3 Визначення аудиторського ризику та рівня суттєвості

Щоб спланувати аудиторську перевірку та розробити ефективний аудиторський підхід, аудитор повинен оцінити аудиторський ризик і забезпечити допустимо низький його рівень. Допустима величина аудиторського ризику – від 1 до 10%.

Аудиторський ризик визначається за формулою:

AR=IR*KR*DR

де AR – аудиторський ризик;

IR – властивий ризик;

KR – ризик контролю;

DR – ризик невиявлення.

Властивий ризик – це ризик, пов'язаний з функціонуванням підприємства та наявністю виявлених помилок при перевірці бухгалтерсь­кого обліку та фінансової звітності, що виникають під дією зовнішніх та внутрішніх факторів.

Властивий ризик оцінюється на підготовчому етапі, коли аудитор знайомиться з підприємством.

Ризик контролю визначається системою бухгалтерського обліку та системою внутрішнього контролю.

Ризик контролю – це ризик того, що викривленню залишку на рахунку (або класу операцій), які могли б виникнути і які могли б бути суттєвими, окремо або разом із викривлен­нями залишків на інших рахунках, не можна буде своєчасно запобігати за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Ризик системи бухгалтерського обліку залежить від помилок, що допускаються у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах обліку при складанні фінансової звітності. Це дає змогу підтвердити, що система обліку неефективна і не надійна. Такі помилки у системі обліку виникають, коли часто змінюєть­ся законодавство чи нормативні документи. Така ситуація потребує доб­розичливого ставлення, збільшує обсяг робіт, і в результаті можуть вини­кати помилки через нерозуміння нормативних та законодавчих актів.

Для оцінки розміру ризику системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер діяльності підприємства замовника; кваліфі­кацію робітників бухгалтерії; рівень знань працівників облікового пер­соналу та розподіл посадових обов'язків між ними.

Ризик невиявлення – це ризик того, що аудиторські процедури, по суті, не виявлять викрив­лення залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєви­ми, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках.

Цей ризик аудитор встановлює для себе сам. Він тісно пов'язаний з ризиком системи обліку і внутрішнього контролю. Чим вищі властивий ризик і ризик контролю, тим нижчий повинен бути ризик невиявлення.

Для оцінки достовірності показників фінансової звітності в аудиті використовується поняття «матеріальність». Помилки та пропуски у вважаються матеріальними (суттєвими), якщо при їх наявності користувачі фінансової звітності будуть дезорієнтовані під час прийняття власних рішень або зазнають збитків.

Розрізняють три основних рівня матеріальності помилок пропусків.

До першого рівня відносять помилки і пропуски, суми яких незначні та не впливають на остаточне рішення користувача цієї інформації.

Помилки та пропуски, що впливають на прийняття рішень користу­вачем бухгалтерською звітністю, відносять до другого рівня матеріальності. Незважаючи на це, внутрішня звітність загалом об'єктивно відображає реальну дійсність.

До третього рівня матеріальності відносять такі помилки, через які неможливо визнати достовірність та об'єктивність усієї звітної інформації загалом.

Розрізняють такі етапи практичного використання рівня матеріаль­ності:

1) попередній розрахунок максимально допустимої суми помилок та пропусків в обліку для об'єктів, що тестуються;

2) розподіл загальної максимально допустимої величини помилок між елементами всередині об'єкта, що тестується;

3) визначення через тестування облікових і звітних даних фактичної величини допущених помилок за окремими елементами;

4) узагальнення фактичної величини помилок і пропусків на об'єкті, що тестується;

5) порівняння попередньо розрахованої допустимої величини та про­пусків (етап 1) з фактично встановленою (етап 4) та підсумковим заклю­чениям.