- •Види та характерні особливості сучасних мев
- •2. Суть, фактори та тенденції міжнародного поділу праці
- •2. Основні тенденції міжнародного поділу праці.
- •3. Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.
- •4. Сучасне світове господарство
- •5. Сучасна міжнародна торгівля в системі мев
- •6. Суть, структура та показники світової торгівлі
- •7. Класичні теорії міжнародної торгівлі
- •8. Альтернативні теорії міжнародної торгівлі
- •1.Теорія меркантилізму
- •2.1. Теорія абсолютних переваг (а. Сміт)
- •2.2. Теорія порівняльних переваг (д. Рікардо)
- •3. Неокласичні теорії
- •3.1. Теорія Хекшера-Оліна
- •3.3. Парадокс Леонтьєва
- •5. Теорія ефекту масштабу
- •9.Торгівля послугами та її місце в сучасних міжнародних економічних відносинах
- •10. Міжнародний лізінг
- •11.Міжнародний факторинг і форфейтинг
- •Міжнародний франчайзинг
- •13.Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •15.Сутність та форми міжнародного руху капіталу
- •14.Особливості сучасного міжнародного руху капіталу
- •16. Роль і характер прямих іноземних інвестицій
- •17. Міжнародні портфельні інвестиції
- •19. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •20.Міжнародна заборгованість
- •21. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •22.Наслідки міжнародної трудової міграції
- •23.Міграційна політика країн імпортерів та експортерів трудових ресурсів
- •24.Україна в світових міграційних процесах
- •25. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції
- •26. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.
- •27. Особливості європейських інтеграційних процесів
- •28. Північноамериканська міжнародна економічна інтеграція
- •29.Економічна інтеграція країн Латинської Америки
- •30. Інтеграційні процеси в Азії й Африці
- •31. Україна в сучасних інтеграційних процесах
- •32. Поняття світової валютної системи та її основні елементи
- •Етапи становлення світової валютної системи
- •Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи
- •Вільні економічні зони: сутність та цілі створення
- •36.Основні види вільних економічних зон: досвід функціонування.
- •Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •37.Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.
- •43.Світова торгівля ліцензіями
- •44. Міжнародний інжиніринг.
- •46.Регулювання міжнародного інвестування
- •47.Регулювання міжнародного технологічного обміну
- •48. Регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •49. Регулювання валютно-кредитної політики країн
- •50. Регулювання зовнішньої заборгованості країн
- •15.1. Діяльність Паризького клубу
3. Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.
3.МПП нерозривно пов´язаний з міжнародною спеціалізацією і кооперуванням виробництва, які є формами його прояву і його елементами.
Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють таку форму поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби.
МСВ розвивається в двох напрямках — виробничому і територіальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих підприємств, компаній та об´єднань. У територіальному напрямку виділяють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції та їх частин для світового ринку.
Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між державами з обміном продуктами різних галузей виробництва. Така форма переважала в 30-ті роки у взаємовідносинах між комплексними галузями (наприклад, обробної промисловості загалом і сільського господарства). В 50—60-ті роки ця форма діяла вже на рівні первинних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість тощо). В 70—80-ті роки на перший план вийшла внутрішньогалузева спеціалізація, яка основана на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі.
Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (повузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізації.
Перша з них (предметна) передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, а технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.
Найрозвиненіші всі форми спеціалізації в машинобудуванні, приладобудуванні тощо.
З розвитком МПП в МСВ виникли такі поняття, як "міжнародноспеціалізована галузь" та "міжнародноспеціалізована продукція". Перша з них (міжнародноспеціалізована галузь) характеризує ті галузі, які беруть найактивнішу участь в МПП. Для них характерна висока частка продукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.
Міжнародноспеціалізована продукція — це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.
Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:
• коефіцієнт відносної експортної спеціалізації
де Ек — питома вага товару в експорті країни; Eс — питома вага товару в світовому експорті.
Якщо Кг> 1, то галузь або товар вважаються міжнародноспеціалізованими;
• експортна квота у виробництві галузі
де E — обсяг експорту за даний період; Qвн — обсяг внутрішнього виробництва за той же період.
Експортна квота характеризує значення експорту продукції певної галузі для економіки країни.
Міру участі національного господарства в МПП характеризує індекс товарності, V.
де Е — річний експорт; І — річний імпорт; Р — річний валовий внутрішній продукт.
Другим елементом у МПП є міжнародне виробниче кооперування, тобто об´єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв´язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.
У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування:
1) здійснення спільних програм;
2) договірна спеціалізація;
3) створення спільних підприємств.
Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох формах: підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об´єднанням різних видів ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, науково-технічних тощо) партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.
Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками — учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.
Характерними рисами такої форми кооперування, як створення спільних підприємств, є об´єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на виробничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найпоширеніші в усьому світі спільні підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.
Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери співробітництва, головними серед яких є:
а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);
б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;
в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперованої продукції.
У світовому господарстві міжнародне кооперування класифікують за його основними характеристиками:
за видами — економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;
за стадіями — передвиробниче, виробниче, комерційне;
за методами, що використовуються, — виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП;
за структурою зв´язків — внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;
за територіальним охопленням — між двома і більше країнами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;
за кількістю суб´єктів — дво- і багатостороннє;
за кількістю об´єктів — дво- і багатопредметне. Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, тоді як МПП не обов´язково вимагає для свого існування і розвитку міжнародного кооперування праці.
МРТ, міжнародна спеціалізація й кооперування (кооперація) виробництва (МСКП) - нерозривні й зумовлюючі один одного суспільні явища, що мають складний і суперечливий характер. МРТ - більше широка економічна категорія в порівнянні з міжнародним кооперуванням, що є головною формою прояву МРТ. У свою чергу, міжнародне кооперування ґрунтується на спеціалізації виробництва.
Міжнародне кооперування й міжнародна спеціалізація є не просто формами МРТ, але і його елементами, що визначають його сутність. Це затвердження ні в якій мері не суперечить діалектичному принципу взаємозв'язку сутності й форми. Діалектика взаємозв'язків поділу, спеціалізації й кооперації праці з'являється в їхній взаємозумовленості. У границях коопераційного процесу поділ праці з'являється як форма кооперації праці. Саме в цьому зв'язку К. Маркс відзначав, що «поділ праці вже саме по собі є особливий вид кооперації».