення температур вище 35С приводить до помітного зниження в’язкості робочої рідини, в результаті чого робочі властивості помітно погіршуються, що приводить до швидкого зношування елементів гідроприводу і збільшенню втрат рідини.

В цей період значно зростає вміст пилу в повітрі, що приводить до забруднення фільтрів і проникнення абразивів в вузли гідро-пневмоприводів.

Осінньо-зимовий період роботи машини характеризується зниженням температури і появою снігу, що тягне за собою значне погіршення умов експлуатації і втрату машинами продуктивності.

На швидкість зношування гідроприводів взимку впливає:

• зміна фізико-механічних властивостей перероблюємих матеріалів (промерзання грунта);

• проникнення в закриті порожнини часток снігу, льоду, підвищення вологості визиває інтенсивну корозію деталей гідропневмоприводів;

• при зниженні температури спостерігається збільшення в’язкості робочої рідини, в результаті чого зростають гідравлічні втрати в трубопроводах, а у всмоктувальному трубопроводі утворюється розрідження, що сприяє кавітаційному зносу в насосах, розподільниках і клапанах.

В пневмосистемах головною причиною відмов при низьких температурах є:

• замерзання в вузлах конденсата;

• поява в волого-, масловідокремлювачі і ресиверах масляного конденсата, який попадає в систему керування і виводить її з ладу;

• інтенсифікація корозії від попадання в вузли вологи.

При зниженні температури відбувається погіршення властивостей гумових виробів, які втрачають еластичність і стають крихкими, знижується міцність жорстких трубопроводів із-за виникнення явища холодноламкості метала.

Таким чином гідропневмоприводи машин, призначених для роботи при низьких температурах повинні мати в своїй конструкції певні удосконалення, до основних із яких можна віднести:

• застосування холодостійких матеріалів;

• установка підігрівачів на відповідних вузлах;

• забезпечення швидкого, легкого, ефективного пуска гідропневмосистеми в роботу.

Перехід на весняно-літній період експлуатації проводиться при температурі, яка тримається більше +5С . З цією метою виконують слідуючі головні заходи:

• переходять на літні марки робочої рідини;

• ремонтують і здають на склад зимове обладнання (водо-, маслогрійки, чохли, тощо);

• сезонне технічне обслуговування, доповнене контролем і ремонтом фільтрів, радіаторів, вентиляторів і фарбуванням.

При переході на осінньо-зимовий період експлуатації (при опусканні температури нижче +5С) пневмопривід машини підлягає помимо сезонного обслуговування і необхідного ремонту цілому ряду спеціальних заходів.

Приводи розбирають, їх елементи промивають чистим неетильованим бензином. В трубопроводах виправляють вмятини і викривлення, перевіряють і регулюють клапани, золотники, датчики-регулятори, гальмові камери, гідро-, пневмоциліндри. При необхідності замінюють гумові вироби на холодостійкі. На гідроємності і жорсткі трубопроводи наносять теплоізоляційний шар, або просто утеплюють технічною ватою.

Клапани, фільтри, гідророзподільники утеплюють захисними чохлами із вати, парусини, тощо.

Гідросистему заливають робочою рідиною прогрітою до 50-60С. В процесі експлуатації при внутрішньозмінних простоях необхідно підтримувати циркуляцію рідини в системі. З цією метою допускаються холості ввімкнення робочих органів машини.

Допускається підігрівання вузлів гідросистем (насосів, золотникових розподільників і трубопроводів) гарячим повітрям, але ні в якому разі відкритим полум’ям. Застосування відкритого полум’я приводить до видалення з робочої рідини легких фракцій і підгоранню з відкладенням смолистих речовин.