67. Балансовий підхід та балансове узгодження.

Необхідно зауважити, що в основі розроблення всіх бю­джетів лежить балансовий підхід (фр. balance - буквально ваги, рівновага), за допомогою якого відбувається планове узгоджен­ня потреб і ресурсів [5; 52; 138]:

(2.1)

де Рі — ресурси і-го виду, гр. од.; п — кількість різновидів ресурсів;

ЦІ — потреби j-ro виду, гр. од.; m — кількість різновидів потреб.

Отже, кожен баланс складається з двох взаємопов'язаних частин: перша узагальнює ресурси у розрізі джерел, друга ха­рактеризує їх використання за конкретними потребами. При цьому залежно від виду балансу ресурсна частина й частина, яка характеризує потреби, можуть мати назви: "доходи - вит­рати", "активи — пасиви", "надходження — видатки", "витра­ти — джерела фінансування" тощо .

Наприклад, при формуванні бюджету руху грошових коштів балансове узгодження набуватиме вигляду:

(2.2) Зn + Н =В + Зk

де 3n та 3k — залишок грошових коштів відповідно на поча­ток та кінець бюджетного періоду, гр. од.;

Н — надходження грошових коштів протягом бюджетно­го періоду, гр. од.;

В — грошові виплати коштів протягом бюджетного пері­оду, гр. од.

Застосування балансового підходу створює умови не лише для узгодження між доходною та витратною, надходницькою та видатковою частинами бюджетів, активами та пасивами, але й сприяє забезпеченню взаємозв'язків між показниками бю­джетів обраних об'єктів тощо.

68. Класифікація методів бюджетного планування за порядком розроблення бюджетів.

Розроблення бюджетів на підприємствах може здійснюватися синхронно чи послідовно. Метод синхрон­ного (симультаційного) бюджетного планування полягає в одно­часному розробленні та координуванні бюджетів на різних рівнях та різного спрямування. Застосування цього методу часто зумов­лює розроблення оптимальних бюджетів і досягнення максималь­ного ефекту, оскільки на всіх етапах формування бюджетів врахо­вуються та узгоджуються взаємозалежні питання виробничо-гос­подарської діяльності й усуваються протиріччя між підрозділами організації. За відсутності синхронного бюджетного планування існує загроза врахування керівниками інтересів лише власних підрозділів, які часто не відповідають загальноорганізаційним. За синхронного бюджетного планування у часовому ас­пекті бюджети розробляються одночасно на увесь бюджетний пе­ріод з подальшим розподілом за частковими періодами, при цьо­му охоплюються всі об'єкти бюджетного планування з урахуван­ням взаємозв'язків між ними.

Якщо підприємство характеризується великими розмірами, високим рівнем диверсифікації діяльності, різноманітністю функ­ціональних сфер, то при розробленні бюджетів доцільно викори­стовувати метод послідовного (сукцесійного) бюджетного плану­вання, який полягає у логічному послідовному розробленні роз­пису доходів та витрат, надходжень та видатків, активів та пасивів обраних об'єктів з метою формування зведених бюджетів органі­зації. За послідовного бюджетного планування розроблення зве­дених бюджетів передбачає попереднє та послідовне розроблен­ня бюджетів центрів відповідальності, видів бізнесу, операцій тощо. Таке планування починається із визначення обмежувального бю­джетного фактора — "вузького місця" на підприємстві. Оскільки найчастіше в ринкових умовах "вузьким місцем" діяльності підприємства є обсяг реалізації продукції, то насамперед формують план реалізації. Якщо для підприємства проблематичним є закупівля певного виду необхідних матеріалів, то послідовне бюджетне планування може починатись із формування бюдже­ту чи кошторису прямих витрат на матеріали. Також за послідовного планування бюджети розробляються спочатку на часткові чи мінімальні періоди, а зго­дом на бюджетний період, при цьому планові бюджетні показ­ники попередніх періодів обов'язково враховуються при фор­муванні бюджетів на наступні періоди. Таке планування здійснюється крок за кроком, у логічній послідовності, і його ефективність залежить від якості розроблених бюджетів на кож­ному з етапів