- •Види та характерні особливості сучасних мев
- •2. Суть, фактори та тенденції міжнародного поділу праці
- •2. Основні тенденції міжнародного поділу праці.
- •3. Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.
- •4. Сучасне світове господарство
- •5. Сучасна міжнародна торгівля в системі мев
- •6. Суть, структура та показники світової торгівлі
- •7. Класичні теорії міжнародної торгівлі
- •8. Альтернативні теорії міжнародної торгівлі
- •1.Теорія меркантилізму
- •2.1. Теорія абсолютних переваг (а. Сміт)
- •2.2. Теорія порівняльних переваг (д. Рікардо)
- •3. Неокласичні теорії
- •3.1. Теорія Хекшера-Оліна
- •3.3. Парадокс Леонтьєва
- •5. Теорія ефекту масштабу
- •9.Торгівля послугами та її місце в сучасних міжнародних економічних відносинах
- •10. Міжнародний лізінг
- •11.Міжнародний факторинг і форфейтинг
- •Міжнародний франчайзинг
- •13.Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •15.Сутність та форми міжнародного руху капіталу
- •14.Особливості сучасного міжнародного руху капіталу
- •16. Роль і характер прямих іноземних інвестицій
- •17. Міжнародні портфельні інвестиції
- •19. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •20.Міжнародна заборгованість
- •21. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •22.Наслідки міжнародної трудової міграції
- •23.Міграційна політика країн імпортерів та експортерів трудових ресурсів
- •24.Україна в світових міграційних процесах
- •25. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції
- •26. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.
- •27. Особливості європейських інтеграційних процесів
- •28. Північноамериканська міжнародна економічна інтеграція
- •29.Економічна інтеграція країн Латинської Америки
- •30. Інтеграційні процеси в Азії й Африці
- •31. Україна в сучасних інтеграційних процесах
- •32. Поняття світової валютної системи та її основні елементи
- •Етапи становлення світової валютної системи
- •Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи
- •Вільні економічні зони: сутність та цілі створення
- •36.Основні види вільних економічних зон: досвід функціонування.
- •Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •37.Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •43.Світова торгівля ліцензіями
- •44. Міжнародний інжиніринг.
- •46.Регулювання міжнародного інвестування
- •47.Регулювання міжнародного технологічного обміну
- •48. Регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •49. Регулювання валютно-кредитної політики країн
- •50. Регулювання зовнішньої заборгованості країн
- •15.1. Діяльність Паризького клубу
47.Регулювання міжнародного технологічного обміну
Предметом міжнародного регулювання на ринку технологій є насамперед охорона прав на винахід, промислові зразки, товарні знаки, що являють собою об'єкти інтелектуальної власності. Державні механізми міжнародного технологічного обміну бувають прямі, що здійснюються органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю, і непрямі, здійснювані через державну систему реєстрації патентів і торговельних знаків. Будь-яке несанкціоноване використання інтелектуальної власності є порушенням прав власника. Стандарти, які приймаються різними країнами для захисту своїх винаходів, промислових зразків, товарних знаків, а також ефективність, з якою вони застосовуються, впливають на розвиток міжнародного технологічного обміну. Це пов'язано, по- перше, з тим, що економічна діяльність у більшості промислово розвинутих країн здебільшого стає насиченою науково-дослідними і технологічними розробками. У результаті їхня експортна продукція містить у собі дедалі більше технологічних і творчих складових, котрі підпадають під права інтелектуальної власності (ПІВ). Як наслідок — виробники зацікавлені в забезпечені того, що де б вони не продавали свою продукцію, їхні права на патенти були адекватно захищені і це давало б їм можливість компенсувати свої витрати на науково- дослідні розроблення. По-друге, в багатьох країнах, що розвиваються, після того як були зняті відповідні обмеження на іноземні інвестиції, з'явилися нові можливості для виробництва запатентованої продукції на основі ліцензій або в рамках спільних підприємств. Однак готовність промисловців з розвинутих країн передавати свої технології залежить від того, наскільки система захисту ПІВ у країні-одержувачі може забезпечити їм те, що їхні права власності на технології будуть адекватно захищені і не будуть узурповані місцевими партнерами, які можуть використовувати чужі розробки. По-третє, технологічні поліпшення продукції, яка потрапляє в міжнародну торгівлю, відповідають технологічним досягненням, які зробили репродукцію і виготовлення сурогатів простими і дешевими. У тих країнах, де законодавство з ПІВ нечітко впроваджується в життя, це призводить до виробництва підроблених товарів чи піратської продукції не тільки для продажу на вітчизняному ринку, а й на експорт.Проблемами захисту прав інтелектуальної власності займаються такі міжнародні організації, як Європейська патентна організація (ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ), Світова організації торгівлі (COT). В адміністративному підпорядкуванні СОІВ знаходяться такі угоди:
Паризька конвенція про захист промислової власності, перша редакція якої була підписана в 1883 р. Потім Конвенція багато разів переглядалася і доповнювалася. До неї приєдналися 96 країн світу. її мета — надання більш пільгових умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрації товарних знаків іноземними громадянами;
Мадридська конвенція про міжнародну реєстрацію товарних знаків (1891);
Мадридська угода про боротьбу з фальшивими даними про джерела походження товару (1883);
Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків або моделей (1925);
Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації товарних знаків (1957);
Лісабонська угода про охорону даних про походження товару і їх міжнародну реєстрацію (1958);
Локарнська угода про міжнародну класифікацію промислових зразків або моделей (1968);
Договір про реєстрацію товарних знаків, підписаний у Відні в 1973 p.;
Будапештська угода про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури (1977);
Договір про патентну кооперацію, підписаний у 1970 р. у Вашингтоні, передбачає можливість складання і подачі в національне відомство міжнародної заявки у випадках, якщо заявник бажає забезпечити охорону винаходу в декількох країнах;
Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886);
Римська конвенція про захист прав артистів-виконавців, виробників фонограм і радіомовних організацій (1961);
Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхньої продукції (1971);
Брюссельська конвенція про поширення несучих програм сигналів, які передаються через супутники (1974).
У правовій системі COT однією з трьох її складових крім ГАТТ і ГАТС, є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) . Від країн вимагається не вдавитися до дискримінації іноземців, а також між іноземцями та вітчизняними громадянами щодо набуття, обсягу та збереження прав інтелектуальної власності, тобто від країн вимагається поширення РНС та національного режиму.
До об'єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРШС належать:
авторське право та суміжні права;
товарні знаки;
географічні позначення;
промислові зразки;
патенти;
компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
нерозголошувана інформація.
Авторське право та суміжні права. Головним предметом захисту авторського права є оригінальні літературні, наукові, художні товари та подібні роботи виконавців, продюсерів звукозаписів та організацій, що ведуть транслювання в ефірі.
Права власників авторських прав — це виключні права дозволяти іншим використовувати захищений товар. Дозвіл власників прав вимагається в таких випадках: право на репродукцію, виконання (публічне виконання твору в театральних закладах), запис (здійснення звукового запису твору), на художні фільми, телерадіомовлення, переклад та адаптацію.