- •Зміст програми курсу (модуля) «екологія» вступ
- •Тема 1. Предмет, завдання та значення екології
- •Тема 2. Наукові засади раціонального природокористування
- •2.1. Основні терміни та поняття екології
- •2.2. Угруповання та екосистеми
- •2.3. Поняття про природокористування
- •Тема 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- •Тема 4. Техноекологія. Сучасні види науково-практичної діяльності в галузі охорони нпс
- •Тема 5. Економічний механізм управління природокористуванням та охороною нпс
- •Тема 6. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони нпс
- •Тема 8. Екологічні проблеми України
- •Тема 9. Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право
- •Тема 10. Екорозвиток та екологізація економіки
- •Тема 1. Предмет, завдання і значення екології План
- •Література:
- •1.1. Вступ
- •Екологія: означення, мета і завдання екології як науки
- •1.3. Напрямки екологічних досліджень
- •1.4. Основні методи екологічних досліджень
- •1.5. Основа сучасної екології – вивчення модельної системи: “Людина – економіка – Біота – середовище”
- •1.6. Системні закони макроекології (аксіоми б.Коммонера)
- •3. “Ніщо не дається даремно”
- •М. Монтень Тема 2. Наукові засади раціонального природокористування
- •2.1. Основні терміни та поняття екології
- •Література:
- •Екологічні фактори та їх класифікація
- •2.1.2. Абіотичні та біотичні фактори.
- •2.1.3. Дія екологічних факторів на організми та пристосування до дії цих факторів
- •Популяції: означення та параметри
- •2.1.5. Структури популяцій Просторові структури популяцій
- •Внутрішньопопуляційна структури
- •2.1.6. Динаміка популяцій
- •2.1.7. Популяція як об’єкт використання, моніторингу та управління
- •М.Ф. Реймерс
- •2.2. Угруповання та екосистеми План
- •Література:
- •Синекологія – наука про екосистеми. Екосистеми та їх характеристика
- •Структури екоситем Видова структура екосистем
- •Просторова структура екосистем
- •Функціональна структура екосистем
- •Розвиток екосистем: сукцесії та екологічний клімакс
- •Структура атмосфери
- •Функції атмосфери:
- •Склад атмосферного повітря
- •2.2.3. Вчення академіка в.І.Вернадського про біосферу
- •Основні положення теорії про біосферу
- •Функції живої речовини
- •Склад і особливості біосфери
- •2.2.4. Еволюція біосфери
- •2.2.5. Основні екологічні закони
- •Поняття про природокористування План
- •Література:
- •2.3.1. Періоди антропогенного впливу на нпс
- •Природні ресурси та їх класифікація
- •2.3.5. Глобальні екологічні проблеми сучасності
- •Ж. Ламетрі
- •Тема 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації План
- •Література:
- •Екологічно прийнятий ризик
- •3.3. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
- •3.4. Поняття про екологічне нормування
- •Література:
- •4.1. Екологічна технологія
- •4.2. Екологічна експертиза
- •4.3. Екологічна паспортизація підприємств
- •4.4. Екологічний менеджмент
- •4.5. Екологічний маркетинг
- •4.7. Екологічний інжиніринг
- •Станіслав Лем
- •Тема 5. Економічний механізм управління природокористуванням та охороною нпс
- •Порядок сплати за розміщення відходів;
- •5.1. Економіка природокористування та її основні завдання
- •В атмосферне повітря
- •Де п1, п2, п3, п4…Пі – плата за викиди і скиди полютантів в межах допустимих норм, грн.;
- •Порядок сплати за розміщення відходів
- •Порядок сплати за скиди шкідливих (забруднюючих) речовин у водні об’єкти природного середовища
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту Кнас
- •Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту Кф
- •Порядок сплати збору
- •5.3. Досвід економічно-розвинених країн у сфері екологічного оподаткування
- •М.Ф. Реймерс
- •Тема 6. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності План
- •6.1.Розрахунок економічних збитків від забруднення
- •А) Збитки від забруднення атмосфери За (в грн.):
- •Головні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів
- •Ж. І. Кусто
- •Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони нпс План
- •Література:
- •7.1. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації
- •7.2. Концепція стійкого розвитку (конференція оон у Ріо-де-Жанейро, 1992р.). Принципи екорозвитку
- •7.3. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи
- •М.М. Семенов, і.В. Петрянов-Соколов Тема 8. Екологічні проблеми України План
- •Література:
- •8.1.Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи
- •8.2. Стан природних ресурсів в Україні Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів України
- •Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України
- •Екологічні наслідки забруднення атмосферного повітря України
- •Еколого-економічні проблеми використання лісових ресурсів України
- •8.3. Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції
- •Девіз організації Грінпіс
- •Тема 9. Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право План
- •Література:
- •9.1. Державне управління у галузі охорони нпс та раціонального природокористування
- •9.2. Екологічне право. Законодавчі та нормативні акти про охорону довкілля
- •9.3. Основні принципи комплексного закону України «Про охорону нпс». Екологічні права та обов’язки громадян України
- •9.4. Відповідальність за екозлочини
- •В. Федоров
- •Тема 10. Екорозвиток та екологізація економіки План
- •Література:
- •Екологізація економіки: суть та головні складові
- •10.2. Екологізація основних галузей народного господарства
- •10.3. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •Корисні копалини. Програма охорони, раціонального використання та відновлення надр передбачає:
- •Словник основних екологічних термінів та понять
- •Семінарські заняття
- •Тема: « Основи теоретичної екології» Питання для обговорення
- •Роль екології як комплексної науки про навколишнє середовище.
- •Література
- •Тема: « Екосистеми та їх характеристика. Природокористування» Питання для обговорення
- •Література
- •Тема: “Екологічний моніторинг та екологічне нормування ” Питання для обговорення
- •Література
- •Тема: «Техноекологія. Сучасні види науково-практичної діяльності в галузі охорони нпс»
- •Література
- •Література
- •Питання для обговорення
- •Література
- •Тема: «Екологічні проблеми України та її регіонів» Питання для обговорення
- •Вказівки до виконання практичних робіт:
- •Питання для самоконтролю та підсумкового контролю знань
- •Авраменко Наталія Леонідівна,
- •Цимбалюк Світлана Ярославівна,
3.3. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
Моніторинг – це глобальна система нагляду і контролю за станом навколишнього середовища. Складовими елементами будь-якого моніторингу є: нагляд, оцінка стану, прогноз змін.
Розрізняють три рівні моніторингу як методу дослідження довкілля: біосферний, екологічний, санітарно-токсичний.
Розглянемо кожний окремо.
Біосферний моніторинг – це система досліджень, що дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі (радіацію, озон, тепло, вуглекислий газ СО2, циркуляцію газів між океанами, запиленість, міграцію тварин, погодно-кліматичні зміни на планеті).
Екологічний моніторинг – це визначення змін у складі біоценозів (екосистем), природних комплексів. Наприклад, змін, що відбуваються внаслідок забруднення річок, озер, певних ділянок пестицидами, мінеральними добривами, вихлопними газами тощо.
Санітарно-токсичний моніторинг – забезпечує нагляд за ступенем забрудненості природних ресурсів шкідливими речовинами і впливом їх на організм людини, фітоценоз і зооценоз. Наприклад, збільшення кількості пестицидів і мінеральних добрив у ґрунтах призводить до збільшення їх кількості у продуктах харчування – овочах, м’ясі, молоці, злакових культур.
Глобальну систему моніторингу навколишнього природного середовища (ГСМНПС) було створено в 1975 році під егідою ООН, але ефективно працювати вони почали лише в останні роки. Хоча питання створення організації глобальної системи моніторингу НПС розглядалося ще в 1974 році.
Ця система складається з 5 взаємопов’язаних підсистем:
вивчення кліматичних змін;
вивчення далекого переносу забруднюючих речовин (полютантів) довкілля;
вивчення гігієнічних аспектів довкілля;
дослідження Світового океану;
дослідження ресурсів суші тощо.
Існують 22 сітки діючих станцій системи глобального моніторингу (їх понад 300), а також міжнародні і національні системи моніторингу. Одна з головних ідей моніторингу – вихід на принципово новий рівень компетентності під час прийняття практичних рішень локального, регіонального та глобального масштабів.
У сучасному розумінні екологічний моніторинг – це система режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання, одержаної геоекологічної та біоекологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складанням прогнозів динаміки екологічних ситуації в різних регіонах планети. Комплексний моніторинг довкілля повинен забезпечити своєчасне передбачення, екологічної. катастрофи, зменшити її сили або відвернути. Від якості даних моніторингу залежить ефективність рішень, що приймаються.
Основними завданнями екологічного моніторингу є:
організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;
налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів;
інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;
моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;
розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.
Залежно від призначення здійснюється:
– загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
– оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спостереження спеціальних показників у цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками, щоб забезпечити оперативне реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створити безпечні умови для населення;
– фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими довкілля, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем та біосфери в цілому. Здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються на базових станціях.
Комплекс екологічного моніторингу має підсистеми:
геосферний моніторинг – оцінка стану і прогноз змін в літосфері, гідросфері та атмосфері;
геохімічний моніторинг – включає дослідження й інвентаризацію джерел забруднення, встановлення об’ємів викидів і скидів, вивчення хімічного складу повітря, опадів, ґрунтів, наземної і водної рослинності, поверхневих і підземних вод, донних відкладів та ін.;
біологічний моніторинг – основою його є вивчення стану фітоценозу за візуальними симптомами пошкодження листя, розвитку епіфічних лишайників на деревах, динаміки змін видів рослин і структури рослинних угруповань під впливом природних і антропогенних факторів.
Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:
локальному – на території окремих об’єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів;
регіональному – в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;
національному – на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій;
глобальному – використовується для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері.
Моніторинг є дієвим засобом природоохоронної політики, але лише за умови широкого та регулярного надходження екологічної інформації до населення (наприклад, як прогноз погоди).
З 1990 р. під керівництвом провідних учених та науково-дослідних установ АН України (інститути кібернетики, геології, геохімії, географії тощо) розроблена й виконується програма «Спеціальний комплексний екомоніторинг України», в якій бере участь більше 30 організацій.
В цілому, спостереження за станом довкілля в Україні здійснюють десятки міністерств та відомств:
– Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (МОНПС);
– державна гідрометеорологічна служба МОНПС;
– Національне космічне агентство України;
– Міністерство охорони здоров’я;
– Міністерство сільського господарства та продовольства України;
– Державний комітет лісового господарства України;
– Державний комітет з водного господарства;
– Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства;
Державний комітет природних ресурсів України;
Державний комітет із земельних ресурсів;
Національний комітет авіації України.
Надана цими установами інформація узагальнюється та аналізується МОНПС і щорічно публікується в Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.