- •1.Предмет та періодизація історії філософії
- •3.Становлення філософських поглядів у країнах Стародавнього Сходу.
- •4.Філософія Стародавньої Індії
- •5.Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії
- •6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.
- •8.Філософія школи санхя
- •9.Школа йоги: основні ідеї.
- •10.Філософія Буддизму
- •12. Філософське вчення Конфуція та його послідовників.
- •13.Філософія Мен Цзи
- •14. Філософія Сюнь Цзи
- •15.Філософська школа законників(легістів)
- •16. Основні етапи розвитку та специфіка античної філософії
- •19.Філософське вчення Геракліта Ефеського
- •18. Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр,наксімен.
- •20. Філософія піфагорійців
- •22. Апорії Зенона Елейського
- •25. Атомістична філософія Демокріта
- •27.Філософія софістів
- •28.Філософія Сократа.
- •30. Малі сократичні школи
- •31. Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •33. Докази безсмертя душі (Платон)
- •34. Філософське вчення Арістотеля.
- •36.Критика Арістотелем учення Платона про ідеї
- •37. Риси елліністичної філософії.
- •39. Ф. Епікура
- •41.Філософія стоїків
- •42. Античний скептицизм (Піррон)
- •43. Неоплатонізм Плотіна
- •44. Християнство і античність: джерела середньовічної філософії
- •45. Екзегетика Філона Олександрійського
- •48. Східна апологетика. Юстин Мученик
- •49. Олександрійська богословська школа. Климент Олександрійський.
- •50.Східна апологетика. Оріген.
- •53. Проблема віри і розуму у ф. Августина
- •54. Теорія ілюмінації Августина
- •55. Проблема добра і зла у філософії Августина.
- •58. Суперечка про природу понять у середньовічній ф.: реалізм і номіналізм.
- •59. Філософія а. Кентерберійського
- •62. Докази існування Бога у ф. Томи Аквінського
- •64.Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження
- •65. Гуманістичні ідеї у творчості ф. Петрарки
- •67. Пантеїстична натурф. Джордано Бруно
- •69, 70. Проблема методу наукового пізнання в філософії XVII ст.: ф.Бекон і р.Декарт.
- •73, 74, 75. Три вирішення субстанційної проблеми: Декарт, Спіноза, Ляйбніц
- •71. Принцип універсального сумніву р. Декарта
- •72. Дуалізм картезіанської філософії
- •78. Суб’єктивний ідеалізм Берклі.
- •80. Загальні риси ф. Просвітництва
- •81. Теорія пізнання Канта
- •79. Скептицизм Юма.
- •82. Об'єктивний ідеалізм Гегеля
- •83. Антропологічний матеріалізм л. Феєрбаха
- •86. Позитивізм
6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.
Чарвака- атеїстична і матеріалістична школа. Джерелом пізнання послідовники системи чарвака вважають сприйняття за допомогою органів відчуття. Таким шляхом можна пізнати лише матеріальний світ, складений з матерій: вода, вогонь, земля, повітря. Все складається з цих елементів.Чарваки заперечували існування нематеріальної душі людини, яка складається також із 4-ох елементі. Існування людини у будь-якій формі після її смерті є необґрунтованим. Існування бога також є міфом. Бога неможливо сприймати за допомогою органів відчуття. Світ є самокероване поєднання матеріальних елементів, а не божественне творіння. Джайнізм. Вони заперечують черваків про те, що єдиним джерелом істинного пізнання є органи відчуття. Вони виокремлюють 3-и джерела істинного пізнання: 1)сприйняття органами відчуття, яке свідчить про реальне існування 4-ох першоелементів:вода, вогонь, земля, повітря, з яких складаються матеріальні субстанції.2)шляхом логічних висновків дайністи переконуються у існуванні простору та часу. Також вони приходять до визнання існування «драхми» і адхарми»-причин руху і спокою. Вони визнають існування душ у всіх живих тілах. Людина має 5 відчуттів. 3)Вчення і життя святих, які досягли визволення, вказують на можливість визволення. Виховуючи у собі правильну віру, знання і поведінку, ми отримуємо можливість контролювати свої пристрасті і позбутися карм.У них було прихильне ставлення до думки інших шкіл, реалізм-утвердження реальності зовнішнього світу, плюралізм-вірять в існування багатьох першоопочатків, атеїзм,бо їх релігія заперечує існування бога.
Буддизм (просвітлений) засновник Гаутама Сіддхартха.Він проголосив 4 благородні істини: 1)істина про те що є страждання –усе буття сповнене стражданя;2) причина страждань-жага до страждань, 3)припинення страждання полягаєу вгамуванні жаги до буття ,4)є шлях, який веде до припинення страждань – це благородний 8-миступеневий шлях: правильний погляд, настрій, мовлення, поведінка, спосіб життя, прагнення, спрямування думки, зосередженість. Досягнення цього стану досконалості є нірвана- стан повного згасання потягу до життя і припинення перевтілення і страждань.
«Трипітака» має 3 канонічні тексти: «Вінаяпітаку»(правла поведінки), «Абхідхамма-пітаку»(філософ.погляди на зовнішній світ і буття), «Сутта-пітаку»(проповіді і вислови Будди).
7. Індійські веди та їх тлумачення в брахманах та упанішадах.
Давньоіндійське суспільство було кастовим, світоглядом його була міфологія, викладена у Ведах — збірниках гімнів1. Веди освячували кастовий лад і проголошували панування кас¬ти жерців (брахманів) над всіма іншими кастами, в тому числі військовою аристократією — кшатріями. Звідси на¬зва ведійської міфології — брахманізм. Основний мотив ведійської літератури — панування духовного над мате¬ріальним, брахманів над іншими кастами.
Веди складаються з 4 частин:
-рігведа (хвалебні гімни)
-самаведа (пісні)
-яжурведа (заклинання для жертвоприношень)
-атхарваведа(магічні заклинання)
Брахмани-пояснюють суть і мету жертвоприношення.
Брахман-першопричина всього існуючого,все проникаюча сутність світу.
Упанішади-книги,що містять роз’яснення до книг вед.
Упанішади- вчення про карму і перевтілення;думки про тотожність брахмана і атмана,версії виникнення світу.
Атман-душа індивідуальної істоти.
Так, уже в Упанішадах (комента¬рях до Вед) відзначається: «Те, чим породжуються ці істо¬ти, чим живуть народжені, в що вони входять, вмираючи, те й намагайтеся пізнати, то і є Брахман». Брахман породжує, відтворює і підтримує все суще. Але він є безособовим началом. Носієм принципу індивідуальності є атман, який облаштовує світопорядок, є внутрішнім правителем. Ці два космогонічні начала чимось нагадують матерію і форму Арі- стотеля. Але ця аналогія приблизна.
Сутність людини також включає атман і брахман. Мета людського життя полягає в тому, щоб подолати низку нескінченних перевтілень і злитися з космічними атма ном і брахманом, розчинитися в них. Існує декілька схо- ин які ведуть до осягнення брахмана. Вищою з них є ме¬дитація, заснована на практиці йоги. Завдяки злиттю з космічним брахманом атман людини долає безкінечність перевтілень — сансару, яка породжена кармою — відпла¬тою за попереднє життя. Такою постає загальна конструк¬ція світу й місця людини в ньому у веданті й мімансі, які найбільше наближені до Вед.