Поняття, підсТаВи Та види юридичної відповідальності

Відповідальність за порушення земельного законодав ства України має на меті забезпечення належного виконання земельно-правових норм щодо забезпе­чення реалізації конституційних гарантій здійснення та захисту су­б'єктивних прав на землю, раціонального використання, відтворення і охорони землі як об'єкта права власності та основного національного багатства українського народу, основи державного суверенітету і те­риторіальної цілісності України, утвердження верховенства права, законності та правопорядку в земельних відносинах.

Юридична відповідальність здійснюється в межах право-забез­печувальних земельних правовідносин, що виникають і формуються внаслідок скоєння певними суб'єктами земельних правопорушень у регулятивних правовідносинах, які спрямовуються на відновлення порушених земельних прав різних суб'єктів цих правовідносин та за­хист їхніх прав та інтересів із застосуванням спеціальних засобів державно-правового примусу.

Юридична відповідальність у земельному праві України спрямова­на на захист існуючого земельного правопорядку від протиправних посягань та стимулювання правомірної поведінки суб'єктів земельних правовідносин. Поняття юридичної відповідальності не визначається в земельному законодавстві України. У ст. 211 ЗК України та інших законах визначається перелік земельних правопорушень, за які може наступати юридична відповідальність.

У філологічному значенні поняття "відповідальність" розуміється як необхідність, зобов'язання відповідати за свої дії, вчинки, бути відпо­відальним за них.

Поняття юридичної відповідальності в правовій літературі визна­чається як особливий вид соціальної відповідальності й розглядається в різних аспектах: міра державного примусу чи покарання правопо­рушника; охоронні правовідносини; специфічний юридичний обов'я­зок; реалізація санкції правової норми; покладення на винну особу в примусовому порядку негативних для неї наслідків; особливий вид суспільних відносин, в яких правовими засобами забезпечується ви­конання відповідними суб'єктами спеціальних обов'язкових вимог за­конодавства тощо.

Правова природа юридичної відповідальності має розкриватися через призму особливого виду суспільних земельних відносин, у ме­жах яких правовими засобами забезпечується виконання відповіда­льними особами спеціальних обов'язкових вимог законодавства в га­лузі використання земельних ресурсів, охорони земель, забезпечення екологічної безпеки в процесі використання земель чи застосування до винних осіб заходів державного примусу.

У ЗК України використовується дуалістичний підхід до визначення юридичної природи відповідальності: в одних випадках вона розгля­дається як гарантія захисту права власності на землю від незаконно­го втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у здійсненні власником своїх повноважень; в інших - як самостійний правовий засіб примусового застосування цивільних, адміністратив­них, кримінальних заходів впливу щодо громадян та юридичних осіб, які порушують вимоги земельного законодавства.

Юридична відповідальність у земельному праві є однією із форм державного примусу, застосовується за здійснене земельне правопо­рушення і передбачає настання для правопорушника певних нега­тивних наслідків особистого чи майнового характеру. При цьому не­гативні наслідки мають бути прямо передбачені в санкції відповід­ної правової норми, а юридична відповідальність реалізується у від­повідній процесуальній формі (кримінальна, адміністративна, циві­льно-правова чи ін.).

Юридична відповідальність у земельному праві виконує такі фун­кції: репресивно-каральну (штрафну) - має на меті покарання пра­вопорушника та виступає засобом попередження нових земельних правопорушень; превентивну (попереджувально-виховну) - формує мотивацію щодо дотримання земельного правопорядку; правовідновлювальну (компенсаційну) - передбачає поновлення майнового ста­ну потерпілої сторони через стягнення компенсації шкоди, заподія­ної правопорушником.

Функції юридичної відповідальності є засобами охорони та забез­печення встановленого в державі правопорядку.

Крім того, виокремлюють такі форми юридичної відповідальності в зе­мельному праві: позитивну (проспективну); негативну (ретроспективну).

Підставою застосування юридичної відповідальності виступає факт вчинення земельного правопорушення, а умовами виникнення юридичної відповідальності - протиправність дії чи бездіяльності правопорушника, вина та наявність причинного зв'язку між право­порушенням і заподіяною шкодою.

Тобто правопорушник повинен не лише фактично вчинити земель­не правопорушення, але його фактичні дії попередньо мають бути кваліфіковані відповідними правовими нормами як земельне право­порушення, вчинення якого передбачає визначення певної міри від­повідальності.

Юридична відповідальність виникає з моменту вчинення земельно­го правопорушення.

Земельне правопорушення являє собою протиправну винну дію чи бездіяльність, яка посягає на встановлений нормами земельного за­конодавства порядок раціонального використання, відтворення та охорони земель.

Склад земельного правопорушення містить такі елементи: суб'єкт - деліктоздатні фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами земельних правовідносин; об'єкт - суспільні відносини щодо раціонального вико­ристання, відтворення та охорони земель, що врегульовані нормами права (зокрема, земельний правопорядок, права та законні інтереси зе­млевласників і землекористувачів); суб'єктивна сторона - вина у формі умислу чи необережності; об'єктивна сторона - протиправна дія чи без­діяльність, спрямована на порушення земельного законодавства, яка спричинила заподіяння шкоди суб'єктам земельних правовідносин.

Щодо правового регулювання земельних правопорушень, то Консти­туція України не передбачає застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення, тоді як ЗК України містить цілий розділ (VIII) під назвою "Відповідальність за порушення земельного законо­давства". Так, у ст. 211 ЗК України визначено перелік земельних пра­вопорушень, який не є вичерпним (законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства).

Ці земельні правопорушення можна поділити на два види:

17. земельні правопорушення: укладення угод з порушенням зе­мельного законодавства; самовільне зайняття земельних діля­нок; розміщення, проектування, будівництво, уведення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконан­ня вимог щодо використання за цільовим призначенням; по­рушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придат­ний для використання за призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість; самовільне відхи­лення від проектів землеустрою; ухилення від державної ре­єстрації земельних ділянок і подання недостовірної інформа­ції щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відве­дення земельних ділянок;

18. земельно-екологічні правопорушення: непроведення рекуль­тивації порушених земель; знищення або пошкодження про­тиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючо­го шару ґрунту; псування сільськогосподарських угідь та ін­ших земель, їхнє забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Ст. 211 ЗК України передбачено такі види юридичної відповідаль­ності за земельні правопорушення: цивільна, адміністративна або кримінальна.

Крім цих видів юридичної відповідальності за земельні правопо­рушення, необхідно також виділити й інші види відповідальності: ди­сциплінарну, матеріальну та земельно-правову відповідальність за зе­мельні правопорушення.

Зокрема, у доктрині земельного права останнім часом усе більше відстоюється самостійне значення, поряд з іншими видами відпові­дальності, земельно-правової відповідальності, яка являє собою суку­пність норм про склад земельних правопорушень, про заходи держа­вного примусу, що носять специфічний характер і полягають у вста­новленні спеціальних способів впливу, пов'язаних із додатковими зо­бов'язаннями та обмеженнями стосовно використання земельних ді­лянок, що повністю не охоплюється іншими видами відповідальності, тоді як земельно-правова відповідальність спрямована насамперед на відновлення якісного стану земель як природного об'єкта. Так, прикладом застосування земельно-правової відповідальності є ненадання нових ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами до відновлення раніше відпрацьованих земель (ч. 4 ст. 66 ЗК України); примусове припинення права на земельну ділянку шляхом її безопла­тного вилучення (ст. 143 ЗК України).