Методи в земельному праві України

Земельне право України забезпечує нормативне регулю­вання суспільних зе­мельних відносин за допомогою відпові­дних методів, тобто засобів і прийомів правового впливу на поведінку суб'єктів таких відносин. Застосуван­ня методів земельного права в багатьох випадках поєднується з та­кими способами правового регулювання земельних відносин, як дозволяння, зобов'язання і заборони.

У теорії земельного права методи правового регулювання земельних відносин поділяються на два види: а) загальні; б) спеціальні. Загальні методи правового регулювання суспільних відносин притаманні для кожної галузі національної правової системи і поділяються на два ви­ди: а) імперативний; б) диспозитивний.

Для імперативного методу характерними ознаками є застосування директив, влади, субординації для впливу на учасників відносин, но­рмативне встановлення заборони, зобов'язання, покарання за право­порушення. Диспозитивний метод правового регулювання суспільних відносин передбачає автономію і незалежність один від одного учас­ників таких відносин, юридичну рівність суб'єктів, застосування угод, свободу волевиявлення у виборі поведінки.

У кожній галузі права імперативний і диспозитивний методи про­являються по-різному, тобто набір засобів і прийомів впливу на суспі­льні відносин не є однаковим. У земельному праві України імперати­вний метод регулювання земельних відносин є переважним з огляду на особливості землі як об'єкта права, забезпечення балансу публіч­них і приватних інтересів у використанні землі, потреби в раціональ­ному використанні та охороні землі як основного національного ба­гатства, належність землі в межах державних кордонів на праві вла­сності українському народові, незавершеність реформування відно­син власності на землю тощо.

Імперативні прийоми використовуються в земельному праві майже в усіх видах земельних відносин - реформаційних, приватизаційних, власності, користування, охорони землі, захисту земельних прав то­що. Так, наприклад, у земельному праві України встановлено, що зе­млі, які були у власності до 13 березня 1992 р., колишнім власникам не повертаються. Або ж громадяни України можуть приватизувати земельні ділянки один раз за одним цільовим призначенням відповід­но до встановлених законом розмірів. Територія України не може бу­ти змінена без проведення Всеукраїнського референдуму. Громадяни та юридичні особи набувають і реалізують право власності виключно відповідно до закону. Набуття права власності на земельні ділянки, що перебувають у власності держави, здійснюється на земельних тор­гах. Характерно, що імперативні прийоми і засоби регулювання земе­льних відносин можуть застосовуватися постійно або ж у певний час чи проміжок часу з огляду на те, які завдання виконує земельне пра­во в той чи інший період розвитку суспільства.

У результаті проведеної в Україні земельної реформи відбувся пе­рехід від монополії державної власності на землю до можливості ви­користання землі на праві приватної, колективної, комунальної, дер­жавної власності, що зумовлює до необхідності використання диспо­зитивного методу правового регулювання земельних відносин. Рів­ність сторін і вільне волевиявлення особи щодо здійснення прав на землю забезпечують громадянам та юридичним особам можливості набувати у власність земельні ділянки, володіти, користуватися і роз­поряджатися ними на власний розсуд з урахуванням передбачених законом обмежень, вільно і самостійно господарювати на землі, оде­ржувати доходи від використання земельних ділянок, здійснювати забудову таких ділянок, залучати інвестиції в освоєння земель, вчи­нювати правочини із земельними ділянками, вимагати відшкодуван­ня шкоди, заподіяної порушенням земельних прав, використовувати допустимі форми і способи захисту порушених прав на землю тощо.

У механізмі правового регулювання земельних відносин диспози­тивний метод проявляється через рекомендації, які закріплюються нормативно і надають можливість альтернативної поведінки суб'єктів у сфері здійснення прав на землю, використання і охорони землі, державного і самоврядного регулювання земельних відносин, захисту суб'єктивних прав на земельні ділянки тощо. Так, наприклад, власни­ки земельних ділянок, яким видані Державні акти на право власності на землю відповідно до Сертифікатів на право на земельну частку (пай), можуть об'єднувати свої ділянки в єдиний масив для передачі їх в оренду. Рекомендаційний метод використовується в земельному праві в разі затвердження типових документів, договорів, які регу­люють земельні відносини, зокрема з питань оренди землі, виконання землевпорядних робіт тощо. Нормативні рекомендації використову­ються для вирішення питань про відшкодування шкоди в разі при­мусового викупу земельних ділянок приватної власності, порядку ви­значення орендної плати за землю, узгодженні меж між власниками землі, землекористувачами тощо.

Застосування диспозитивного методу в земельному праві передба­чає можливість використання санкціонування у правовому регулю­ванні земельних відносин. Це означає, що ті чи інші дії, угоди суб'єк­тів щодо землі набувають юридичної сили лише після прийняття від­повідного рішення органами державної влади чи місцевого самовря­дування. Так, наприклад, у земельному законодавстві України перед­бачається, що право власності чи право користування земельною ді­лянкою виникає після одержання правовстановлюючих документів, відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державної реєстрації прав на землю. Без виконання цих дій особа не може бути законним (титульним) власником чи користувачем земельної ділянки.

Диспозитивний метод правового регулювання земельних відносин передбачає можливості застосування також делегування як способу вирішення земельно-правових питань. Делегування повноважень чи відповідних прав може бути використано у випадках, передбачених законом, а також на основі власного волевиявлення особи шляхом укладення відповідних угод. Так, наприклад, сільські, селищні, міські ради можуть делегувати районним чи обласним радам свої повнова­ження щодо розпорядження землею для задоволення громадських по­треб району чи області, делегування повноважень може мати місце між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин на певній території тощо.

У земельному праві застосування загальних методів регулювання земельних відносин має поєднуватися з використанням спеціальних організаційно-правових засобів і прийомів впливу на учасників земе­льних відносин з огляду на функціональні особливості землі як об'єкта права. Серед таких методів правового регулювання земельних відно­син можна назвати: а) планування територій; б) поділ земель на кате­горії; в) землеустрій; г) грошова оцінка земель; д) земельні торги; е) консервація земель; є) примусовий викуп земельних ділянок з мо­тивів суспільної необхідності тощо. Наявність загальних і спеціальних методів правового регулювання земельних відносин дозволяє виокре­млювати земельне право як самостійну галузь національної правової системи. Юридична сутність кожного із цих методів правового регу­лювання земельних відносин розкривається у відповідних розділах і підрозділах цього підручника.