2. Екологія: означення, мета і завдання екології як науки

За сучасним тлумаченням: екологія – це наука про взаємозв’язки живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв’язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем. Екологія є системою наукових знань про навколишнє природне середовище, теоретичною основою раціонального природокористування. Вона відіграє провідну роль у розвитку стратегічних напрямів взаємодії природи і людського суспільства.

У наш час екологія із суто біологічної науки трансформувалася у комплексну науку, що включає біологічні, технічні, соціально-політичні, юридичні та економічні науки і трактується як міждисциплінарна наука про будову та функціонування багаторівневих систем у природі та суспільстві і їх взаємодії (Ю.Одум).

Мета цієї науки – створення гармонійних взаємовідносин людини і природи на базі розвитку колективного інтелекту, розуміння та допомоги всіх націй у справі збереження біосфери.

Завдання сучасної екології:

• вивчення стану природи планети і її ресурсів; визначення порогу стійкості живої природи по відношенню до антропогенного навантаження;

• прогноз стану біосфери в залежності від напрямків економічного та соціального розвитку людства;

• відмова від природопокоряючої ідеології; формування нової ідеології екологізації економіки, виробництва, політики, освіти;

• розробка критеріїв екорозвитку: екологічно орієнтованого соціально-економічного розвитку суспільства, що керується екологічним імперативом;

• формування такої стратегії поведінки людського суспільства, такої економіки і таких технологій, які приведуть масштаби і характер господарської діяльності у відповідність із екологічною стійкістю природи і зупинить екологічну кризу;

• підвищення екологічної культури населення;

• вирішення локальних, регіональних та глобальних екологічних проблем (парникового ефекту, кислотних опадів, озонової «діри», повної утилізації відходів виробництва, дехімізації сільського господарства, ресурсозбереження, рекультивація земель, збереження вод Світового океану);

Великий вклад у вирішення цих проблем внесли видатні екологи сучасності: Ю. Одум, Б. Коммонер, Д. Медоуз, Р. Риклефс, Р. Дажо, В. Ковда, М. Будико, М. Реймерс, С.Шварц, Ю.В. Новіков, Ю. Ізраель, С. Яблоков.

1.3. Напрямки екологічних досліджень

За останній період екологія значно розширила предмет свого вивчення. Дуже широким є і спектр підрозділів екології. До нього входять спеціалізовані екологічні науки, які розрізняються за об’єктом та предметом дослідження.

Існує велика кількість класифікацій напрямків екологічних досліджень, але на думку Г.О. Білявського, М.М. Падун та Р.С. Фурдуй основними є – загальна (або велика екологія), що представлена взаємопо’язаними та взаємообумовленими блоками – біоекологія, геоекологія, екологія Космосу, соціоекологія, техноекологія).

Кожен блок має свої екологічні галузеві відділи і підвідділи. Загальна екологія вивчає загальні закономірності функціонування екологічних систем та включає теоретичну та експериментальну екологію.

Біоекологія найрозвиненіший і «найстаріший» за віком блок. Біоекологія – розділ екології, що вивчає середовище життя живих організмів, тобто відносини живих організмів між собою та навколишнім середовищем. Біоекологія включає:

• системну екологію – екологію видів, сімей, класів, типів, царств;

• аутекологію – екологію видів та факторів середовища, що впливають на існування організмів;

• демекологію – екологію популяцій та закономірності їх існування;

• синекологію – екологію угруповань;

• біогеоценологію – екологію екосистем.

Підрозділи блоку «Біоекологія»: основи біоіндикації, експериментальна екологія, заповідна справа, біоекомоніторинг, біосферика, екологія людини, екологія рослин, екологія тварин.

Блок «Геоекологія» вивчає взаємовідносини організмів та середовища з точки зору їх географічної приналежності. Містить у зобі такі відділи: ландшафтна екологія, екологія атмосфери, екологія літосфери, екологія гідросфери, геоекоінформатика, економіка природокористування та охорона довкілля, екологія геоенергоаномальних зон.

Техноекологія – розділ екології, що вивчає взаємодію природних і техногенних процесів.

Блок «Техноекологія» складається з:

• екології енергетики (екологія ГЕС, екологія АЕС, екологія ТЕС, екологія нетрадиційних джерел енергії – сонячна, геотермальна, вітрова, біоенергетика, енергетика моря);

• екології промисловості (екологія хімічної промисловості, екологія машинобудівної, екологія металургійної промисловості, екологія електропромисловості, екологія промисловості будматеріалів, екологія лісогосподарської промисловості тощо);

• екології транспорту (водного, повітряного, автомобільного, залізничного, трубопровідного);

• агроекології (поділяється на ґрунтозахисну, меліоративну, агрохімічну, екологію тваринництва);

• екології військовою справи;

• екологічної експертизи.

Соціоекологія – розділ екології, що вивчає відношення суспільства і навколишнього природного середовища. Блок «Соціоекологія» має 12 підрозділів. Основні – це: психоекологія, урбоекологія, екологія народонаселення, природоохоронне законодавство, міжнародне співробітництво по охороні біосфери.

І, нарешті, блок «Екологія Космосу», що вивчає екологічний стан планет сонячної системи та космічного обладнання. Має такі підрозділи: екологія космічних апаратів, екологія ближнього Космосу, екологія планет сонячної системи, екологія зовнішнього Космосу, глобальний космічний екомоніторинг.