2 Аудит операцій з цінними паперами

Аудит операцій з цінними паперами проводиться з метою формування обґрунтованої думки про достовірність і повноту інформації у фінансовій звітності стосовно цінних паперів, правильності їх оцінки та законності проведених з ними операцій.

Основні завдання аудиту операцій з цінними паперами:

- перевірка стану обліку і контролю за наявністю цінних паперів;

- перевірка правильності заповнення реквізитів у цінних паперах;

- перевірка повноти і правильності синтетичного та аналітичного обліку операцій з їх руху;

- перевірка повноти відображення доходів від операцій з цінними паперами.

Інформаційною базою для аудиту акцій, облігацій, внутрішніх і місцевих позик, скарбничих зобов’язань державних і ощадних сертифікатів є установчі документи, дані фінансового обліку та звітність про обіг цінних паперів.

В процесі аудиту цінних паперів застосовуються документально-розрахункові прийоми перевірки випуску акцій, облігацій, обсягу і складу затрат на їх випуск та доходів.

В процесі аудиту векселів перевіряється правильність їх оформлення, відповідність аналітичного обліку встановленим вимогам, правильність розрахунку амортизації дисконту за векселями, встановлюється ефективність контролю за своєчасністю їх погашенням.

3 Аудит виробничої діяльності

Метою аудиту виробничої діяльності є встановлення достовірності інформації про виробничі витрати і собівартість продукції в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, що регламентують правила обліку витрат, формування собівартості продукції (робіт, послуг) та відображення цих показників у фінансовій звітності.

Завдання аудиту виробничої діяльності:

• перевірити правильність класифікації і періодизації виробничих витрат;

• встановити дотримання П(С)БО, галузевих інструкцій, методичних рекомендацій та обраної облікової політики в процесі обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);

• перевірити обґрунтованість показника собівартості готової та реалізованої продукції (робіт, послуг);

• визначити ефективність використання ресурсів у процесі виробництва, встановити причини непродуктивних витрат та виявити шляхи їх мінімізації.

Предметною областю аудиту є:

• інформація про структуру виробничого управління, технологію виробництва, виробниче обладнання;

• елементи облікової політики (порядок класифікації витрат; методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості виробленої продукції; перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості; методи нарахування заробітної плати; методи списання виробничих запасів на виробництво; методи списання МШП та відображення зносу необоротних МШП; порядок розподілу загальновиробничих витрат; методи оцінки незавершеного виробництва; методи розподілу витрат між основною і супутньою продукцією; методи оцінки зворотних відходів;

• записи в первинних документах, облікових регістрах, управлінській та фінансовій звітності;

• пояснення та інформація персоналу суб’єкта господарювання.

На етапі ознайомлення аудитор повинен встановити основні види продукції, що випускаються підприємством, її якість, супутню продукцію, її використання.

Аудит витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) проводиться після ауди­ту основних засобів, виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо, що накла­дає відбиток на організацію аудиту інформації цієї підсукупності. При проведенні аудиту витрат на виробництво використовується вся інформація про встановлені суттєві відхилення при перевірках попередніх розділів, аналізується, розглядається в сукупності щодо об'єктів калькуляції.

Тестування системи внутрішнього контролю зводиться до визначення:

- переліку витрат, що списуються на ви­робництво, у відповідності з П(с)БО;

- дотримання на підприємстві вимог, встановлених наказом про облікову політику, та її незмінність.

Установивши кількість виробництв у суб'єкта господарювання, необхідно перевірити, чи ведеться аналітичний облік за видами виробництв, за підрозділами й цен­трами витрат та чи відповідають залишки й обороти синтетичного обліку відповід­ним сумам за аналітичними рахунками.

Вивчення організаційно-технологічних особливостей клієнта. Під організаційними особливостями необхідно розуміти етапи проходження технологічного процесу від одержання сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад го­тової продукції після проходження відділу технічного контролю. При цьому аудитор вив­чає документальне оформлення руху сировини, напівфабрикатів з одного цеху до іншого, як здійснюється контроль за збереженням і раціональним використанням сировини.

Технологічні особливості залежать від типу обладнання, яке використовується, наскільки це обладнання завантажене роботою - як повно використовується його потужність. Важливо звернути увагу на правильність застосування норм на списання сировини та матеріалів.

Також необхідно перевірити відповідність наявного обладнання тому, яке відображене в бухгалтерському обліку. Шляхом спостереження аудитор може перевірити час використання обладнання протягом доби. Перевіркою витрачання електроенергії за лічильниками розрахунковим шляхом можна встановити, скільки обладнання працювало фактично і зіставити одержані дані з даними обліку.

Якщо при перевірці виявиться, що за розрахунками обладнання використовувалось у дві зміни, а за даними обліку - в одну, це свідчитиме про наявність грубих порушень (зокрема, випуск не облікованої продукції) і потребуватиме від аудитора вжиття відповідних заходів:

взяти пояснення від начальника цеху й енергетика клієнта;

провести опитування працівників.

Перевірка достовірності показника собівартості продукції

Аудитор вивчає методи обліку затрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції, оцінює обґрунто­ваність застосування того чи іншого методу обліку затрат і його вплив на правиль­ність визначення собівартості продукції.

З'ясовується правильність вибору на підприємстві способу розподілення непрямих затрат між об'єктами калькулювання, з тим, щоб встановити, наскільки еконо­мічно обґрунтовано оцінюється продукція, яка виробляється.

При аудиті собівартості особливу увагу приділяють вивченню складу затрат за ви­дами калькуляційних статей. Така перевірка затрат розкриває їх цільове призначен­ня і зв'язок із технологічним процесом, дає змогу визначити, як формуються затра­ти за видами виробленої продукції і місцями їх виникнення (цехи, дільниці, бригади), а також виявити невиробничі втрати і результати внутрішньозаводського госпрозрахунку.

Калькуляційні статті являють собою одноелементні або комплексні витрати. Для перевірки комплексних статей аудитор залучає кошториси і порівнює планові й фак­тичні затрати, звертаючи особливу увагу на допущені втрати і перевитрати.

Одним із найважливіших напрямів аудиту є вивчення поелементного складу і структури затрат у динаміці за ряд років, що дає змогу аудиторам позначити голов­ні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих затрат з урахуванням їх економічного змісту належать: матеріальні затрати (за вирахуванням вартості повернених відходів); затрати на оплату праці; відрахування на соціальні по­треби; амортизація основних фондів; інші затрати.

Керуючись галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, аудитор встановлює правильність групування витрат за статтями, розподіл їх за видами продукції, між звітними періодами, а також між готовою продукцією і залишками незавершеного виробництва.

Результати перевірки правильності відображення витрат оформлюють у робочо­му документі.

У процесі аудиторської перевірки аудитор повинен проаналізувати також правильність використання обраних способів (варіантів) обліку випуску продукції і виз­начення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Облік готової продукції, відвантаження і реалізації ведеться на рахунках 26 «Го­това продукція» і 90 «Собівартість реалізації».