Тема 10. Характеристика основних фінансово-правових інститутів зарубіжних країн

Перелік питань до самостійної роботи:

1. Відповідальність за фінансові правопорушення в США, Великобританії, ФРН, Франції, Італії.

VII семестр

Модуль 1 = 1 заліковий кредит

Зм 1. (т. 1-3) Правове регулювання публічних доходів

Тема 1. Поняття та класифікація державних і муніципальних доходів

Перелік питань до самостійної роботи:

1. Види податків і обов’язкових платежів, що включаються в бюджет.

Публічні доходи — врегульовані нормами фінансового права до­ходи до грошових фондів суб'єктів публічного права, що спрямову­ються останніми на реалізацію завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування та на задоволення публічного інтересу. Це - частина національного доходу країни, що при його розподілі й перерозподілі надходить у розпорядження держави, органів місце­вого самоврядування та державних цільових фондів коштів.

Державні (місцеві) доходи як правова категорія - врегульова­ні нормами права економічні відносини, що виникають у процесі залучення до державних (місцевих) фондів коштів частини фінан­сових ресурсів держави (органів місцевого самоврядування) з метою матеріального забезпечення виконання тих (їх) завдань і функцій.

Держава залучає кошти різними методами: обов'язковим (уста­новлення податків, зборів, інших обов'язкових платежів, неподат­кових доходів) і добровільним (наприклад, запозичення, гранти, добровільні внески). За надзвичайних обставин у деяких країнах удаються до емісії паперових грошей.

Залежно від порядку формування державні доходи поділяються на централізовані (доходи бюджетів, державних цільових фондів) і децентралізовані (доходи на рівні державних підприємств, уста­нов, організацій).

За джерелом утворення доходи бувають: від державного май­на; від юридичних осіб, заснованих на недержавній власності; від фізичних осіб тощо.

За формою надходження доходи поділяються на: податкові та неподаткові.

Склад доходів Державного бюджету України та місцевих бю­джетів визначено в статтях 29, 64—69 БК України.

Так, доходи Державного бюджету України складають:

доходи (крім тих, які закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі (наприклад, ПДВ, акцизний збір, збори за ви­користання природних ресурсів загальнодержавного значення, рентна плата, митні збори, портовий (адміністративний) збір) та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»;

доходи від плати за послуги, які надаються бюджетними установами, що утримуються на кошти Державного бюджету України, та з інших визначених законодавством джерел, включаю­чи кошти від продажу активів, які належать державі чи підприємствам, установам і організаціям;

проценти та дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

гранти й дарунки у вартісному обрахунку;

міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на ті, що враховують­ся при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, і ті, що не враховуються.

До доходів, які враховуються при визначенні обсягів міжбю­джетних трансфертів, належать: податок з доходів фізичних осіб; державне мито; плата за ліцензії на провадження певних ви­дів господарської діяльності та сертифікати, що видаються від­повідними місцевими органами; плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, плата за торговий патент на здійснення певних видів підприємницької діяльності; надходження від адміністративних штрафів; плата за землю; єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва.

Основним доходним джерелом бюджету є податки. Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів і до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня чи до державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку та на умовах, які визначаються законами України про опо­даткування (ч. І ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»).

У вітчизняній теорії фінансового права поняття «податок» і «збір» не ототожнюються, а визначаються таким чином:

податок - це форма примусового відчуження результатів дія­льності суб'єктів, які реалізують свій податковий обов'язок у дер­жавну чи комунальну власність, що вноситься до бюджету відпо­відного рівня (або цільового фонду) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і є обов'язковим, нецільовим, безумовним, безвідплатним і беззворотним платежем;

збір - це обов'язковий платіж юридичних і фізичних осіб за послуги, що надаються державою та органами місцевого самовря­дування. Тобто, збори відплатні за характером.

Функції податку відображають сутність податку та податково­го механізму. До функцій податку належать'.

фіскальна - передбачає наповнення дохідної частини бю­джету для задоволення потреб суспільства;

регулююча - виявляється у регулюванні виробництва та споживання через координацію дій платників податків;

розподільча та перерозподільча - передбачає своєрідне відо­браження фіскальної функції, оскільки для наповнення державної казни необхідно розподілити отримані кошти між централізованими та децентралізованими фондами коштів держави й органів місце­вого самоврядування;

контрольна - реалізується під час оподаткування при регла­ментуванні державою фінансово-господарської діяльності підпри­ємств, установ, організацій, отримання доходів платниками, вико­ристання ними майна.

Податкове право – сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають з приводу встанов­лення, стягнення податків і обов'язкових платежів із юридичних та фізичних осіб до бюджетів і державних, цільових фондів. Спір­ним питанням є визначення місця податкового права в системі фінансового права (чи це фінансово-правовий інститут, чи підгалузь фінансового права, чи взагалі самостійна галузь права).

Метод податкового права є фінансово-правовим і передбачає використання імперативних норм (йдеться про безумовний харак­тер імперативності).

Податкові правовідносини - врегульовані нормами податко­вого права суспільні відносини, що виникають з приводу встанов­лення та стягнення податків, інших обов'язкових платежів з юридичних і фізичних осіб. Характерною ознакою цих правовідно­син є їхній майновий характер, оскільки виконання податкового обов'язку означає передачу в розпорядження держави чи органів місцевого самоврядування певних коштів. Відносини щодо подат­ків і зборів є публічними, владно-майновими.

Суб'єкти податкових правовідносин - особи, що можуть бути учасниками податкових правовідносин, наділені суб'єктивними правами та мають юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою подат­ків і зборів до цільових фондів коштів держави й органів місцевого самоврядування.

Податкові правовідносини виникають між:

« державою та платниками - з приводу визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення та справляння по­датків;

державою й органами місцевого самоврядування – стосовно розмежування їх компетенції в податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами різних рівнів тих чи тих податків як бюджетних доходів;

державою та органом, який забезпечує справляння податків - щодо визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своє­часного надходження податків до відповідних фондів;

органами ДПС і платниками податків - з приводу взаємних прав і обов'язків, а також механізму їх реалізації.

Рекомендовані джерела

Бакаева О. Ю. Таможенные фискальные доходы: правовоє регулирование: Монография / Под ред. Н. Й. Химичевой.- М: Статут, 2005.- 187с.

Музика О. А. Доходи місцевих бюджетів за українським законо­давством.- К.: Атіка, 2004.- 344 с.

Музика О. А. Неподаткові доходи місцевих бюджетів України (фінансово-правове дослідження): Монографія.- К.: Атіка, 2006.- 256 с.

Музика О. Поняття «доходи місцевих бюджетів» і відмежування його від суміжних бюджетно-правових категорій // Право України. - 2004.-№ 10.-С. 63-68.

Музика О. А. Класифікація доходів місцевих бюджетів // Право України.-2003.-№ 10.-С. 68-72.

6 Пауль А. Г. Понятие доходов бюджета // Сборник научных докладов й сообщений по материалам международной научной конференции «Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства». Випуск 2-Черновцы: Рута, 2003.-С. 121-134.

Пришва Н. Ю. Правові проблеми регулювання обов'язкових пла­тежів.- К.: ЕксОб, 2003.- 280 с.

Пришва Н. Ю. Місце правового регулювання державних доходів в системі фінансового права // Науковий вісник Чернівецького університе­ту. Правознавство.-2003.-Вип. 172.-С. 75-82.

Фінансово-правовий механізм формування доходної частини бю­джетів: Курс лекцій.- Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.- 357 с.

Цьткин С. Д. Доходьі государственного бюджета СССР. Правовые вопросш.- М.: Юрид. лит., 1973.- 222 с.