- •Зміст програми курсу (модуля) «екологія» вступ
- •Тема 1. Предмет, завдання та значення екології
- •Тема 2. Наукові засади раціонального природокористування
- •2.1. Основні терміни та поняття екології
- •2.2. Угруповання та екосистеми
- •2.3. Поняття про природокористування
- •Тема 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- •Тема 4. Техноекологія. Сучасні види науково-практичної діяльності в галузі охорони нпс
- •Тема 5. Економічний механізм управління природокористуванням та охороною нпс
- •Тема 6. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони нпс
- •Тема 8. Екологічні проблеми України
- •Тема 9. Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право
- •Тема 10. Екорозвиток та екологізація економіки
- •Тема 1. Предмет, завдання і значення екології План
- •Література:
- •1.1. Вступ
- •Екологія: означення, мета і завдання екології як науки
- •1.3. Напрямки екологічних досліджень
- •1.4. Основні методи екологічних досліджень
- •1.5. Основа сучасної екології – вивчення модельної системи: “Людина – економіка – Біота – середовище”
- •1.6. Системні закони макроекології (аксіоми б.Коммонера)
- •3. “Ніщо не дається даремно”
- •М. Монтень Тема 2. Наукові засади раціонального природокористування
- •2.1. Основні терміни та поняття екології
- •Література:
- •Екологічні фактори та їх класифікація
- •2.1.2. Абіотичні та біотичні фактори.
- •2.1.3. Дія екологічних факторів на організми та пристосування до дії цих факторів
- •Популяції: означення та параметри
- •2.1.5. Структури популяцій Просторові структури популяцій
- •Внутрішньопопуляційна структури
- •2.1.6. Динаміка популяцій
- •2.1.7. Популяція як об’єкт використання, моніторингу та управління
- •М.Ф. Реймерс
- •2.2. Угруповання та екосистеми План
- •Література:
- •Синекологія – наука про екосистеми. Екосистеми та їх характеристика
- •Структури екоситем Видова структура екосистем
- •Просторова структура екосистем
- •Функціональна структура екосистем
- •Розвиток екосистем: сукцесії та екологічний клімакс
- •Структура атмосфери
- •Функції атмосфери:
- •Склад атмосферного повітря
- •2.2.3. Вчення академіка в.І.Вернадського про біосферу
- •Основні положення теорії про біосферу
- •Функції живої речовини
- •Склад і особливості біосфери
- •2.2.4. Еволюція біосфери
- •2.2.5. Основні екологічні закони
- •Поняття про природокористування План
- •Література:
- •2.3.1. Періоди антропогенного впливу на нпс
- •Природні ресурси та їх класифікація
- •2.3.5. Глобальні екологічні проблеми сучасності
- •Ж. Ламетрі
- •Тема 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації План
- •Література:
- •Екологічно прийнятий ризик
- •3.3. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
- •3.4. Поняття про екологічне нормування
- •Література:
- •4.1. Екологічна технологія
- •4.2. Екологічна експертиза
- •4.3. Екологічна паспортизація підприємств
- •4.4. Екологічний менеджмент
- •4.5. Екологічний маркетинг
- •4.7. Екологічний інжиніринг
- •Станіслав Лем
- •Тема 5. Економічний механізм управління природокористуванням та охороною нпс
- •Порядок сплати за розміщення відходів;
- •5.1. Економіка природокористування та її основні завдання
- •В атмосферне повітря
- •Де п1, п2, п3, п4…Пі – плата за викиди і скиди полютантів в межах допустимих норм, грн.;
- •Порядок сплати за розміщення відходів
- •Порядок сплати за скиди шкідливих (забруднюючих) речовин у водні об’єкти природного середовища
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту Кнас
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту Кф
- •Порядок сплати збору
- •5.3. Досвід економічно-розвинених країн у сфері екологічного оподаткування
- •М.Ф. Реймерс
- •Тема 6. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності План
- •6.1.Розрахунок економічних збитків від забруднення
- •А) Збитки від забруднення атмосфери За (в грн.):
- •Головні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів
- •Ж. І. Кусто
- •Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони нпс План
- •Література:
- •7.1. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації
- •7.2. Концепція стійкого розвитку (конференція оон у Ріо-де-Жанейро, 1992р.). Принципи екорозвитку
- •7.3. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи
- •М.М. Семенов, і.В. Петрянов-Соколов Тема 8. Екологічні проблеми України План
- •Література:
- •8.1.Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи
- •8.2. Стан природних ресурсів в Україні Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів України
- •Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України
- •Екологічні наслідки забруднення атмосферного повітря України
- •Еколого-економічні проблеми використання лісових ресурсів України
- •8.3. Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції
- •Девіз організації Грінпіс
- •Тема 9. Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право План
- •Література:
- •9.1. Державне управління у галузі охорони нпс та раціонального природокористування
- •9.2. Екологічне право. Законодавчі та нормативні акти про охорону довкілля
- •9.3. Основні принципи комплексного закону України «Про охорону нпс». Екологічні права та обов’язки громадян України
- •9.4. Відповідальність за екозлочини
- •В. Федоров
- •Тема 10. Екорозвиток та екологізація економіки План
- •Література:
- •Екологізація економіки: суть та головні складові
- •10.2. Екологізація основних галузей народного господарства
- •10.3. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •Корисні копалини. Програма охорони, раціонального використання та відновлення надр передбачає:
- •Словник основних екологічних термінів та понять
- •Семінарські заняття
- •Тема: « Основи теоретичної екології» Питання для обговорення
- •Роль екології як комплексної науки про навколишнє середовище.
- •Література
- •Тема: « Екосистеми та їх характеристика. Природокористування» Питання для обговорення
- •Література
- •Тема: “Екологічний моніторинг та екологічне нормування ” Питання для обговорення
- •Література
- •Тема: «Техноекологія. Сучасні види науково-практичної діяльності в галузі охорони нпс»
- •Література
- •Література
- •Питання для обговорення
- •Література
- •Тема: «Екологічні проблеми України та її регіонів» Питання для обговорення
- •Вказівки до виконання практичних робіт:
- •Питання для самоконтролю та підсумкового контролю знань
- •Авраменко Наталія Леонідівна,
- •Цимбалюк Світлана Ярославівна,
8.2. Стан природних ресурсів в Україні Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів України
Наша країна належить до найбільш забезпечених родючими ґрунтами – чорноземами. Правда, лише 50% ріллі знаходиться в зонах гарантованого землеробства, тобто в районах, достатньо забезпечених опадами, з малою ймовірністю посух і суховіїв. У більшості землеробських районів України потрібні заходи по збереженню вологи у ґрунті та штучне зрошення. Надмірні втрати родючих земель від водної ерозії, затоплення штучними морями, вилучення під різні види будівництва набули у нас форми національного лиха. Вільних земель, придатних для освоєння під ріллю, практично немає, отже, актуальною залишається проблема збереження охорони і раціонального використання земельних ресурсів.
Земля, ґрунт є основою сільськогосподарського виробництва та лісового теж. На землях вирощують зернові та технічні культури, кормові трави, сади і ягідники, лісові плантації. Основним видом сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Р. Вільямс поділив рослинництво на: лісівництво, луківництво, рільництво. При загальній площі України 60,4 млн. га на ріллю припадає близько 34,2 млн. га (54,96%), лучні угіддя – 6,17 млн. га (10,2%). В окремих районах лісостепу і степу розораність досягає 80-90%, що є небажаним в економічному та екологічному відношеннях, оскільки різко зменшується загальний природний потенціал території, що робить її одноманітною, а розвиток господарства однобоким.
Рільництво впливає на ґрунти перш за все обробітком їх різними сільськогосподарськими знаряддями, вилученням поживних елементів, що виносяться з поля у вигляді врожаю різних культур. Започаткувавши рільництво, людина знищила природну рослинність, лісову підстилку, дернину або степову повсть і оголена земля стала доступною для багатьох стихій (прямого сонячного проміння, тепла, вітру, дощу, снігу, текучої води) та різноманітних сільськогосподарських машин і механізмів. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, розбуджених та посилених людиною, завдає ґрунтам великої, часом непоправної шкоди. Це перш за все – погіршення ґрунтової структури, механічне руйнування та ущільнення ґрунту, постійне збіднення на гумус (органіку) та поживні речовини, водна і вітрова ерозія, забруднення ґрунту мінеральними добривами, отрутохімікатами, мастилами та пальним, радіонуклідами. Втрата ґрунтами грудкуватої структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок постійного зменшення вмісту органіки, механічного руйнування, структурних агрегатів знаряддями обробітку під впливом опадів, вітру, перепаду температур тощо. Близько 80% орних земель зазнають погіршення агрономічно цінної структури, що погіршує водно-повітряний режим, посилює водну та вітрову ерозію і, зрештою, зменшує основну властивість ґрунту – родючість.
Однією з причин цього явища є багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів, вивезення на поля тракторами з причепами та важкими автомобілями добрив і посівний матеріал, вивозять зерно і солому, коренеплоди і бульбоплоди. Ущільнення ґрунту тракторів і комбайнів типу «Дон» (15-20 т) набуло загрозливих розмірів, що веде до різкого пониження родючості ґрунту. У таких ґрунтах майже вдвічі знижується водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність ґрунту до ерозійних процесів. Водна, вітрова, лінійна ерозії – справжнє суспільне лихо. Внаслідок цього руйнується не лише ґрунт, а й увесь природний комплекс. Різними формами ерозій в Україні охоплено близько 20 млн. га ріллі з 34,2 млн. га всього орного покриву (59%). У місцях розвитку ярів знижується рівень підґрунтових вод, землі стають непридатними для шляхового, житлового та промислового будівництва.
Глобальною проблемою є постійне зменшення у ґрунтах вмісту гумусу, що відіграв провідну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрономічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами. Основна причина – споживацький підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути. А гумус не тільки витрачається на мінералізацію з вивільненням доступних для рослин поживних речовин, але і вноситься з ґрунту в результаті ерозії, з коренеплодами і бульбоплодами, на колесах транспорту. За оцінками В.А. Ковди, наші чорноземи – найбільш родючі ґрунти, втратили за останні 100 років 25-40 % гумусу і половину своєї родючості. За минуле століття запаси гумусу з орному шарі чорноземів типових зменшились на 29%, чорноземів звичайних – на 36%, чорноземів південних – на 31%.
Перехід с/г виробництва на індустріальні та інтенсивні технології ставить за мету збільшення продуктів харчування шляхом широкої його хімізації, тобто застосування високих доз мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Однак внесення високих доз міндобрив супроводжується забрудненням ґрунту баластними речовинами – хлоридами, сульфатами. У ґрунтах і підґрунтових водах нагромаджуються рештки пестицидів, які, потрапляючи у вирощувану продукцію, знижують її якість. У західноєвропейських країнах на 1 га ріллі вноситься 5-6 кг пестицидів, а, наприклад, у Львівській області – 11 кг. Забруднення ґрунтів відбувається також відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та пальним, що з них витікають під час праці на полях. Поступають у ґрунти також техногенні забруднення від промислових підприємств – сульфати, оксиди N, S, важкі метали та багато інших шкідливих сполук, зокрема радіонукліди.
Проблема охорони і раціонального використання в наш час стала одним із найважливіших завдань людства. Це визначається перш за все тим, що 98% продуктів харчування людина отримує внаслідок обробітку землі. За останні 60 років в Україні площа родючих земель, вилучених під різні види несільськогосподарського використання, перевищує територію Одеської області. Понад 700 тис. га родючих земель затоплено водосховищами на Дніпрі.
Меліорація – це сукупність організаційно-господарських, технічних та біологічних заходів, спрямованих на тривале й докорінне поліпшення природних властивостей земель з метою отримання стійких врожаїв всіх сільськогосподарських та лісових культур.
За дією на ґрунт і рослини меліорації поділяють на:
1) агротехнічні меліорації (агромеліорації) – передбачають поліпшення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку із застосуванням спецприйомів; боронування, щілинування, лункування та ряд інших заходів для затримання снігу і стічних вод;
2) лісотехнічні меліорації (лісомеліорації) – здійснюються для поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту ґрунтів від ерозії шляхом лісонасаджень на схилах, у балках і ярах, на вододілах і рухомих пісках, розведення лісів загального агрономічного призначення;
3) хімічні меліорації (хіміомеліорації) – поліпшують агрохімічні та агрофізичні властивості ґрунтів шляхом використання вапна, гіпсу, дефекату, торфу, сапропелів, компостів, гною, сидератів тощо, які збагачують ґрунт на органіку;
4) гідротехнічні меліорації (гідромеліорації) – поліпшують водний режим шляхом обводнення або осушення, точніше, регулювання водного режиму ґрунтів (будівництво різних зрошувальних каналів).
Але і ці напрямки негативно впливають на ґрунти – засолені сотні тисяч гектарів земель, порушення режимів водоймищ (наприклад, Сиваш), підняття рівню ґрунтових вод до небезпечної глибини (2-3 м від поверхні), загибелі ґрунтової мікрофлори тощо.
Охорона земельних ресурсів – важлива загальнонародна і народногосподарська, справа. Держава відповідно до законів здійснює володіння і розпорядження єдиним державним земельним фондам країни. Земля надається або продається у використання державним і громадським підприємствам, установам чи організаціям, а також громадянам. Ними є колективні господарства, лісгоспи, орендні колективи, індивідуальні орендатори, фермери. Під правовою охороною земель розуміють систему юридичних норм, спрямованих на збереження, відновлення і поліпшення родючості ґрунтів, забороняє використовувати землі, систематично здійснювати заходи для підвищення родючості ґрунтів, забороняє використовувати землі не за цільовим призначенням.
Важливим аспектом законодавства є охорона земель від забруднення хімікатами і міндобривами, від шкідливого впливу промислових, комунальних та інших відходів, викидів, стічних вод. Правові норми передбачають заходи по боротьбі з ерозією ґрунтів, регулюють режим меліорації земель, боротьбу з бур’янами та шкідниками сільськогосподарських та лісових культур. Правова охорона земель базується на Конституції України, яка закріплює право власності на землю і право землекористування, а також інших нормативно-правових актах.