25. Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на

зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв”язків і взаємопереплатення

національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.

Тенденції:

І. Глобалізація світової економіки - розвиток МЕО, під впливом

спеціалізації і поділу праці, приводить до глобалізації.Основні риси

глобалізації:

- змінюється форма виробництва, вона переходить у міжнародну форму в

виді ТНК;

- зміна змісту виробництва і обміну під впливом спеціалізації, тобто

орієнтація національної економіки на міжнародні стандарти;

- принципові зміни в господарському житті

- міжнародні центри керування, СП, міжнародні системи інформації,

система міжнародних стандартів (ГАТТ, МВФ, органи ООН і т.д.).

Інтеграція - це особливий етап у процесі інтернаціоналізації

господарського життя, що веде до створення нової якості - цілісності

відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний

господарський механізм).

Ознаки інтеграції:

1. взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів;

2. на цій основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці

країн-учасниць;

3. необхідність і цілеспрямоване регулювання інтеграційних процесів;

виникнення міждержавних (наднаціональних чи наддержавних) структур

(інституціональні структури).

Умови інтеграції:

- розвита інфраструктура;

- наявність політичних рішень уряду (створення умов для

інтеграції - політична й економічна база);

Рівні інтеграції:

· макроекономічний (державний рівень);

· мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).

Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для

подолання проблем індустріалізації.Число угруповань у країнах, що

розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити

МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонскоа угода) до складу якого входять

Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження

бюджетного дефіциту, подолання кризи.

Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що

стримує процес інтеграції;

2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;

3.Не розвинута інфраструктура;

4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична нестабільність.

Міжнародна інтеграція – це об”єктивний процес зближення країн світу

та їхніх суб”єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності

загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає міжнародну

економічну, політичну, культурну інтеграцію. Міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним

сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної

політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з

третіми країнами. Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

1.Поглиблення МПП.

2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.

3.Розаиток НТП.

4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.

5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.

6.Тривалий період співробітництва.

7.Спільні кордони і умови розвитку.

8.Розвиток комунікаційних можливостей.

9.Спільність культурних та історичних традицій.

10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо

інтеграційних процесів.

11.Об”єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем

людства.

Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:

1.Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2.Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному

рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної

воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції

для економічного розвитку країн-учасниць.