26. Інформаційно-пошукові системи в установах

Інформаці́йно-пошуко́ва мо́ва (ІПМ) — штучна мова, призначена для вираження семантичних аспектів інформаційних джерел (частіше всього, документів) і запитів у формі, придатній для здійснення пошуку інформації. За своїми знаковими системами та правилами синтаксису ІПМ різняться.

Процес пошуку інформації передбачає взаємодію у режимі «запит — відповідь» користувача та інформаційно-пошукової системи через посередництво заздалегідь узгодженої ІПМ. Таким чином, передумовами для проведення інформаційного пошуку є:а) попереднє індексування інформаційного масиву, тобто створення пошукового образу кожного інформаційного джерела в масиві;б) переклад інформаційного запиту користувача визначеною ІПМ.

Інформаційно-пошукові мови поділяються на два основні типи:

• ІПМ класифікаційного типу

До мов цього типу відносяться ієрархічні, алфавітно-предметні та фасетні класифікації. Наприклад, ББК та УДК.

• ІПМ дескрипторного типу

Словник такої мови (контрольований словник) складається з фіксованого набору слів і словосполучень (дескрипторів) однієї або декількох природних мов. Таким чином, індексування інформаційного джерела передбачає створення його пошукового образу як певного набору слів і словосполучень (з його тексту), які характеризують його ключові змістовні ознаки.

Методи повнотекстового пошуку інформації, в основному, передбачають використання ІПМ дескрипторного типу.

Процес створення пошукового образу документа для інформаційно-пошукової системи (тобто вираження основного змісту документу в термінах певної ІПМ) називається індексуванням. Існують методи автоматизованого індексування (наприклад, веб-індексування). До методів ручного і напівавтоматизованого індексування відносяться, наприклад, процеси бібліотечної каталогізації: створення бібліографічних описів, систематизація, предметизація тощо.

Традиційні бібліотечні інформаційно-пошукові системи включають систему каталогів і картотек, бібліографічні покажчики та інші джерела вторинної інформації про бібліотечний фонд. Закономірно, різні інформаційно-пошукові системи мають різні ІПМ (як класифікаційного, так і дескрипторного типу). Так, ІПМ алфавітного каталогу є бібліографічний опис документа. Основною одиницею ІПМ систематичного каталогу є індекс відповідної бібліотечної класифікаційної системи (набір цифр, літер та/або інших символів, які умовно характеризують основні та додаткові ознаки певної галузі знання або проблеми). В середині індексів можливі різні варіанти групування документів. В основному, використовуються два основні варіанти групування: алфавітний або зворотно-хронологічний. ІПМ предметного каталогу складається з предметних рубрик.

Завдяки впровадженню у бібліотечну діяльність інформаційних технологій сфера розробки ІПМ значно розширилася.

Для організації пошуку інформації в мережі Iнтернет призначено пошукові сервери(пошукові системи). Використовуючи такі сервери, можна податизапит на пошук потрібної інформації, а сервер(система) видасть вамсписок посилань(адрес) на електронні джерела, при цьому кожна адреса відіграє роль гіперпосилання, активізуючи яке, можна одразу ж відкрити

відповідну сторінку. За принципом дії пошукові сервери поділяються на пошукові каталоги і пошукові індекси. Пошукові каталоги дозволяють здійснювати тематичний пошук. Початкова сторінка таких серверів єтематичним рубрикатором верхнього рівня. Вибравши рубрику, підрубрику і т.д., можна поступово опускатися до переліку матеріалів, які присвячені досить вузькій темі. Пошукові індекси працюють як алфавітні вказівники. У них запит робиться в полі пошуку у вигляді послідовності ключових слів, які відповідають змісту шуканої інформації. У відповідь на такий запит буде видано список Web-сторінок, в яких зустрічаються вказані

слова. Багато інформаційно-пошукових систем є одночасно і пошуковими каталогами, і пошуковими індексами. Відмітимо, що пошукові системи часто називають пошуковими машинами або машинами пошуку. Всього в світі існують сотні пошукових систем, і вибір якоїсь із них залежить від ваших власних уподобань. Відомими пошуковими серверами є: AltaVista, Yahoo, Rambler, Yandex, Aport, Мета Україна. Деякі з пошукових систем дозволяють шукати інформацію не тільки на Web-сторінках, але й у групах новин і в місцях, де зберігаються файли. Процес пошуку доволі простий: задавши ключові слова, характерні для шуканої інформації, знаходимо потрібний нам документ.

27. Інформаційно-довідкові підрозділи установ: функції і завдання

Інформаційна робота – це діяльність із забезпечення посадових(відповідальних) осіб відомостями, необхідними для розв’язання покладених на них завдань. Аналітична робота – це складова частина творчої діяльності, призначена для оцінювання інформації та підготовки прийняття рішень.

Після проголошення незалежності України необхідно було створити власну національну систему НТІ. Протягом 90-х рр. ХХ ст. в Україні було започатковано редакцію науково-інформаційних видань. Почала створюватись інформаційно-аналітична система, яка, на жаль, охоплювала не всі галузі знань.

У сучасній Україні загальна кількість аналітичних служб сягає 70 (за даними УкрНТІ). Вони здійснюють моніторинг засобів масової інформації, підготовку довідникових, прогнозно-аналітичних матеріалів тощо. Серед найбільших центрів, діяльність яких базується на інформаційно-аналітичному процесі, слід відзначити аналітичні служби Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Національний інститут стратегічних досліджень, Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади НБУВ.

У структурі Адміністрації Президента України аналітичні матеріали переважно готують Управління внутрішньої політики, Управління економічної та соціальної політики, Управління організаційної роботи та кадрової політики. Секретаріат Президента України аналізує політичні, соціально-економічні процеси, що відбуваються в Україні і за її межами, і за результатами такого аналізу готує та подає на розгляд Президентові України, додержання конституції України, прав і свобод людини і громадянина, її захисту.

Джерелами інформації для цієї роботи є дані про соціально-економічні та політичні процеси, відомості Міністерства Фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств і державних комітетів, зарубіжна, вітчизняна центральна та регіональна преса. Адміністрація Президента видає: бюлетені з проблем економічної ситуації в Україні, соціальної політики (щомісячні та щоквартальні), аналітичні матеріли, що всебічно аналізують ситуацію в окремих регіонах, огляди центральної та регіональної преси, зарубіжної преси, що висвітлює події в Україні та ін.

У складі Кабінету Міністрів України функціонують Відділ аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку Служби прем’єр-міністра (сектор аналізу та прогнозування, сектор підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів), Управління взаємодії з комітетами Верховної Ради України та громадськими політичними організаціями (сектор інформації, аналізу та прогнозу). Потреба в матеріалах визначається поточними питаннями, які розглядає Кабінет Міністрів України, економічними, політичними, суспільними запитами.

Дослідницьким підрозділом секретаріату Верховної Ради України є Науково-аналітичне управління Верховної Ради України, яке функціонує з 1996р. Воно здійснює самостійні системні дослідження на основі річних планів науково-дослідницьких робіт, виконує оперативні завдання за запитами комітетів Верховної Ради та окремих народних депутатів. Відділи аналізу економічної, галузевої та регіональної політики аналізу бюджету, фінансів та грошово-кредитної політики, аналізу соціальних процесів та гуманітарної політики здійснюють:розробку науково-аналітичних, інформаційно-аналітичних та оглядових доповідей з проблем сучасної економічної, соціальної та гуманітарної політики;підготовку аналітично-експертних оцінок, висновків, оглядів та довідок, що стосуються поданих на розгляд Верховної Ради України важливих і складних за змістом законопроектів, які стосуються економічної та соціальної сфери;узагальнення теоретичного та практичного досвіду інших держав у галузі законодавчого забезпечення правового та соціально-економічного розвитку держави;моніторинг соціально-економічного стану держави, щомісячна підготовка аналітично-статистичних та інформаційних матеріалів про стан економічного розвитку України.

Національний інститут стратегічних досліджень було створено для забезпечення інформацією Президента України і Ради Національної безпеки і оборони шляхом проведення досліджень, аналітичного прогнозування та стратегічного планування. Головні напрями діяльності установи:Національна безпека і геостратегічні інтереси України;загальні проблеми Національної безпеки;соціально-економічна стратегія, економічна безпека України;суспільно-політичні процеси в Україні;соціально-економічні процеси в Україні;політичні аспекти розвитку держави;регіональні проблеми;системне моделювання та оцінка стану національної безпеки;інформаційні технології та аналіз інформаційного середовища.

Інститут забезпечує проведення аналітичних та прогнозних розробок з даних питань, а також духовного розвитку України, координацію відповідних досліджень, що виконують наукові установи, аналітичні центри державних установ і об’єднань громадян України.

Науково-аналітичні підрозділи Інституту здійснюють безпосередньо дослідницьку діяльність, розробляють науково-обґрунтовані рекомендації та стратегії до розгляду Президентом України, Радою Національної безпеки і оборони та урядовими структурами.

Інформаційно-аналітичне забезпечення всіх владних структур здійснюють також Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) та фонд Президентів України. СІАЗ складає аналітичні матеріали з широкого кола питань, визначених конкретними запитами користувачів інформації, а фонд Президентів України готує інформаційно-аналітичні огляди періодичних видань, які здебільшого висвітлюють політологічну тематику.

Державна система НТІ крім головної організації – УкрІНТЕІ, нараховує 25 регіональних центрів. Це дозволяє здійснювати прогноз результативності інноваційних проектів, їх експортний потенціал, оскільки усі регіональні центри діють на єдиних методологічних та технологічних засадах і є спеціалізованими інформаційними структурами, які належать до державної системи науково-технічної інформації.