19. Контролювання та регулювання бюджетів на засадах еластичності витрат

Основним критерієм ефективності планових бюджетних витрат повинен бути принцип неспадання (зростання) корисності від споживання ресурсів, у тому числі при нарощенні чи зменшенні обсягів виробництва (реа­лізації). Вивчення динаміки витрат ство­рює можливості для їх оцінювання, встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами та факторами, що впливають на їх формування, і, відповідно, - побудови функції витрат. У спро­щеному вигляді функцію витрат можна описати за формулою:

v = a + bx,

де v - повні витрати, гр. од.;

а - загальні постійні витрати, гр. од.;

b - змінні витрати на одиницю продукції, гр. од./од. вим.;

х - значення фактора витрат (обсяги виробництва, реалі­зації, машино-години роботи обладнання тощо), од. вим.

В економічній теорії та практиці досить часто виникає необхідність обчислення відносного приросту (зростання) залеж­ної змінної (наприклад, обсягу виробництва) стосовно відносного приросту (зростання) незалежної змінної (наприклад, об­сягу витрат), що доцільно здійснювати на засадах показників еластичності. Як відомо, коефіцієнт еластичності характеризує міру чутливості зміни однієї економічної величини відносно іншої. Цей показник характеризує темп приросту конкретного бюджетного показника при зміні визначального показника на 1 % і фактично де­монструє гнучкість бюджетних показників стосовно визначального показника. З математичної точки зору коефіцієнт елас­тичності розглядається як відносна похідна. Ліміт співвідно­шення між відносним приростом функції у = f (х) і відносним приростом незалежної змінної, коли А х -> 0, називається ела­стичністю функції у = f (х) відносно змінної х. Еластичність функції у = f (x) у математиці позначається Е_х (у) та розрахо­вується за формулою:

Е_х (у) - (х/у) * (dy/dx) = (х/у) * у

де х - незалежна змінна; у - залежна змінна; у' - похідна функції у = f (х).

Еластичність відносно х є наближеним відсотковим при­ростом функції (збільшення чи зменшення), який відповідає приросту незалежної змінної на 1%. Якщо підприємство виготовляє протягом бюджетного періоду х одиниць продукції і визначена функція повних витрат (v), то еластичність повних витрат складає (E_x(v)):

Е_х(v) = Ev = (x/v) * (dv/dx) = (dv/dx): (v/x) = V *x/v

де v — повні витрати на виробництво продукції базові, гр. од.; х — обсяг продукції, що виготовляється у базовому пері­оду, од. вим.;

v' - похідна функції повних витрат, гр. од. / од. вим.

У формулі застосовуються показники базових повних витрат та обсягу виробництва продукції, при цьому функція по­вних витрат відповідає лише базовому періоду. Якщо ж функція повних витрат побудована на засадах декількох попередніх пе­ріодів, у яких не відбувалося кардинальних організаційних змін та середовище функціонування характеризувалося відносною стабільністю, то при розрахунку еластичності повних витрат до­цільно використовувати усереднені значення. Як видно з фор­мули (4.4), еластичність повних витрат є відношенням гранич­них витрат до витрат на одиницю продукції. Після того, як виз­начено функцію витрат, можна обчислити еластичність зміни витрат відносно обсягу виробництва за формулою (4.3). Визна­чений коефіцієнт еластичності продемонструє на скільки відсотків зміняться витрати підприємства при зміні визначаль­ного показника (у нашому випадку, обсягу виробництва) на 1%. Доцільно зауважити, що при виникненні необхідності підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на засадах економічних параметрів, доцільніше визначати ела­стичність витрат на одиницю продукції. Еластичність витрат на одиницю продукції Е_ч (с) (при цьому с = v / х) розраховуєть­ся [57, с. 377J:

Отже, еластичність витрат на одиницю продукції завжди буде на одиницю меншою еластичності повних витрат. Якщо Ev = ], то еластичність витрат на одиницю продукції дорівню­ватиме нулю, що означає, що такі витрати є постійними (фор­мула (4.6)). Якщо еластичність повних витрат дорівнює 1, то повні граничні витрати дорівнюють повним витратам на оди­ницю продукції (формула (4.7)): (4.7)

На засадах визначених коефіцієнтів бюджетної еластичності для повних витрат можна визначити очікувані зміни бюджет­них показників у плановому періоді у порівнянні зі звітним. При цьому виключну роль відіграє якість прогнозу зміни виз­начального показника (наприклад, обсягу виробництва). Оскільки еластичність ще можна розраховувати на засадах співвідношення темпів приросту витрат та обсягів, то очікува­ну зміну цільового бюджетного показника (повних витрат) відносно прогнозованої зміни визначального показника доціль­но обчислювати за формулою:

(4.8)

де A v — розрахункова зміна повних витрат, гр. од.

А х — прогнозована зміна обсягу виробництва, од. вим.; v - обсяг повних витрат за звітний період, гр. од.; х - обсяг виробництва за звітний період, од. вим. Як зазначалось вище, якщо еластичність розрахована на засадах функції витрат, що базується на декількох періодах, то у формулі (4.8) доцільно використовувати усереднені значення повних витрат та обсягу виробництва за ці періоди, при цьому відхилення також визначатимуться від середніх значень. Використовуючи розрахунковий приріст цільового бюджетного показника на засадах еластичності, можна здійснювати проце­дуру регулювання обчислених за допомогою інших методів бюджетних показників. Якщо розрахований приріст показника повних витрат на засадах еластичності перевищує приріст, закладений у бюджеті, то виникає необхідність у регулюванні. Тобто повні витрати, закладені у бюджеті, доцільно зменшити до рівня обся­гу повних витрат, розрахованих на засадах еластичності. Про­тилежний випадок демонструє зростання рівня ефективності функціонування організації або недоліки у прогнозуванні повних витрат при розробленні бюджету.

22. Структура витрат у бюджеті доходів і витрат обумовлюється технологічними особливостями виробництва, пріоритетністю пев­них сфер розвитку підприємства, кількістю та кваліфікацією пра­цівників, рівнем забезпечення основних фондів. Для визначення структури витрат підприємства доцільно роз­рахувати рівні бюджетного забезпечення витрат відповідно до наве­деної їх класифікації для цілей бюджетування:

1. Рівень бюджетного забезпечення мотивації працівників (Км) демонструє частку мотиваційних витрат у загальному обсязі витрат підприємства (В), що здійснюються за певний період. Розраховується за формулою:

(4.9)

де М — обсяг витрат на мотивацію працівників, гр. од.

Необхідно зазначити, що рівень бюджетного забезпечення мотивації працівників доцільно визначати для працівників апа­рату управління (керівників, фахівців тощо), для робітників (основних та допоміжних) та інших категорій персоналу, що створить інформаційну картину щодо співвідношення середнього обсягу витрат на мотивацію на одного представника різних категорій працівників. Тобто виникає необхідність у роз­рахунку рівнів бюджетного забезпечення мотивації управлінців (Кму), робітників (Kmd) та інших категорій персоналу (Кмі)):

(4.10) (4.11)

(4.12)

де У — обсяг витрат на мотивацію управлінців, гр. од.; Р — обсяг витрат на мотивацію робітників, гр. од.; І — обсяг витрат на мотивацію інших категорій персона­лу (наприклад, позаштатних працівників), гр. од.

2. Рівень бюджетного забезпечення соціального розвитку (Кс) демонструє частку витрат на соціальний розвиток у загально­му обсязі витрат, що були здійснені протягом аналізованого періоду. Цей показник відображає рівень піклування підприєм­ством про створення сприятливих умов праці, відпочинку, оздоровлення для своїх працівників. Розраховується за формулою:

(4.13)

де С — обсяг витрат на соціальний розвиток, гр.од.

3. Рівень бюджетного забезпечення інноваційного розвитку (Кі) демонструє частку витрат на інновації у загальному обсязі вит­рат підприємства, що здійснюються за певний період. Розра­ховується за формул"⁷"^-

(4.14)

де П — обсяг витрат на інновації, гр.од.

4. Рівень бюджетного забезпечення маркетингових досліджень та комунікацій (Кмдк) демонструє частку витрат на маркетингову діяльність у загальному обсязі витрат підприємства, що здійсню­ються за певний період. Цей показник відображає рівень ринко-воорієнтованості підприємства, його активність щодо формуван­ня попиту та стимулювання збуту. Розраховується за формулою:

(4.15)

де Н — обсяг витрат на маркетингові дослідження та кому­нікації, гр. од.

Цей показник доцільно розглядати окремо щодо витрат на маркетингові дослідження та витрат на маркетингові комуні­кації, тобто варто обчислювати коефіцієнт бюджетного забез­печення маркетингових досліджень (Кмд) та коефіцієнт бю­джетного забезпечення маркетингових комунікацій (Кмк):

(4.16) (4.17)

де Д - обсяг витрат на маркетингові дослідження, гр.од.; Е — обсяг витрат на маркетингові комунікації, гр.од.

5. Рівень бюджетного забезпечення амортизаційних відраху­вань (Ка) демонструє частку амортизації основних фондів та нематеріальних активів у загальному обсязі витрат підприєм­ства та розраховується за формулою:

(4.18)

де А — обсяг амортизаційних відрахувань, гр. од.

Рівень бюджетного забезпечення амортизаційних відраху­вань залежить насамперед від методу нарахування амортизації, який обраний на підприємстві для основних фондів та немате­ріальних активів, рівня їх впровадження та вибуття з підприєм­ства.

6. Рівень бюджетного забезпечення фіскальних витрат (Кф) демонструє частку податків та обов'язкових платежів у загальній структурі витрат підприємства. Розраховується за формулою:

(4.19)

де Ф — обсяг витрат на податки і обов'язкові платежі, що сплачуються підприємством у аналізованому періоді, гр. од.

7. Рівень бюджетного забезпечення інших витрат на забезпе­чення поточної виробничо-господарської діяльності (Крд) демон­струє частку витрат на закупівлю матеріальних ресурсів для ос­новної діяльності та загальногосподарських потреб, оплату послуг сторонніх організацій тощо у загальному обсязі витрат підприємства. Розраховується за формулою:

(4.20)

де Г - обсяг інших витрат на забезпечення поточної вироб­ничо-господарської діяльності, гр.од.

Як свідчать результати проведених досліджень, для цілей управління виникає необхідність відокремлено враховувати витрати на забезпечення основної виробничої діяльності (ви­робництво продукції, надання послуг, виконання робіт), для задоволення загальногосподарських потреб та на оплату послуг сторонніх організацій (транспорт, зв'язок, банківське обслуго­вування, страхування тощо), відповідно до чого доцільно роз­раховувати рівні бюджетного забезпечення основної виробни­чої діяльності (виготовлення продукції, надання послуг, вико­нання робіт) (Кдо), загальногосподарських потреб (Кдз) та витрат на оплату послуг сторонніх організацій (Кдс):

(4.21) (4.22) (4.23)

де О - витрати на забезпечення потреб основної виробни­чої діяльності (виготовлення продукції, надання послуг, вико­нання робіт), гр. од;

З - витрати на забезпечення загальногосподарських потреб,

гр. од;

Т - витрати на сплату зобов'язань за послуги сторонніх

організацій, гр. од.