44. Міжнародний інжиніринг.

У міжнародній практиці виділяють такі види інжинірингових фірм:

• інженерно-консультаційні — надають послуги без наступних поставок обладнання;

• інженерно-будівельні — можуть надавати весь комплекс послуг, які пов'язані зі створенням промислових та ін. об'єктів на умовах «під ключ»;

• консультативні — надають послуги з управління підприємствами, комп'ютерним технологіям, організації виробництва, збуту, фінансів;

• інженерно-дослідницькі — спеціалізуються на розробці технологічних процесів та технологій виробництва нових матеріалів.

При великомасштабному будівництві практикують комплексний інжиніринг — сукупність послуг та поставок, необхідних для будівництва промислового підприємства або об'єкта інфраструктури.

Послуги типу "Інжиніринг'' з'явились в розвинених країнах в 60-ті роки І до теперішнього часу одержали достатньо широкий розвиток. Міжнародний Інжиніринг — діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічно­го характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і про­мисловими. будівельними та Іншими компаніями. Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи послуг:

1. пов'язані з підготовкою виробничого процесу ( передпро- ектні, проектні, післяпроектні та спеціальні);

2. по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з оптимізацію процесів експлуатації, управління підприємством і реалізації його продукції.

Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Його за­вданням являється одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладень капіталу та інших витрат за ра­хунок:

• системного підходу до здійснення проектів;

• багатоваріантності технічних й економічних розробок, їх фінансової оцінки і вибору оптимального варіанту;

• розробки проекту з урахуванням можливості застосуван­ня прогресивних будівельних і виробничих технологій, обладнання і матеріалів;

• застосування сучасних методів організації й управління всіма стадіями виконання проектів.

Як самостійний вид міжнародних комерційних операцій. інжиніринг передбачає надання на основі договору на інжиніринг одною стороною (названої консультантом) другій стороні (на­званій замовником) комплексу чи - окремих видів інженерно-технічних послуг, пов’язаних з проектуванням, будівництвом і введенням об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, із вдосконаленням наявних виробничих процесів аж до введення виробу .у вироб­ництво. Надання на основі договору на інжиніринг повного обсягу послуг і поставок, необхідних для будівництва нового об'єкта, називаєтьсякомплексним інжинірингом. Він нараховує три окре­мих види інженерно-технічних послуг:

1. консультативний інжиніринг, який пов'язаний, голо­ вним чином, з інтелектуальними послугами, що здійснюються при проектуванні об'єктів, розробці планів будівництва і контролю за проведенням робіт;

2. нараховує надання замовнику технологій, необхідних, необхідних для будівництва про­мислових об'єктів і їх експлуатації (договори про переда­чу виробничого досвіду і знань, розробку проектів по енергопостачанню, водопостачанню, транспорту та ін.);

3. будівельний або загальний інжиніринг ,що полягає, головним чином, в постачанні обладнання, техніки або мон-

тажу устаткування, враховуючи при необхідності інже­нерні роботи. Кожен із цих видів інженерно-технічних послуг може бути предметом самостійного договору. 45.Регулювання міжнародної торгівлі

В сучасних умовах стало нормою державне регулювання міжнародної торгівлі. Воно може бути одностороннім, двостороннім і багатостороннім. Одностороннє державне регулювання міжнародної торгівлі здійснюється урядом країни в односторонньому порядку без Узгодження чи консультацій з її торговими партнерами. Односторонні заходи вживаються, як правило, у відповідь на аналогічні дії інших країн і призводять до виникнення політичного напруження між партнерами. Двостороннє державне регулювання передбачає узгодження торгової політики між країнами, які є торговими партнерами. Скажімо, країни можуть домовлятися про технічні вимоги до маркірування та Упаковування товарів, про взаємне визнання сертифікатів якості і т.п. Багатостороннє державне регулювання міжнародної торгівлі має місце тоді, коли торгова політика узгоджується і регулюється1 багатосторонніми угодами. Прикладом таких угод можуть бути Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата (МТП). В залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два види державної торгової політики: політику фритредерства і політику протекціонізму. Політика фритредерства (лібералізації) передбачає мінімальне державне втручання в зовнішню торгівлю і спрямована на відкриття внутрішнього ринку ятя іноземних конкурентів шляхом зниження кількості обмежень в торгівлі. Політика фритредерства забезпечується шляхом здійснення вільної торгівлі, тобто шляхом невтручання держави у розвиток торгових відносин між суб'єктами світового господарства, і шляхом застосування режиму найбільшого сприяння торгівлі, тобто шляхом надання податкових та митних пільг для суб'єктів зовнішньоторгових відносин.