20.Основні функції бюджету та його класифікація.

Функції бюджету:

1. Планування проміжних цілей тактичного і оперативного рівнів.

2. Координація проміжних цілей центрів відповідальності.

3. Стимулювання досягнення відповідних проміжних цілей центрами відповідальності.

4. Випереджаючий контроль.

5. Диспозитивне регулювання.

а тривалістю бюджетного періоду, тобто періоду, на який бюджет формується та підлягає виконанню, виділяють бюдже­ти: денний (переважно для бюджету руху грошових коштів з метою забезпечення оперативного управління грошовими по­токами), тижневий (на 7 календарних днів чи 5-6 робочих днів); декадний (на 10 календарних днів), місячний, квартальний, річний тощо [27]. Інколи бюджети можуть формуватись і на більш тривалі бюджетні періоди, як правило, для цільових програм та проектів.

Поділ бюджетів на бюджети прямих витрат та накладних тісно пов'язаний з особливостями перенесення даних витрат на собівартість продукції. До бюджетів прямих витрат належать бюджети прямих витрат на оплату праці, на матеріали тощо. Бюджети накладних витрат включають бюджети виробничих накладних витрат, адміністративних витрат, витрат на збут тощо.

Зниження прямих вит­рат потребує значних капітальних інвестицій щодо удоскона­лення технології виробничих процесів, оновлення технічного забезпечення, покращання організації виробництва тощо, тому важливим резервом зниження вартості продукції є економія накладних витрат. До накладних витрат включають витрати з обслуговування основного і допоміжного виробництв підприє­мства, витрати на управління й загальногосподарські потреби, що не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом.

За цільовим призначенням бюджети поділяють на опе­раційні та фінансові. Операційні бюджети служать базою для розроблення фінансових, мають більш локальний характер і тісно пов'язані з виробничо-господарською операційною діяльністю. Найбільш поширеними операційними бюджета­ми є бюджети витрат на матеріали, оплату праці, загально-виробничих витрат, адміністративних витрат і витрат на збут тощо (якщо у них зазначаються джерела фінансування цих витрат). Слід зауважити, що операційні бюджети можуть формуватися за різними об'єктами бюджетування залежно від установле­них цілей. Фінансові бюджети формуються, як правило, на

засадах операційних та відображають розрахункову ак­тивність, фінансову результативність і фінансовий стан підприємства загалом. До них доцільно відносити бюджет до­ходів та витрат, бюджет руху грошових коштів та бюджет ак­тивів і пасивів.

За видами витрат доцільно виділяти бюджети поточних і капітальних витрат. Бюджет поточних витрат — це розпис по­точних витрат, які здійснюються безперервно та у процесі ви­робництва відновлюються (матеріальні витрати, амортизація основних засобів і нематеріальних активів, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші прямі витрати та накладні витрати, що відносяться до поточних), та джерел, за рахунок яких вони фінансуватимуться (переважно обігових коштів). Бюджет капітальних витрат розробляється на етапі нового будівництва, реконструкції і модернізації основних фондів, придбання обладнання та нематеріальних активів. Він містить два розділи: капітальні вкладення (будівництво (прид­бання) будівель, споруд, приміщень; придбання машин і ме­ханізмів; придбання обладнання та реманенту (крім малоцінно­го та швидкозношуваного); придбання нематеріальних активів; інші види капітальних витрат; податки та інші обов'язкові пла­тежі; резерв капітальних витрат) та джерела фінансування (власні кошти інвестора, залучений пайовий капітал, залуче­ний акціонерний капітал, фінансовий лізинг, емісія облігацій, кредити банків, інші джерела залучення фінансових ресурсів). Бюджет капітальних витрат розробляють на термін реалізації капітальних вкладень з плануванням показників щокварталь­но чи щомісячно [13].

За способом урахування витрат виділяють поелементний бюджет, постатейний і комбінований. Поелементний бюджет — це розпис доходів та витрат певного об'єкта бюджетуван­ня, в якому структура витрат формується за економічними еле­ментами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відра­хування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати). Такі бюджети формуються, як правило, для всієї організації за од­норідними елементами витрат. Постатейний бюджет — це роз­пис надходжень і витрат певного об'єкта бюджетування, у якому структура витрат формується за комплексними статтями (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загаль-новиробничі витрати, позавиробничі витрати тощо). Такі бю­джети формуються, як правило, за окремими структурними підрозділами організації з метою визначення собівартості ви­готовленої продукції. Комбіновані бюджети передбачають ви­користання групування витрат як за економічно однорідними елементами, так і за комплексними статтями.

Поділ бюджетів на бюджети змінних і постійних витрат тісно пов'язаний із системою обліку на підприємстві (повних чи змінних витрат). Змінні витрати безпосередньо пов'язані з об­сягом виробництва (наприклад, заробітна плата робітників-відрядників, витрати на основні матеріали, сировину тощо), тому бюджети таких витрат, як зазначається вище, формують­ся на гнучких засадах з прив'язкою до реального чи оптималь­ного діапазону ділової активності. Відповідно фінансування таких витрат є першочерговим для забезпечення установлено­го обсягу виробництва продукції. Постійні витрати, у свою чер­гу, є незмінними у межах релевантного діапазону, їх абсолютна величина зі збільшення обсягу продукції істотно не змінюєть­ся (наприклад, витрати, пов'язані з обслуговуванням і управ­лінням виробничою діяльністю цехів, витрати на забезпечення господарських потреб). Бюджети постійних витрат відповідно формуються на фіксованій основі.

34.Методи бюджетного планування:метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;

нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії;

балансовий. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

предметно-цільовий. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Починаючи з 2002 р. цей метод використовується при формуванні Державного і місцевих бюджетів як основний.

Класифікація методів

1. За порядком розроблення бюджетів

1.1 Синхронний

1.2 Послідовний

2. За рівнем пристосування до зовнішнього середовища

2.1 Фіксований

2.2 Гнучкий

2.3 Неперервний]

3. За рівнем централізації

3.1 Згори вниз

3.2 Знизу вгору

3.3 Зустрічний]

4. За вихідною базою бюджетного планування

4.1 З нуля

4.2 Від досягнутого

5. За способом розрахунку планових показників

5.1 Нормативний

5.2 Екстрополяційний

5.3 Економіко-математичне моделювання

5.4 Оптимізаційно-варіантний

5.5 Метод бюджетної еластичності

6. За об’єктом бюджетування

6.1 Операції

6.2 ЦФВ

6.3 Бізнес-процес

6.4 Проект

6.5 Змішаний

80. Як зазначалось вище, бюджетування це інтегрована в сис­тему управління технологія, за допомогою якої досягається які­сне управління формуванням і використанням ресурсів орга­нізації для досягнення визначених цілей. Щодо послідовності реалізації бюджетування на підприємствах як управлінської технології, то з цього питання у літературі та на практиці є та­кож багато розбіжностей.

Як зазначається у літературі у корпораціях за­хідних країн процес бюджетування включає такі етапи:

1) Визначення загальної цілі;

2) Встановлення завдань підрозділам (філіям) компанії;

3) Оцінювання ключових напрямів фінансової діяльності (потреби у капіталі, величини обсягу реалізації, фінансового стану тощо);

4) Підготовка бюджетів: за доходами від реалізації, витра­тами виробництва, з руху грошових коштів, активів і пасивів балансу тощо;

5) Підготовка бюджетів підрозділів і зведеного (консолідо­ваного) бюджету по корпорації в цілому;

6) Перевірка бюджетів на предмет внесення необхідних змін;

7) Розробка щомісячних звітів про виконання бюджетів;

8) Визначення відхилень між запланованими та фактични­ми статтями доходів і витрат;

9) Підготовка рекомендацій з покращання майбутньої діяльності.

На думку В.Бочарова, у Росії процес бюджету­вання включає такі етапи:

1) Попередня підготовка бюджетів;

2) Обговорення бюджетів з вищим керівництвом;

3) Координація та аналіз бюджетів, що розглядаються;

4) Кінцеве прийняття бюджетів;

5) Аналіз та контроль бюджетів.

На думку С.Голова, З.Клеменової та О.Крайник, в Україні бюджетування реалізовується через такі послідовні етапи \

1) Ознайомлення відповідальних за бюджет осіб з основни­ми напрямами політики підприємства;

2) Визначення основних обмежувальних факторів;

3) Обгрунтування та підготовка бюджету реалізації;

4) Попереднє складання бюджетів;

5) Обговорення бюджетів із вищим керівництвом;

6) Координування та аналіз обговорених бюджетів;

7) Затвердження бюджетів.

Вищенаведені варіанти послідовностей реалізації бюджету­вання більше нагадують здійснення бюджетного планування та, частково, бюджетного контролювання і регулювання, але не відображають сутності бюджетування як управлінської техно­логії, не висвітлюють питання, пов'язані з організаційними та моти- ваційними аспектами цього процесу. Узагальнення літе­ратурних джерел і результати прове­дених досліджень дозволяють запропонувати реалізовувати бюджетування як управлінську технологію через такі послідовні етапи, які іманентно випливають з технології менеджменту бюджетне планування, бюджетне організування, бюджет­не мотивування, бюджетне контролювання та бюджетне регу­лювання.

, процес менеджменту складається із чо­тирьох послідовних етапів:

1) Реалізація конкретних функцій менеджменту (управлін­ня фінансами, кадрами, постачанням, збутом, підрозділами тощо) через загальні функції менеджменту (планування, орга­нізування, мотивування, контролювання та регулювання).

2) Формування методів менеджменту як потенційних спо­собів впливу керуючої системи організації на керовану.

3) Формалізація методів менеджменту в управлінські рішен­ня на альтернативних засадах.

4) Забезпечення впливу керуючої системи організації на ке­ровану на засадах механізмів керівництва (влаци, лідерства тощо).

Бюджетування як управлінська технологія безпосередньо реалізовується на першому етапі процесу менеджменту та фор­мує базу для виконання всіх наступних етапів. Таким чином, бюджетування охоплює розроблення бю­джетів різних видів на підприємстві, побудову в організаційній структурі управління органів, що займатимуться бюджетуван-ням, формування положень щодо стимулювання розробників і виконавців бюджетів, перевірку та оцінювання результатив­ності функціонування бюджетної системи на підприємстві, усу­нення недоліків та відхилень, що виявлені у процесі бюджет­ного контролювання, на основі забезпечення необхідних регу­лювальних заходів.