25. Атомістична філософія Демокріта

Згідно з Демокрітом, існують два перпюпочатки речей: атоми і порожнеча (як неодмінна умова, руху атомів). Атоми Демокріт уявляє як неподільні часточки матерії; вони вічні і перебувають у постійному русі. Розвиваючи атомістичну теорію, Демокріт наблизився до механістичного світорозуміння. Джерело руху він убачав в самій матерії, а не в зовнішніх надприродних силах. Атоми відрізняються один від одного формою, величиною, положенням і порядком. Інші властивості, такі як звук, колір, смак тощо, атомам не притаманні. Із поєднань атомів виникають тіла, а роз'єднання атомів призводить до загибелі тіл.

Демокріт був послідовним матеріалістом. Душа також складається з атомів. Вона смертна і не може існувати без тіла. Демокріт виступав також проти віри в Бога

На думку філософа, існують два види пізнання: чуттєве і раціональне. Чуттєве пізнання є необхідною умовою мислення, але воно є обмеженим. Розум здатний пізнати основи всього - атоми і порожнечу.

Демокріт самоосліпив себе. Ціцерон цей факт пояснював так: "Демокріт сам позбавив себе зору, бо вважав, що роздуми та розмисли розуму під час спостерігання та обдумування природи будуть більш живими, коли звільняться від розваг, зору та перепон очей".

неподільного цілого, однаково присутнього в усіх елементах чуттєво даної дійсності.Парменід заперечував реальне існування окремих речей і відкидав можливість руху. За ним буття неподільне, несуперечливе, нерухоме, вічне, має форму кулі(досконалості). Істина у Парменіда – логос(розум)., який осяга буття у його цілісності, бо почуття сприймають множинність речей-явищв їх постійній зміні, вони є джерелом омани, відчуття сприймають за існуюче те, що реально не існує. Він ототожнював буття і мислення. Зенон розриває чуттєве і раціональне пізнання. Істинним він однозначно визнає раціональне пізнання, а чуттєве пізнання веде до не розвя’зуваних суперечностей. Він прославився саме через вияснення суперечностей між розумом і відчуттями. Апорії зенона: «Дихотомія», «Стадій», «Стріла»(розглядає траєкторію польоту стріли і стверджує, що в кожний момент часу польоту стріла знаходиться в певному місці. Отже, видимий рух стріли є сумою її станів спокою).

27.Філософія софістів

Софісти (мудрець) — давньогрецькі професійні вчителі мудрості середини 5 століття до н. е. Платні вчителі навчали красномовству та вмінню вести суперечки. Вчили захищати будь-яку думку, не цікавлячись чи є вона істинною. Їх увага приділялася проблемі суспільства, людини, пізнання. Стояли на позиціях агностицизму(філос..вчення, яке заперчує можливість пізнання об’єктивного світу, обмежуючи пізнання сферою явищ). Походив від релятивізму-все в світі відносне. Отже, агностицизм софістів обмежений гносеологічним релятивізмом, який доповнений релятивізмом моральним: немає об’єктивного добра і зла, що кому вигідно, те і благо. « Істина у кожного своя».Протаргор- «вчитель науки про чесноти». Автор «Велике слово», «про богів». Він вважає що будь-яка думка є істинною, оскільки про кожну річ можна висловити дві протилежні думки.

Горгій – розповсюдив релятивістську установку Протаргора на область моралі. Всі істини відносні, то уявлення про добро і зло, штучні і можуть бути поставлені під сумнів і перегляд. Він автор праць « Поломед», «Про природу, абе про неіснуюче».